Про театральне життя Львова написано вже дуже багато. Недарма місто Лева називають «культурною столицею України». Ми ж пропонуємо поглянути на найстаріші театри Львова не лише з літературно-драматичного боку, а й через призму історії архітектури та порівняти минуле театрів та їхнє сьогодення.
1. Національний академічний драматичний театр імені Марії Заньковецької (вул. Лесі Українки, 1).
Найстаріший та найдорожчий театр Львова.
1842:
«Прекрасний храм Мельпомени» – якщо описати цю будівлю кількома словами. Галицький «Ла Скала» на завершення свого будівництва, у 1842 році був найбільшим за площею (7 278кв. м.) та посідав третє місце за кількістю глядацьких місць (1460). Будівля, зведена у стилі віденського класицизму, займала цілий квартал та була побудована за власний кошт графа Станіслава Скарбека.
Архітектори проекту театру — Людвіг Піхль та Йоганн Зальцман. Чиї ж саме креслення були взяті за основу й досі залишається питанням для дослідників.
Цікавим є те, що під час будівництва у вологий ґрунт було вбито 16 000 дубових паль. Тепер саме завдяки їм будівля театру є найдорожчим будинком у Львові.
Сьогодення:
Нині театр, хоча ззовні і втратив свою первозданну велич, за геніальністю своїх вистав геть не поступається іншим культурним закладам Львівщини. Театр має досить великий репертуар, який постійно поновлюється. Серед працівників є багато Народних та Заслужених артистів України.
2. Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької (пр. Свободи, 28)
Будівля, що зображена на 20-гривневій банкноті є творінням архітектора ЗигмунтаГорголевського. Його авторству належать також багато споруд у Німеччині та Польщі.
1897 рік:
Розпочинається будівництво. Досить довго точилися суперечки з приводу місця розташування майбутнього театру. Розглядались ділянки на місці колишнього Низького замку, площі Святого Духа (тепер площа Підкови), парку Костюшка (нині парк ім. Івана Франка). Проте більшість ідей упиралася в необхідність викупу приватних, досить дорогих ділянок, часто зі знесенням вже існуючих споруд.
Зрештою, під забудову було обрано площу Голуховських. Зокрема через те, що площа повністю належала місту.
Навкруги будівництва і по його завершенню (а це 1900 рік) склалося багато легенд. Зокрема пов’язаних із підземною річкою Полтвою, що протікає саме під спорудою. За однією з таких легенд, головний архітектор Горголевський, побачивши те, як ріка підтопила будівлю, наклав на себе руки. Хоча якщо добряче попорпатися в біографії будівничого, з’ясуємо, що помер він з інших причин, та й сама річка, завдяки обвідному каналу, не завдала театру сильних ушкоджень.
Сьогодення:
Стоячи перед цим величним фасадом, під пильним поглядом бронзових скульптур (зліва на тебе поглядає «Комедія та Драма», справа – «Музика», та найголовніша здіймається на вершині – «Слава»з позолоченою пальмовою гілкою піднятою над головою), розумієш силу мистецтва, якою дихає уся стометрівка, що тягнеться від театру.
Нині в театрі працює понад 40 солістів, хор, симфонічний оркестр табалетна трупа. Репертуар театру нараховує 22 опери, 3 оперети, 20 балетів.
3. Львівський академічний театр імені Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3)
Твори Платона, Ф. Достоєвського, Г. Сковороди, Т. Уільямса в оригінальній, незабутній інтерпретації. Ця театральна трупа, безумовно, є однією з найцікавіших у Львові. Не відстає за цим показником і будівля, де наразі відбуваються вистави.
1909:
Створений на вул. Рейтана, 7 (нині вул. Л. Курбаса, 3) як театр-вар’єте за переробленим проектом Віденського бюро конструкцій.
Згодом, у 1911 році Мельхіор Майблюм відкрив тут кінотеатр «Казіно де Парі» («CasinodeParis»), що пізніше (1916-1918) був переданий Червоному Хресту і більшість коштів передавалася на допомогу солдатам та їхнім родинам. Ззовні театр нагадує особняк пізнього середньовіччя, прикрашений головами химер.
Сьогодення:
Сьогодні ж, проходячи по пішохідній вуличці Л. Курбаса, можна спостерігати акторів театру, що відпочивають у перервах між репетиціями на відкритому різному балконі початку ХХ століття, а майже щовечора трупа театру запрошують на неповторні, сміливі, подекуди навіть відверті, вистави.
4. Львівський драматичний театр імені Лесі Українки (вул. Городоцька, 36)
Театр, що за століття свого існування змінив близько 10 назв: від Всеукраїнського Театру Червоної Армії до драматичного театру імені Лесі Українки.
1911:
Будівля, зведена за храмом Святої Анни по вул. Городоцькій, 36, спочатку була «Католицьким домом», що служив і своєрідним центром пропаганди католицизму, і клубом, і театром. Також за польських часів там знаходився Малий театр комедії. Будівля нагадує середньовічний замок з високим горищем та елементами готичної і романської архітектури. Фасад прикрашали скульптури Богородиці і Святого Йосифа – патрона робітників, роботи відомого митця Антонія Попеля, автора пам’ятника Адаму Міцкевичу. До того ж, це були останні роботи автора.
