Альфред Каменобродський: творець архітектурного обличчя Львова

Сьогодні прізвище Каменобродський мало що говорить людям, проте у свій час, батько і син – Альфред і Адольф стали одними з найвідоміших львівських архітекторів і митців. Люди з непересічною біографією та долею, вони, не будучи уродженцями Львова стали для міста рідними. Пропонуємо вам поглянути на їх незвичні життя та долю, зокрема на творчий спадок Альфреда Каменобродського.

Альфред народився у 1844 р. і був сином службовця магістрату міста Тарнув Адольфа Каменобродського і Олександри Домбровської. 19 літній Альфред долучився до польського повстання 1863 року, і в одній з перших битв був сильно поранений. Після поразки повстання, він вирушає до Кракова, де навчається рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно відвідує Краківську школу образотворчого мистецтва, після чого вирушає до Парижа, щоб продовжити вдосконалювати свої вміння. Розуміючи необхідність здобути певний практичний фах, він вступає до Віденської політехніки, де вивчає архітектуру у 1870—1874 рр.

Повстанці 1863 року

Віденьский технічний університет де навчався Альфред

Після закінчення навчання він вирушає до Львова. Від 1877 він стає членом Політехнічного товариства міста. У 1879 році входив до правління товариства і надалі активно бере участь в його діяльності. У 1902 році, він брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства. З 1910 року він експонував проекти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові, а з 1920 року мав у Львові власну виставку проектів, архітектурних макетів і акварелей.

Розглянемо детальніше його архітектурну діяльність. Так, у березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Він був членом Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 рр., з огляду на його високий авторитет, навіть очолює це товариство. У творчому плані до кінця XIX ст. він створював більшість своїх проектів у різних напрямах історизму, а пізніше — у модернізованих формах історичних стилів. У 1892 році він стає членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проектами. У 1894 році він отримав на Загальній виставці Краєвій золоту медаль за архітектурні роботи. Поглянемо на деякі з них.

Будинок № 1а на вулиці Театинській (нині вул. М. Кривоноса) — колишній шпиталь і притулок під опікою Святого Вінсента де Поля, збудований 1880 року.

Власна вілла Каменобродського на вул. Технічній, 2, збудована у 1880—1881 роках.

Будинок польського «Сокола», збудований у 1884—1887 роках на вул. Зіморовича, 8 (нині вул. Дудаєва) у співавторстві із архітектором Владиславом Галицьким.

Вілла “Палатин”

Вілла “Палатин”

1892—1894 роки — реконструкція в неороманському стилі вілли, що отримала назву «Палатин» на вулиці Глібова.

1893—1894 роки — трамвайне депо і електростанція на стику вулиць Гвардійської і Сахарова. Розбудоване у 1920-х роках сином архітектора — Адольфом Каменобродським.

Єврейський притулок для сиріт (нині школа № 33) збудований 1894 року на вулиці Янівській, 34 (нині Шевченка).

Вілла Брикчинського на вулиці Набеляка, 1 (нині Котляревського) у 1892—1893 роках.

Цікавою була і його суспільно-політична діяльність. Альфред належав до Стрілецького товариства і тричі був «Курковим королем». Окрім цього, він стає членом журі конкурсів на проект розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові у 1904 році та проектів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові 1909 року, проектів будівлі казино у Львові у 1910 році, дому Ремісничої палати у Львові. Помер Альфред у листопаді 1922 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

1. Бірюльов Ю. Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. – Львів, 2008. – 720 с.
2. Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 49—51.