Мандруючи Розділлям на Львівщині, обов’язково завітайте до палацово-паркового комплексу “Палац Розділ”, масштаби якого вражають. Такими потужними вони були відносно зовсім донедавна: дихання палацу сповільнилось з часів окупації України московитами після Другої світової війни. За радянського союзу тут діяв санаторій республіканського значення “Роздол”, завдяки якому економічно процвітало і містечко, і околиці, проте це уже історія зовсім не про культурну спадщину. До совєтів тут зберігалися настільки багаті мистецькі колекції, що сучасники порівнювали з колекціями галереї Тейт у Лондоні. Одна з його багатих колекцій в минулому – книгозбірня, де зберігали щонайменше 20 000 книг!
Бібліотека палацу у Роздолі була заснована ще в середині XIX століття. Треба зауважити, що в великих маєтках на теренах Україні власники намагалися зберігати старовинні видання, адже це було престижно, а деякі книжкові фоліанти коштували дуже дорого.
Однак, роздільська букіністика вирізнялася серед інших: у ній були книги французькою, англійською мовою та навіть латиною, значна частина датувалась XVI століттям.
В історичних працях про бібліотеку Лянцкоронського можна знайти різноманітні дані про кількість книг в Роздолі. Так, польський бібліограф Едвард Хвалевік вказує, що в Палаці знаходилось близько 20 тисяч книг, журналів та рукописів.
Натомість, Кароліна Ланцкоронська, донька графа Кароля Лянцкоронського, у своїх спогадах стверджувала, що їх домашня бібліотека налічувала понад 70 тисяч томів, які зберігалися на першому поверсі палацу. Для порівняння, Бібліотека Дідушицьких, заснована у селі Поториця, що на Львівщині, у 1838 році налічувала близько 50 тисяч томів. Таку розбіжність в кількості книг у Роздолі можна пояснити хіба тим, що не всі книжки встигли свого часу порахувати та зафіксувати у відповідних архівах.
Тож граф Ланцкоронський полюбляв художню літературу, тому велика частина його колекції була саме з художнього жанру, але й багато довідників та різноманітних документів.
Найважливішими є колекції книг стародавньої історії – збірки памфлетів та альманахів. Багато книг стосувались подорожей та географії. Серед авторів, яких полюбляв граф Лянцкоронський – Йоганн Вольфганг Гете, Вальтер Скотт, Віктор Гюго, Байрон, Чарльз Дікенс, Адам Міцкевич та інші.
Одна з найстаріших книг у бібліотеці Ланцкоронських датована 1577 роком – це збірник проповідей і коментарів до Святого Письма, виданий в Кракові. Цей екземпляр зберігся, тому що був захищений міцним дерев’яним покриттям. На жаль, подібна інша стара книга була втрачена, оскільки не мала такого захисту. Також граф міг похвалитися ще одним книжковим фоліантом – книгою в жанрі епіграми, виданою у Венеції в далекому 1501 року.
Щоб впоратися з такою великою бібліотекою, Кароль Лянцкоронський наймає особистого бібліотекаря. Ним став Людвік Хотинецький – куратор, бібліотекар та архівіст в одній особі. Пан Хотинецький розробив каталог, куди вносив записи про книги, що зберігалися в палаці. Про те, що робота була системною, свідчить і об’єм каталогу – у ньому налічувалось 382 сторінки, а його створення тривало до 1900 року.
Крім бібліотеки, як свідчать листи, Хотинецький опікувався також колекціями образотворчого та ужиткового мистецтва. Він постійно листувався з книгарнями, до прикладу, збереглося листування з книгарнею Бернарда Полонецького (Польська книгарня). На жаль, Хотинецький призупинив роботу в палаці та помер у 1913 році, відтак каталогізацію бібліотеки Лянцкоронського не вдалося зробити.
Серед книжкових зібрань домінувала французька мова – понад шість тисяч томів. На другому місці були книги німецькою мовою – понад три з половиною тисячі томів, потім – книги англійською – понад тисяча томів, та польською – також понад тисяча томів. Книги італійською – понад двіста видань. Близько п’ятисот томів – антична література. В палаці було лише дві книги російською. Бібліотека також налічувала велику кількість французьких журналів 1832-1888 років.
Під час Першої світової війни колекції з Роздолу були перевезені до Відня. Сталося це у вересні 1914 року, після того, як резиденцію Ланцкоронських пограбовано. Відтак, як тільки австрійські війська знову окупували Галичину, колекцію книг, скульптур та живопису Лянцкоронського одразу евакуйовано до віденського палацу. Проте, чи всі книги встигли перевезти та які саме врятовано, а які знищено, достеменно наразі невідомо. Частина книг зараз зберігається в Польщі.
Щодня наші дослідники працюють з українськими та закордонними архівами, аби максимально глибоко дослідити історію палацу у Роздолі на Львівщині. Жодна деталь не залишається поза нашою увагою, адже маємо на меті згодом всі матеріали систематизувати та використати для актуалізації цінності цієї архітектурної перлини Галичини та розвитку культурно-туристичного потенціалу регіону.
Це дослідження виконане в рамках проєкту “МАНДРИ РОЗДІЛЬСЬКІ: мережа туристичних маршрутів субрегіону Розділля”, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Оксана ЛОБКО
кандидат історичних наук
