20 цікавих фактів з життя Катерини Грушевської

21 червня 2020 року виповнюється 120 років від дня народження Катерини Грушевської – самобутньої культорологині, соціологині, етнологині,  фольклористки, єдиної доньки історика Михайла Грушевського, котра народилася у Львові. Сьогодні до уваги наших читачів 20 цікавих фактів з життя науковиці.

1. Народилася Катерина у Львові 21 червня 1900 року. Охрестили новонароджену у церкві св. Апостолів Петра і Павла, що на Личаківській. Цікаво, що у метричному записі Катерини відсутні прізвища хрещених батьків. Таїнства відбулися без кумів, оскільки породілля і дитина дуже хворіли.

2. Родина лагідно називала Катрусю – «Кулюня», «Бобочка», а батько Михайло Грушевський називав улюблену доньку – «солодка потішечка».
3. У 1903 році художник Іван Труш намалював портрет маленької Катерини, який батьки замовили до третього дня народження улюбленої доньки. Портрет було репродуковано в 1905 р. у журналі «Артистичний Вісник» з підписом «Портрет Панни Кат. Гр. мальов. Ів. Труш».

4. У 4 роки Кулюня прочитала перші слова, складені на кубиках Михайлом Грушевським: “море” й “Русин” (за галицькою традицією – “Українець”).
5. Початкову освіту Катерина отримала вдома, а що навчала її мама Марія Сильвестрівна, котра мала неабиякий педагогічний талант та енциклопедичні знання , то дівчинка з дитинства оволоділа польською, німецькою, англійською, французькою, російською мовами. Окрім того, Кулюня мала хист до малювання (брала уроки у Михайла Бойчука), цікавилася історією, літературою.

6. Свої перші статті на наукові теми Катерина Грушевська почала публікувати з 1917 року. Вони містилися на сторінках газети «Народна воля»  та журналу «Літературно-науковий вісник» і були підписані криптонімом «К.Г.» або псевдонімом  «Професорівна».
7. Під час еміграції (1919-1924 рр.) Катерина Грушевська брала активну участь у створенні Українського соціологічного інституту, заснованого Михайлом Грушевським в 1919 році у Відні. Вона виконувала обов’язки секретаря наукової інституції й проходила аспірантський стаж.

8. Першим науковим здобутком молодої дослідниці стала її етнографічна праця “Примітивні оповідання, казки й байки Африки та Америки”, видана у Відні в 1923 році.
9. Після повернення у 1924р. в Радянську Україну Катерина Михайлівна розпочала науково-дослідну роботу у створених Михайлом Грушевським історичних установах: Історично-філологічного відділення ВУАН, де працювала штатним науковим співробітником Культурно-історичної Комісії та Комісії історичної пісенності Науково-дослідної кафедри ВУАН, була керівником Кабінету примітивної культури, незмінним редактором часопису «Первісне громадянство і його пережитки в Україні». Катерина Грушевська була найпродуктивнішим автором на сторінках журналу, де було надруковано 15 її статей, 16 рецензій, 3 програми-питальники.

10. Лебедина пісня Катерини Грушевської – Корпус українських народних дум, перший том якого вийшов у 1927 році, а другий – у 1931. Останній майже повністю весь порізали на картон, вбачаючи у ньому націоналістичні, небезпечні для СРСР, погляди. У першому томі було зібрано 13 текстів і 117 варіантів дум, у другому – 20 дум і 176 варіантів. До цього часу цю працю Катерини Михайлівни ніхто не перевершив.
11. Окрім дум, Катерина Грушевська розробляє унікальні програми й сюжети – “Людський колектив як підвалина пам’яти”, “Навколо дикунової душі”, “До соціології старцівства”, “На бічних стежках кобзарського епосу”, “Про голе тіло як магічний засіб”, “Про поділ господарства між чоловіком і жінкою”. Катериною Грушевською була не лише укладена та опублікована “Програма збирання матеріялів до українського народного сонника” (1925), але й зібрані польові записи, зафіксовані під час експедицій.
12. 1931 року Михайло Грушевський виїжджає до Москви у «почесне вигнання», а з ним поїхала й дочка Катерина, котра допомагає у його наукових студіях, роботі в архівах.

13. У листопаді 1934 р. в Кисловодську Катерина, щоб врятувати життя батька віддає йому свою кров для переливання. А після його смерті припиняє свою наукову діяльність та готує до друку останній том батькової “Історії України-Руси”, що вийшов 1936 року, згодом – його “Історії української літератури”.
14. В ніч з 10 на 11 липня 1938 року за доносом Катерину Грушевську заарештували та кинули до катівні НКВС як учасницю антирадянської націоналістичної організації. А 15–16 квітня 1939-го Військовий трибунал Київського особливого військового округу засудив її до 8 років позбавлення волі. У своєму останньому слові Катерина наголосила: «Ні до якої антисовєтської організації я не входила і ніяким шпигунством не займалася. За допомогою свого батька я проводила наукову роботу по вивченню давньої історії». А ще просила суд про збереження наукових праць мого батька.

15. Після оголошення вироку Катерину Грушевську відправили до найстрашнішого жіночого табору – Магаданська область, Бухта Нагаєво, радгосп “Ельґен” (з якутської – “мертвий”).
16. Катерини Грушевської не стало в Новосибірську 30 березня 1943 р. Таке свідчення збереглося в документах кримінальної справи науковиці, де її могила невідомо до сьогодні.
17. Ім’я Катерини Михайлівни Грушевської було реабілітовано стараннями Ольги Грушевської у 1959 році.

18. Незадовго до свого арешту Катерина Грушевська подарувала матері букет мальв. Квіти стояли усі 10 років, коли Марія Сильвестрівна чекала повернення своє доньки.
19. Катерина Грушевська не була одруженою та не мала дітей. Тому прямих нащадків Михайла Грушевського не має.
20. На сьогодні не знайдено жодної світлини Катерини Грушевської зробленої після 1931 р.

Софія ЛЕГІН

Джерела:

1. Горинь Василь. Катерина Грушевська 1900-1943. – Львів, 2000
2. Матяш Ірина. Катерина Грушевська: життя та діяльність. — К. : Україна, 2004.
3. Панькова Світлана. Найдорожча Кулюня. Найбільше кохання Михайла Грушевського