Сьогодні знову середа, а це означає, що настав час зустрічі з Юліаном Дорошем і його чудовими світлинами Львова 1960 року. Минулого тижня ми мандрували районом вулиці Шевченка, заскочили на одну світлину на Зелену і завершили фотодень вулицею Маяковського.
Наступну плівку Юліан Дорош розпочав знову з Личакова. Не так давно у його товаристві ми вже спацерували цим районом, але сьогодні ми знову тут. Мабуть мав світливець сентименти до Личакова.
Я спробував провести ідентифікацію місць, але за якийсь час змушений був відмовитись від цієї ідеї. Дуже погано знаю цей район і, вже традиційно, покладаюся на допомогу краєзнавців. Знаю, що для когось це дуже легко.
Еклектика забудови тут просто неймовірна. Маленькі одноповерхові будиночки органічно межують з дво- та триповерховими кам’яницями, а бруковані вулиці раптом закінчуються земляним настилом.
Багато архітектурних силуетів видаються дуже впізнаваними, вже здається от зараз і скажеш що це за місце. Але ні, при повторному погляді розумієш, що помилився. І все з початку.
І приватні городи, їх багато, майже біля кожної хати. Оскільки на вулиці квітень – важко щось розгледіти на грядках, але вони є.
Вже традиційно послідовність світлин в дописі відповідає послідовності їх на фотоплівці. Маю надію, це допоможе в ідентифікації вулиць і будинків.
Сподіваюся вам сподобалися світлини і хтось, можливо, навіть впізнав близькі своєму серцю будинки та вулиці. Якщо комусь вдалося ідентифікувати місця – напишіть про це в коментарях під дописом чи, бодай, на фейсбуці.
Наступного тижня ми повернемось в район вулиці Шевченка і будемо далі відкривати для себе Львів в об’єктиві Юліана Дороша.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
“можливо, навіть впізнав близькі своєму серцю будинки та вулиці” – ця цитата чітко про мене! Дякую вам! Фото неймовірні! 4,5,8 це вулиця Мучна на перехресті із Збаразькою та Воробкевича. 8 фото зроблене із території Львівської кераміко-скульптурної фабрики.
Перше фото – будинок поруч зі школою 63 (Личаківська 171).
Світлини 6 та 7 зроблені на вулиці Збаразький, а там де видно вінтажівки це Личаківська. Відповідно при совітах вул. Ульянової та вул. Леніна. Той дім що зправа з шістьома вікнами це Личаківська 139, там відчинена одна кватирка, це вікно нашої квартири, а відчинена кватирка означає що вдома хтось є. Моя сестра, яка за мене старша, вона з липня 1960 року, а світлини з квітня 1960 року, так от вдома вагітна мама, а може і тато вдома. Навпроти нашого вікна видно огорожу, за нею невеличкий дворик, у дворику в будці був пес, який гавкав навіть у зимку на метелика, хоча які метелики у зимку. За спиною фотографа вулиця має півищення і зимою на санчатах, як що добре вкатають сніг то можна було доїхати аж на Личаківську. А ще над дахом нашого дому видно каштан який звисав гіллям над проїзжою частиною Личаківської. Ми на нього залазили і трусили дозрілі каштани на автобуси №7 які їхали з Майорівки до центру міста, це було видовище, град з каштанів, це моя ідея. Бруківку не пам”ятаю, а пам”ятаю вже асфальт. Збаразькою я ходив у дитсадок який знаходився на вул. Сагайдачного. За вантажівкою видно двері, це ювелірна фабрика. От така невеличка історія. Дякую Дорошу, дякую вам.