Один із найбільш знаних родів давнього Львова – це Абреки. Мешкали вони у самому центрі. Майже на площі Ринок – вулиця Краківська, 1. У свій час про цю родину знали всі у місті. Ще б пак – їхня кам’яниця стала справжньою міською знаменитістю, а її стіни й віконниці місцем, де львів’яни писали плітки, пасквілі та образи одне на одного.
Почалося ж усе з пані Абрекової – перші колючі стріли полетіли у її сторону, а звинувачення – на її адресу. Ця надзвичайно цікава та колоритна історія навіть обігрується у книзі Романа Іваничука “Манускрипт з вулиці Руської”, але зараз – не про неї. Рід Абреків має чим та ким гордитись. Про окремих з його представників й поговоримо нижче.
Про історичні горизонти
9 листопада 1642 року був шлюб між Олександром Конецпольським та Йоанною Барбарою Замойською. Обоє походили з потужних магнатських родів Речі Посполитої, тісно пов’язаних з українськими землями. Батько Олександра Конецпольського, Станіслав, був коронним гетьманом Речі Посполитої і збудував Підгорецький палац. Сам Олександр також володів Підгірцями і увійшов в історію як один з найбільших противників Хмельниччини. Батько Йоанни Барбари Замойської, Томаш, був київським воєводою, одним із найбагатших та найвпливовіших діячів свого часу. Між іншим, мама нареченої – Катерина Замойська, внучка князя Василя Костянтина Острозького. Відтак нічого дивного у тому, що посаг нареченої на згаданому весіллі становив 400000 злотих лише готівкою, а ще було срібло та інші коштовності.
Усе описане вище виглядає дуже багато та пишно, вражаюче, але виникає питання – яким боком тут Абреки? Насправді – все досить просто. У тому самому 1642 році, в Кракові, світ побачила праця “Phoebus post nubile…”, тобто “Сонце після хмар…”. За довгою і неприступною, чужою для українського читача, латинською й метафоричною назвою ховається погляд тогочасного автора на важливі питання життя і смерті. Автора згаданого тексту звали саме Анджей (Андрій) Абрек (?-1656).
Свій текст Анджей Абрек уклав з нагоди шлюбу між уже згаданими Олександром Конецпольським та Йоанною Барбарою Замойською. Звично – прославляв молодят та їхні чесноти, оспівував їхні славетні роди і ще багато іншого. Незадовго до того Абрек також написав панегірик Томашу Замойському, приурочений до смерті цього магната. Також Абрек писав й інші похвальні тексти, присвячені важливим і знаковим подіям в житті Замойських.
Хто такий Анджей Абрек?
Місцем народження Анджея Абрека, досить ймовірно, був саме Львів. Важко сказати щось певне про його молоді та юнацькі роки, здобуття ним початкової та середньої освіти. Водночас, освіту він мусив здобути якісну та досить ґрунтовну, адже вже у 1627 році Анджей Абрек став бакалавром у Краківському університеті. Під час навчання та в наступні роки він гарно себе зарекомендував і на нагороду не довелося чекати довго.
Минуло декілька років і впливовий магнат Томаш Замойський запросив Анджея Абрека до Замойської академії. Відтак два наступні десятиліття у житті Абрека були пов’язані саме з Замойськими та їхнім “ідеальним” містом, навчальним закладом. Анджей Абрек був професором риторики та філософії Замойської академії, але також – ректором цього закладу. Ректором його обирали аж тричі: у 1641-1642 рр., 1654-1655 рр., а також у 1655-1656 рр. Серед пріоритетів Анджея Абрека у Замості була робота місцевої друкарні та книговидавнича діяльність загалом. Між іншим, викладачами Замойської академії, професорами цього закладу, стали у той час і його сини Ян та Анджей.
Анджей Абрек настільки добре почувався у Замості, що у 1635 році обзавівся власним будинком на тамтешній центральній площі (кам’яниця №4), був членом міської ради. Усе відбувалося досить подібно до ситуації із його предком та тезкою – також Анджеєм Абреком, який на сто років раніше, у середині XVI століття, придбав кам’яницю у Львові, став доктором медицини і райцею, був засновником роду Абреків у місті Лева.
Спадщина Анджея Абрека
Повертаючись до героя цього тексту, Анджей Абрек народився у Львові, але найбільш плідну та свідому частину свого життя провів у Замості. Він мав синів Яна та Анджея, доньку Маріанну, яких народив із дружиною Доротою. Імовірно, що дружина Анджея Абрека була шотландського походження.
З-під пера Абрека вийшло понад двадцять текстів. Левова частка цих праць була написана латинською мовою. По суті – практично усі. Значна частина текстів присвячена родині Замойських та пов’язаним із ними подіям. Є праці, присвячені князям Вишневецьким та іншим видатним й впливовим особистостям того часу. Анджей Абрек часто виступав у Замості на публічних заходах і виголошував урочисті промови. Він мав значний авторитет серед тогочасних вчених та політичної верхівки, міщан Замостя.
Усе це, безумовно, змушує нас пам’ятати не лише про пані Абрекову, легендарну вже постать, на кам’яниці якої у Львові писали пасквілі та малювали карикатури. Рід Абреків, як і багато інших львівських родів, славився багатьма відомими представниками.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Абрекова кам’яниця, або пасквілі по-львівськи // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/abrekova-kamyanytsya-abo-paskvili-po-lvivsky/
- Бойко О. Вул. Краківська, 1 – колишня кам’яниця Абреківська // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/krakivska-1/
- Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVII ст.. – Київ: Критика, 2002. – с. 267.
