Площа Соборна розташована між Галицькою площею та вулицями Сербською, Пекарською, Івана Франка. Сучасну назву вона дістала у 1993 році (на згадку про Акт Злуки Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки), а до того – від середини XVІІ ст. площа мала назву Бернардинської. За радянських часів (1946-1993рр.), на честь входження у 1939 році західноукраїнських земель до складу СРСР, площі надали назву Возз’єднання.
Площа має форму неправильного багатокутника і у плані нагадує видовжену літеру Z. Стиль забудови площі класицизм та історизм.
Під номерами 1, 2 та 2а на площі стоять кам’яниці, зведені у 1901-1902 рр. за проектом архітектора Карела Боубліка на замовлення Якуба Піперс-Поратинського. У будинку № 1 до 1939 року була аптека «Під угорською короною» Поратинського та перукарня Ставяжа. До речі, на першому поверсі кам’яниці зберігся сецесійний інтер’єр аптеки, стоврений архітектором Едгаром Ковачем. Зараз під цим номером розташований інтерактивний музей «D.S.Таємна аптека».
У будинку № 2 за часів Польщі містилися магазини: кухонного посуду Рехлера, швейних машин «Зінгер», трико і панчіх Паули Берґшайн , а також гуртовий продаж вудженини Пужинської і перукарня Ґольдмана. А ще у цій кам’яниці мешкав відомий художник Тадеуш Рибковський (1848-1926).
Домінантою площі Соборної є комплекс Бернардинського монастиря (від якого площа й отримала свою першу назву) з храмом святого Андрія Первозванного УГКЦ (пл.Соборна, 3). Монастир , укріплений мурами та баштами, був складовою оборонної системи Львова.
За Крип‘якевичем : «При самих мурах міста стояв монастир бернардинів, збудований ХVст. з дерева, перебудований по 1600 р. Костел монастиря зведено у ренесансному стилі, з тесаного каміння, у трьох кондигнаціях, з характеристичними волютами й фігурами святих. Всередині він має три нави, 15 барокових вівтарів. Сам монастир складається з ряду будов, ззаду (від сходу) є останки давніх мурів зі стрільницями. Окремо стоїть вежа новішого походження. Перед костелом колона Івана з Дуклі в пам’ять облоги Львова Богданом Хмельницьким».
Барокову колону із скульптурою Св. Яна з Дуклі збудували у 1736-1746 р. на кошти волинського воєводи Северина Жевуського , в родині якого дуже шанували цього святого. У 1950 р. фігуру св. Яна з Дуклі замінили вазою.
У подвір’ї між дзвіницею та костелом був колодязь,над яким у 1761 р. збудували ротонду-альтану, увінчану куполом з фігурою Св. Яна з Дуклі.
У 1783 р. Бернардинський монастир закрили, костел став парафіяльним, а в будівлях монастиря розмістили Земський і Ґродський архів (зараз Державний історичний архів України у Львові), а з боку вул. Валової – школу, згодом гімназію, за радянських часів – музичне училище (зараз тут Мистецький коледж ЛНУ ім. І. Франка та Музей ідей).
Після Другої світової війни ченці-бернардини виїхали на Захід , і у храмі довго містився склад. У 1960-х роках ліквідували мур при вул. Сербській та Валовій і частиною площі став сквер при західній частині Бернардинського монастиря.
У 1976-1977 рр. провели реставрацію будівель монастиря (за проектом Андрія Новакіського та Костя Присяжного), тоді ж відкрили браму з виодом на вул. Личаківську, яка востаннє була відчиеною ще на поч. ХVІІ ст. (зараз у вежі та будівлі при стіні розміщено інститут «Укрзахідпроектреставрація».
У житлових будинках, які теж мають адресу пл.Соборна, 3, за польських часів містилися цукерня Пастернака і магазин зброї Копчинської, у 50-х рр. – ремонт музичних інструментів і ремонт шкіряних виробів і панчіх «Капрон», у 60-80-х рр. – ремонт годинників і слюсарно –механічна майстерня з виготовлення замків і ключів.
