Справжні герої живуть не в книжках чи бронзових статуях, а на сусідній вулиці. Саме завдяки їм ми маємо що їсти, куди сходити для духовного та інтелектуального зростання, або ж можемо спокійно спати ночами. Один з них, венеціанець Андреа дель Аква, залишив кілька широких мазків на обличчі давнього Львова та Речі Посполитої. Далеко від рідної землі, він жив і творив на примноження її слави, поширюючи передові досягнення італійської архітектури та інженерії на терени тогочасної брами Європи.
Мабуть кожному, хто цікавиться історією Львова, доводилось зустрічати розлогий, детальний та дуже колоритний опис цього міста, який залишив гданський купець Мартін Ґруневеґ: “У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу…Кожен, якою мовою він би не розмовляв, знайде тут і свою мову”. Що цікаво, як і сам автор, персонажі його опису не лише були проїздом у Львові, але також жили тут та приймали активну участь у житті міста та його розбудові.
Так, в першій половині XVII століття у Львові, за адресою вулиця Театральна, 8 мешкав венеціанець Андреа дель Аква. Він був сучасником, а разом з тим і соратником та колегою Гійома де Боплана. Для Речі Посполитої Дель Аква зробив не менше за свого французького колегу, але такого рівня уваги та пошани до своєї персони не отримав. Про нього не пишуть у підручниках і загалом згадують досить рідко, але виглядає, що насправді даремно.
Андреа дель Аква був інженером та архітектором, артилеристом та будівельником…список можна продовжувати, але на цьому зупинимось. І так виходить дивна суміш будівельно-руйнівних професій. Але сходе на те, що фраза “ламати не будувати” точно не про нього. Радше навіть навпаки. Він народився 1584 року, походив з Венеції. На початку XVII століття переїхав до Речі Посполитої і працював інженером при дворі Сенявських, а потім Замойських. На теренах Речі Посполитої здобув собі славу майстра зведення оборонних споруд та фортифікацій. Працював головно зі шляхетськими родами (Конецпольські, Острозькі, Заславські, Замойські, Сенявські і ін.) та їхніми проектами. В більшості його робіт простежуються властиві в той час для голландської та італійської архітектури риси.
Впродовж 1626 – 1631 років Андреа дель Аква разом з Вінченцо Скамоцци працювали над проектом Збаразького замку. Останній детально описав саму ідею та її втілення у праці “Про ідею універсальної архітектури”, а Андреа Дель Аква керував будівництвом. Христофор Збаразький давав на це все гроші. Збаразький проект має багато рис схожості з іншими роботами Андреа Дель Акви, але до сьогодні він, на жаль, не дожив – через пів століття його було знищено турками.
Пряма схожість цієї роботи є і з проектом Андреа Дель Аква у Бродах. Там, у 1630 – 1635 роках, він працював над будівництвом міських укріплень та замком. Робота ця проходила у команді з Гійомом де Бопланом. Головно за голландськими зразками. Фінансував та формував замовлення шляхтич і державний діяч Речі Посполитої Станіслав Конецпольський. Ця співпраця пізніше переросла і в інші проекти. Зокрема, у 1635 – 1640 роках Андреа Дель Аква працював для Конецпольського і над Підгорецьким замком. Проект укріплень розробляв вже згаданий раніше Боплан, а будівельними роботами керував Андреа Дель Аква.
Танцював венеціанець не лише довкола Львова, але і в самому місті. У 1652 році він працював над зміцненням міських укріплень Львова. На той час досягнення в галузі артилерії суттєво просунулись вперед і стіни та мури міст не завжди належно витримували атаки. В цілях оборони варто було шукати варіанти зміцнення їх стійкості та безпеки тих, хто перебував в місті. Існував ряд проектів для цього. Один з них належав Андреа Дель Аква. В рамках цієї роботи, венеціанець звів у 1655 році вежу кушнірів. Десь в той час він також і мешкав у Львові. Його житло знаходилось за адресою вулиця Театральна, 8.
Андреа Дель Аква не міг похвалитись вражаючими знаннями та вміннями в сфері польської культури чи мови, але знання в площині архітектури та інженерії дозволили йому вписати своє ім’я в історію Речі Посполитої. Окремі з цих досягнень є важливими та вагомими і для історії сучасних українських земель.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. – Львів: Центр Європи, 2008. – С. 87, С. 122, С. 150.
- Гнатенко М. Шляхетні мури // Тиждень, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/6601
- Гулюк Є. Нащо коронному гетьману віагра: про життя і смерть Станіслава Конецпольського // Фотографії старого Львова, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/nascho-koronnomu-hetmanu-viahra-pro-zhyttya-i-smert-stanislava-konetspolskoho/
- Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. – С. 104 – 105.
