З давніх-давен люди прагнули оволодіти таємними знаннями… Найбільш завзяті ставали служителями містичної науки – алхімії. Основним завданням, яке ставили перед собою алхіміки, було віднайти еліксир довголіття та «філософський камінь» – невідомий хімічний реактив, необхідний для успішного перетворення металів у золото.
«Філософському каменю» приписувалася могутня сила: розчин з нього, так званий «золотий напій» (лат. aurum potabile), вважали ще й універсальними ліками від усіх недуг.
Католицька церква негативно ставилася до алхімії та її служителів, вважаючи їх чорнокнижниками . Ще у 1317 році папа Іоанн ХХІІ заборонив практикувати алхімію. З того часу почався період переслідування алхіміків як єретиків. Вірні служителі загадкової науки змушені були переховуватися якнайдалі від людських очей під час своїх дослідів. Але, попри всі заборони, зацікавлення до цієї науки зростало. Не оминуло загадкове вчення й Львова та його жителів.
На жаль, до наших часів збереглось надзвичайно мало доказів існування алхіміків. Відомо, що в XVI столітті до Львова приїжджав відомий алхімік Леонард де Маурперг. Можливо, він поділився таємницями цього ремесла з львівськими тогочасними алхіміками.
Як ж виглядала лабораторія алхіміка? Відповідь на це питання можна знайти у аптеці-музей «Під чорним орлом», де приміщення флігеля відвели під алхімічну лабораторію. Тут можна побачити такі атрибути алхіміків як ступки та реторти, оригінальну гутну піч, опудала тварин. В інтер’єрі лабораторії присутня й копія картини Адріана ван Остаде «Алхімік».
Історія зберегла ім’я одного з львівських алхіміків. Ним був Анджей Торосович, брат вірменського архієпископа Миколая Торосовича. Можливо, саме завдяки духовному сану й авторитету брата лабораторія Анжея Торосовича тривалий час не була викритою, хоч і знаходилась у щільно забудованому вірменському кварталі.
Згодом у львівського алхіміка виникли фінансові труднощі через позики на закупівлю дорогогих алхімічних реактивів, обладнання та книг. Врятував А. Торосовича польський король Сигізмунд ІІІ, який розділяв інтереси алхіміка.
Зберігся до наших днів і трактат А. Торосовича під назвою «Секрет городу філософського».
У ньому автор описує свої досліди, подає лікарські рецепти, дає поради щодо садівництва та вказує перелік видань, якими користувався. Наявність молитов у трактаті є доказом побожності А. Торосовича. Алхімік детально описав лікування різноманітними травами та рослинами, які успішно вирощував на власному городі.
Вагомим є внесок алхіміків у розвиток аптечної справи, бо саме пристрасть до таємних знань підштовхувала їх на нові відкриття.
Анастасія ПАТЕР
Джерела:
- Ю. Смірнов, Аптека-музей «Під чорним орлом»
- http://spagyria.narod.ru/kriptografia.htm
- http://www.nmu.edu.ua/kaf6-6.php
- https://uk.wikipedia.org
