Львів серед інших міст України вирізняється насамперед своїм унікальним архітектурним ансамблем у центрі міста, який був здебільшого створений у XVI-XVIII століттях з пізнішими реконструкціями і перебудовами. Проте саме ренесансний шарм багатьох будівель справляє на гостей міста, та навіть на його мешканців, чи не найбільше враження. І як завжди, варто сказати, що у цих шедеврів є свої творці. Одним з них був Павло Римлянин – архітектор італійського походження, який подарував Львову значну кількість його “візитних карток”, які і у наші дні викликають захоплення. Пропонуємо вам поглянути на творіння цієї людини, повз які ви можливо проходите кожного дня, проте не здогадуєтесь про їх багату історію.
Народився Павло Римлянин у Римі. На жаль, точна дата його народження невідома. У Львові він з’являється у 1580-х роках і вже 1585 року приймає львівське громадянство. Враховуючи його одруження з донькою львівського архітектора Войцеха Капіноса – Єлизаветою, та подальшу діяльність, можна впевнено припустити, що причиною переїзду до Львова була саме його архітектурна діяльність. Датою смерті ймовірно слід вважати 1618 рік, коли у міські книги було внесено його заповіт. Цей документ цікавий тим, що містить інформацію про творіння архітектора, та про будівлі, які він споруджував на момент складання тестаменту.
У 1585–1616 роках Павло Римлянин був членом цеху будівничих у Львові. 1589 його було обрано молодшим цеховим майстром, а 1612 року – старшим цеховим майстром. Цеховий статут дозволяв будівничим мати учнів, у кількості одночасно не більше двох. Відомі імена трьох учнів Павла Римлянина: Андрій Сиховчик і Яків Радлович (прийняті 1585 року), Андрій Скоробогатий (1587 року). Нам відомо, що спочатку він співпрацює з іншим італійцем – Петром Барбоном. Зокрема він завершив цілий ряд будівель, які розпочинав будувати Барбон, зокрема вежу Корнякта та портал Вірменської церкви. Проте згодом він повноцінно розкрився саме як самобутній майстер.
Успенська церква
Будучи уже причетним до будівельних робіт, які провадило львівське братство (зокрема завершення вежі Корнякта), Павло після смерті Петра Барбона вочевидь став першим кандидатом на продовження інших будівельних робіт. Відомо, що 2 березня 1591 року була укладена угода з Львівським братством і він стає головним будівничим Успенської церкви. Згідно з контрактом, окрім будівництва, він зобов’язувався постачати камінь з Красова (нині Миколаївський район Львівської області). Проте з невідомих причин Петро полишає будівництво 1598 року, яке завершував його тесть Войцех Капінос і Амвросій Прихильний. Проте загалом сучасні дослідники вважають, що подальші будівничі значною мірою дотримувались первісного проекту, тому Успенську церкву сміливо можна вважати творінням саме Павла Римлянина.
Костел бернардинців
Згадку про перший, дерев’яний, бернардинський костел знаходимо ще у 1460 році. Наприкінці XVI ст. розпочалось планування зведення нового приміщення монастиря, що викликало конфлікт з міською владою, який був вирішений лише у 1603 р., коли король Сігізмунд ІІІ дозволив будувати з умовою, що монастир матиме укріплення, які увійдуть до загальноміської системи оборони. Костел почали зводити з 1600, і можливо, автором плану будівництва був монах Бернард Авеллід. Архітектором став Павло Римлянин. Довжина храму 57,5 м, а висота 22 м. Головний фасад має два яруси, вирішені різними архітекторами в дещо відмінній стилістиці і нижній ярус виконаний саме в традиціях італійського ренесансу, характерного для стилістики Павла Римлянина. У 1613 році він відходить відійшов від будівництва цієї споруди і подальше керівництво роботами провадив його учень – Амвросій Прихильний.
Костел кларисок
На початку XVII століття почалося будівництво кам’яного монастиря для кларисок. З 1607 року будівництвом керував Павло Римлянин. Від 1782 р. австрійці використовували костел як митницю (звідси походить назва площі). У ХVІІІ ст. до костелу добудували будівлю колишнього монастиря. Теперішнього вигляду споруда набула після реставрації 1937–1939 рр.
Венеційська кам’яниця, Площа Ринок, 14
була збудована Павлом Римлянином за участю Павла Щасливого у 1589 році для консула Венеції у Львові Антоніо Массарі. Ймовірно, основний масив робіт стосувався фасаду. Після надбудови четвертого поверху у кінці ХІХ століття будинок втратив первісний вигляд, але рустований фасад зберіг риси стилю, наданого йому зодчими. Фасад прикрашений фігурою лева з написом латиною: “Pax tibi Marcus evangelista meus. Dixit 1600” – “Мир тобі – сказав мій євангеліст Марко. 1600”, що є явною алюзією на Венецію.
Каплиця Кампіанів
Каплиця Кампіанів – одна з найяскравіших пам’яток ранньомодерного Львова. Споруджена наприкінці XVІ століття вона органічно вписується у загальний вигляда собору. До речі потрапити до неї можна лише зсередини храму. Фасад будівлі був виконаний Павлом Римлянином і на початку XVII століття доповнений Андреасом Бемером. Встановлені рельєфи покриті латинськими написами і різьбою на різні теми.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела
- Бірюльов Ю. Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ-ХХІ ст. – Львів, 2008. – 720 с.
- Овсійчук В. А. Українське мистецтво другої половини XVI — першої половини XVII ст. — Київ : Наукова думка, 1985. — 184 с.
- Вуйцик В. С. Зодчий Павло Римлянин // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 14, 2004. – С. 43—47.
- Замостяник І. В. Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина // Український археографічний щорічник. Збірник наукових праць. — № 13, 2009. – С. 457—465.
