В Історико-культурному заповіднику «Давній Пліснеськ» на Львівщині археологи виявили дворівневу оборонну стіну X ст. Верхній ярус був для захисників городища, нижній – підвальний для господарських потреб, обігріву та приготування їжі.
Цьогорічні польові роботи у заповіднику стартували 18 червня. Перший розкоп завершили вивчати у серпні, після цього заклали другий, де дослідження ведуться досі. Керівником Пліснеської археологічної експедиції є Олександр Дідик. Працівники заповідника розповіли ZAXID.NET про результати своїх знахідок.
Цього сезону розкопки велись на двох ділянках високого плато в урочищі «Високе городисько». Перший розкоп був закладений між IV та V лініями захисту міста ІХ-Х ст. позаду реконструйованого житла Х ст., другий – для вивчення валу V лінії укріплень.
«Маємо прекрасні об’єкти й доволі багато рухомого матеріалу (уламки горщиків і мисок, ножі, точильні бруски та інші речі), що проливають світло на побут мешканців та військову справу в Пліснеську ІХ-Х ст. Цікавими є знахідки фрагментів горщика, який, як пазл, складаємо з 2021 року, ґудзика, виготовленого зі шматка розбитої керамічної посудини, тягарця для рибальської сітки чи ткацького верстата, невеличкого майже цілого горщика, обвуглених залишків конструктивних елементів дерев’яної стіни – прямокутного бруса з вирізаним пазом та колотої дошки», – розповів керівник Пліснеської археологічної експедиції Олександр Дідик.
У першому розкопі виявили вісім об’єктів. З них чотири – це житла, а також господарська будівля, вогнище, стовпова яма, яка, найвірогідніше, була частиною тимчасової наземної споруди та пізніша прибудова до одного з жител. Вони датуються останньою чвертю IX – першою половиною X ст.
«Дуже важливо, що цьогоріч на цій ділянці ми виявили щільну забудову. Це стало певною несподіванкою, бо традиційно значна концентрація жител була характерною більше для дитинця. Завдяки ж роботам 2023 року маємо підстави вести розмову про історію конкретно цієї частини міста», – наголошує Олександр Дідик.
У другому розкопі, який ще досліджують, відкрито поки що п’ять об’єктів. Це залишки оборонної стіни, два службові наземні приміщення, господарська споруда та сліди раніших укріплень.
«Особливо цінним для розуміння минулого міста-поліса є виявлення залишків оборонної стіни X ст. Вона мала два рівні. Верхній використовували як парапет для обходу, стрільби з лука, метання списів та сулиць, оборони як такої. Нижній же був фактично підвальним приміщенням для господарських потреб, обігріву в холодну пору та приготування їжі. Це свідчить про дуже добре продуману стратегію оборони Пліснеська Х ст. і підготовку до складних умов та тривалої облоги міста», – пояснює археолог.
Заступниця директора з наукової роботи історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Оксана Якубовська розповіла, що віднедавна ще одним важливим напрямом роботи заповідника стали археологічні експерименти. На території Пліснеського городища вирощують такі сільськогосподарські культури, які там росли 1000 років тому.
«Ми не перші в Україні, хто практикується в експериментальній археології, однак колеги з інших установ відтворюють здебільшого виробничі процеси давніх ремесел та промислів. Ми ж обрали для себе сільськогосподарську сферу, оскільки для осілого населення, а саме такими були мешканці Пліснеська понад 1000 років тому, рільництво відігравало надзвичайно важливу роль. Використовуючи його продукти, забезпечували потреби не лише в їжі, але й в одязі», – каже науковиця.
Цьогоріч на експериментальних ділянках біля реконструйованого слов’янського житла висіяли технічні та харчові культури: два види льону – довгунець, який використовували для виробництва полотна, та кучерявець – з нього робили олію, а також полбу (пшеницю-двозернянку), яка користувалася великою популярністю у людей середини ІХ-Х ст., і просо, з якого готували пшоняну кашу.
Уявлення про те, що саме їли і вирощували предки 1000 років тому, дає також археологія. Є зафіксовані знахідки відбитків насінин на посуді, обгорілих зернівок всередині горщиків і навіть жител, розповідає Оксана Якубовська.
Усі п’ять експериментальних ділянок промарковані інформаційними табличками, з яких відвідувачі заповідника можуть дізнатися про ці культури. Також у Пліснеську вирощують фарбувальну вайду, яку колись застосовували як природний барвник для одягу. Відвар з її листя дає різні відтінки синього кольору.
Пліснеське городище – одне із найбільших в межах України давньослов’янське та давньоруське поселення. Від VII ст. цю територію населяли слов’янські племена карпатських хорватів, їх у Х ст. завоював князь Володимир Великий. Місто на деякий час занепало, а потім пережило свій розквіт уже в складі Київської Русі, аж доки його не спалили монголи у XIII столітті. У скансені відтворюють саме слов’янський період. Як древнє місто виглядало в час свого розквіту, можна переглянути за допомогою 3D-реконструкції. у Пліснеську часто влаштовують археологічні вікенди та квести для дітей, щоб популяризувати історію. Нагадаємо, ще одне місто хорватів береже заповідник «Стільське городище», там теж нещодавно археологи зробили цікаві відкриття.
Орися ШИЯН