Пізніше приміщення використовували різні театральні об’єднання, тривалий час тут знаходився кінотеатр. Аж поки у січні 1954 з Одеси до Львова не перевели театральну трупу російського драматичного театру.
Сьогодення:
На жаль, з 2000-них років приміщення театру знаходиться в аварійному стані: протікає дах, провалюється стеля. Проте театр й надалі продовжує функціонувати, приваблюючи палітрою шедеврів вітчизняної та зарубіжної драматургії.
5. Львівський академічний духовний театр «Воскресіння» (пл. генерала Григоренка, 5)
Власне театру приміщення передано не так і давно – 1991 року.
1912:
Завершилося будівництво пасажу Грюнерів архітектором Юзефом Пйонтковським. «Родзинкою» пасажу став кінотеатр «Марисенька», названий на честь дружини польського короля Яна ІІІ Собеського, Марії Казимири Луїзи де Лагранж Аркен. Будівля, зведена у традиційному для того часу стилі модернізованого бароко, була найновішою на площі Григоренка, проте від того не менш привабливою та цікавою. До того ж, це один з небагатьох найменш постраждалих протягом більше ніж 100 років пасажів.
Що тут тільки не знаходилося за цей період. Окрім кінотеатру у різні часи була тут також молочарня «Пшеворська» (1906), Рільниций банк (1912-1914), театр Мініатюр (1939), редакції кількох газет та різні офіси, зокрема офіс всесвітньо відомої фірми «Філіпс» (1938).
Сьогодення:
Майже 105 років по тому театр потребує реставрації, проте споруда все одно не залишається непоміченою серед гостей та жителів міста. Як і сам театр, репертуар якого складає близько 15 вистав як сучасних авторів, так і класиків.
Звісно, культурне життя міста Лева не обмежується згаданими тут театрами. Так само, як і архітектурні шедеври Львова не завершуються на театральних будівлях.
Театр-студія естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» (вул. О. Фредра, 6)
Маленьке приміщення по вул. Фредра, де кожних вихідних оживає казка.
1910:
Збудовано житловий будинок із театральним приміщенням на першому поверсі. Автор проекту – ЗигмунтФедорський.
За Польщі тут містився магазини тютюнових виробів Дзекана. Пізніше – фабрика взуття Дворніцького і крамниця канцелярського приладдя Гевака.
Сьогодення:
2006 року через проблеми з електромережою у приміщенні сталася пожежа. Вогнем було знищено сцену, глядацьку залу, ляльки та декорації. Після майже року реконструкцій, у грудні 2007, театр знову було відкрито.
Нині ж театр щовихідних запрошує на вистави, що сподобаються як дітям, так і дорослим. Цікавим є те, що у своїх виставах театр використовує нові засоби виразності, коли лялька живе у тримірному просторі – як і драматичний актор, здійснює контакт із глядачем.
7. Львівський обласний театр ляльок (пл. Данила Галицького,1)
1919:
Після перерви, пов’язаної із І Світовою війною, завершується будівництво Ремісничої палати на пл. Данила Галицького, 1. Раніше на цьому місці розміщувався ринок та проводилися різноманітні ярмарки.
У стилістиці будівлі яскраво помітні риси ренесансного зодчества країн Центральної Європи: аркада на рівні першого поверху, аттики. Зсередини ж приміщення було обладнано великим залом, показовими класами для підмайстрів, спеціальними кімнатами для окремих видів ремесл, що потребували певних умов (обробка шкіри, ювелірна справа).
Згодом, 1929 року, у зв’язку з економічною кризою, будівля починає занепадати. Ремесло ж все більше і більше асоціюється із злиденністю та важкою, малооплачуваною працею. Приміщення реорганізовують у кінотеатр «Балтик». Пізніше будівлю викупає відомий кіновласникМарекПарізер і перейменовує кінопалац у «Штуку». Під цією назвою кінотеатр діяв до 1941 р., в часи німецької окупації назва знову змінюється на «Космос».
Театру ж приміщення передано у 1946 році. Прем’єрним спектаклем став «Івасик-Телесик».
Сьогодення:
Протягом свого творчого життя театр поставив близько 200 вистав. Нині у театрі можна переглянути спектаклі як для дітей, так і для дорослих.
8. Перший український театр для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка, 11)
Саме завдяки цьому театру за радянських часів було започатковано тенденцію, що не мала аналогів в жодній іншій країні – театр для наймолодших.
1938:
Для потреб єврейського театру споруджено нову будівлю в стилі функціоналізму. Автором проекту став Даніель Кальмус.
До цього на цьому місці також знаходилися театральні приміщення. Так у ХІХ ст. тут була дерев’яна будівля для занять спортом, яку була викуплена Фанею Сокол і перебудована у 1890 на театр. за проектом СаломонаРімера.
Сьогодення:
Нині тут можна переглянути близько 20 оригінальних вистав. А театральна трупа активно приймає участь у різноманітних фестивалях.
Анастасія НЕРОЗНАК
Джерела:
- Ю.О. Бірюльов «Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст.»
- http://www.pslava.info
- http://www.lvivcenter.org
- http://lviv.travel/ua
- http://ratusha.lviv.ua
- https://polona.pl
http://berkovich-zametki.com/2012/Starina/Nomer4/Gelston1.php