На протилежній стороні стоять бідермаєрівські будинки ХІХ ст. Сучасну адресу пл.Соборна, 5 має чотириповерховий будинок , збудований у 1860-х. Тут містились ресторан Хамайдеса та готель «Варшавський» Мошквіча. Останній проіснував до 1970 р., а згодом був перетворений на гуртожиток для військових.
Будинок № 6 від часів СРСР і до сьогодні займає Військова комендатура львівського гарнізону. А з 1839 р. тут розташовувалась Головна військова команда. Перед Першою світовою війною тут перебувало командування ХІ корпусу австрійської армії, у міжвоєнний період – VІ округу-корпусу. У 2003 р. на стіні будинку встановлено пам’ятну дошку, яка повідомляє, що тут у листопаді 1918 р. працював перший комендант Львова полковник Микола Маринович (скульптор Іван Самотос).
У будинку № 7 до Другої світової війни містився готель «Краківський». Ця шестиповерхова будівля була збудована у 1913-1914 рр. за проектом Михайла Лужецького (за участі Едмонта Жиховича) на місці старого однойменного готелю. Також цю адресу мали фотоательє «Маріон» та перукарня Смоляни. З часів СРСР тут розташований Апеляційний суд Львівської області.
У будинку № 9 за радянських часів містилась палата адвокатів, а також ремонт годинників (у 50-60 рр.). У будинку № 10 в 50-х роках був ремонт взуття, а у 60-90-х – магазин «Спорттовари».
Сучасну адресу пл.Соборна , 11 за польських часів мав магазин електротехнічних товарів Дрешера, а в часи СРСР – магазин «Посуд і господарські товари». На фасаді цього будинку встановлено меморіальну дошку , яка повідомляє, що тут у 1955-1969 рр. жив єпископ-сповідник віри, містоблюститель УГКЦ Кир Василій Величковський, оголошений у 2002 р. блаженним.
Будинок № 12 займали за Польщі виробництво килимових доріжок Сємяновського і магазин кухонного посуду Шімеля, у 50-60 рр. – артіль «Соцбуд», перукарня і ремонт трикотажних виробів. Під № 12а до 1939 р. розташовувалися магазин парфумів Енґелькрайса і Шорра та фабрика металевих ліжок Возачинського, за часів СРСР – магазин «Овочі».
У кам’яниці № 14 був готель «Роял» Ціммермана, а урадянські часи – готель «Колгоспний», а також шашлична (у 50-х рр.) та магазин «Риба» (у 60-80 рр.). У будинку № 15 до війни був магазин офісних меблів Возачинського.
Кам’яницю № 12а грунтовноперебудували у 2001-2004рр., будинки №№14та 15 були розібрані у 2007-2008р. Зараз цю адресу має зведений у 2014 р. будинок, де міститься Торговий центр «Роксолана».
Адресу пл.Соборна, 16 має Галицький ринок , перенесений сюди з пл. Галицької. Будинок під № 17 було зведено у 1875 р. за проектом Міхала Фехтера для товариства львівських столярів. За часів Польщі тут містились: ювелірний магазин Банка, книгарня Лаского, магазин кухонного посуду Кацера і пошиття білизни «Centrum», у 50-х роках – ремонт годинників. У часи СРСР і перші роки незалежності – магазин «Промтовари».
У 1880 р. через Бернардинську площу пролягла лінія кінного трамваю до пл. Ринок, у 1884 р. паралельно із кінним тут почали їздити електричні трамваї, які повертали на вул. Баторія (сучасна Князя Романа) та згодом повністю замінили кінні. У 1951 році колію реконструювали в однопутну, а у 2003р. з боку пл. Галицької демонтували та створили кільце для розвертання трамваїв на пл.Соборній.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1932
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: “Апріорі”, 2009
- Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова . – Львів: Апріорі, 2015.
Фото:
Маленька поправка, в приміщені монастиря Бернардинів зі сторони вул. Валової було музично-педагогічне училище ім. Ф. КОЛЕСИ. Музичне училище знаходиться на вул. Шашкевича.