Продовжуючи тему замків “Золотої підкови Львівщини” не можна оминути увагою ще одну перлину цього туристичного маршруту – Золочівський замок. Тож сьогодні 20, на нашу думку, цікавих фактів про цю унікальну пам’ятку історії та оборонної архітектури XVII століття, розташованої на околиці міста Золочів, в 66 кілометрах від Львова.
1. Замок у Золочеві було побудовано в 1634 році Якубом Собеським (батьком майбутнього короля Польщі Яна Собеського) на місці дерев’яної фортифікаційної споруди.
2. Будувався замок з каменю за поширеною на той час голландською технологією. За основу укріплення служив великий земляний вал, обладнаний системою комунікацій; всередині нього розташовувалися каземати. Із зовнішнього боку цей вал був укріплений кам’яними брилами.
3. Збудовано твердиню на зразок цитаделі бастіонового типу. Вона являє собою подовжений чотирикутник, оточений високими валами, укріплений ззовні тесаними кам‘яними плитами. Замок був оточений глибоким ровом. В‘їздна брама мала колись також звідний міст.
4. На кожному розі замку добре видно п‘ятикутні бастіони, що закінчуються сторожовими вежами, прикрашеними плитами з гербами Яніна, Годзава, Равич і Гербурт та літерами J.S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski). Крім того, на баштах є цифри “1634”. Після перебудови в 19 ст. бастіони мають лише декоративний вигляд.
5. Короткий опис замку з тих часів залишив в своїх мемуарах агент-розвідник Людовика Чотирнадцятого Ульріх Вердум, який в 1671 р. проїжджав через місто на схід. Він записав:”…Замок на високому горбі, добре укріплений валом із землі та бастіонами з кам‘яних плит і ровом”.
6. Турки та татари неодноразово намагалися взяти штурмом Золочівську фортецю – й щоразу безуспішно. Тільки в 1672 році їм це вдалося зробити. Неприступну твердиню було захоплено та зруйновано після шестиденної облоги турецької армії на чолі з пашею Капуданом.
7. Син Якуба – майбутній король Польщі Ян Собеський (коронований в 1674 році) відновив Золочівський замок за три роки. Він став потужною військовою фортецею та королівською резиденцією. У 1675 році Золочівський замок витримав штурм татарської армії під проводом хана Аджі-Гірея.
8. В описі 1687 р. дається загальна характеристика замку: «Мала цитадель чотирьохстіння, обнесена кам’яними мурами і сильно укріпленими валами з кутовими бійницями для гармат. Зі сторони полів тягнеться рівнина, на якій знаходяться польові фортифікаційні споруди для регулярного війська. Брама цитаделі зі сторони міста також захищена вартою.
Палата для помешкання одноповерхова, вирізняється скромністю конструкцій. Архітектурна краса, смак зберігається а кам’яному оформлені дверей і вікон, які дещо висунуті зовні.Всередині знаходяться круглі сходи, які ведуть під землю під мур і до зовнішньої башти. Така досить безпечна комунікація пролягла від палати до валів. В замкових казематах довгий час тримали татарських і турецьких полонених»
9. На подвір‘ї знаходиться двоповерховий житловий корпус – палац в стилі ренесансу. Надбрамний корпус і господарські будівлі розташовані по периметру подвір‘я на західній і південній куртинах.
10. Покої королівської сім’ї розташовувалися у великому двоповерховому палаці, обладнаному системою опалення і навіть каналізацією. Чотири каміна на першому поверсі обігрівали все палацові кімнати.
11. Пан і пані мали окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці. А ключі від скарбниці носила при собі саме пані. За порадами тогочасних архітекторів, між двома половинами був прохід, аби у пана роги не виросли.
12. Особлива гордість Золочівського замку – туалети, що в ті часи це було рідкістю. У замку їх побудовано шість (уціліли до наших днів). Туалети мають хитру систему зливу: з даху до унітазів було підведено ринву, і нечистоти змивалися стічними водами прямо у вигрібну яму. Це була одна з перших каналізаційних систем.
13. В 1690-х роках дружина Яна Собеського – Марія Казимира Луїза де Гранж д’Арк’єн частенько усамітнюється в Золочеві. Саме тоді, завдяки пануванню моди на все східне, з‘являється незвичний для Галичини Китайський палац. Будівля не має в собі східних рис, але фантазія місцевих зодчих, які, звичайно, жодного разу не були за Китайським муром, породила унікальну та вишукану будівлю.
14. Влітку 2004 року у Китайському палаці відкрито музей східних культур. Біля Китайського палацу зведено невеличку пагоду, на подвір‘ї встановлено скульптури, розбито клумби. Відвідувачі мають змогу ознайомитися з унікальними експонатами – предметами східного мистецтва, наприклад, дарами східних послів.
15. Після смерті принца Якова він на короткий час потрапив у власність до Сандомирського воєводи Тарли, від якого перейшов до відомого роду Радзивіллів. Зважаючи на втрату замком (в другій половині ХVIIІ століття) фортифікаційного значення, Радзивілли не дуже переймались підтриманням його споруд в належному стані. Замок занепадав та руйнувався. Акт 1768 р. підтверджує, що замок потребував серйозної реставрації і якісного ремонту: «Біля брами на валах валялись 21 гармата. В збройному арсеналі знаходились дві мортири, 82 гаківні, 85 стрільб ручних, велика кількість холодної зброї»… У 1772 році під час першого поділу Польщі весь цей військовий інвентар уряд Австрії конфіскував.
16. Опис замку 1782 р.: «Виїзна до міста брама між валами, покритими дерном, мурована, кути з шліфованого каміння, ворота відсутні. Навпроти брами округлий палацик (китайський палац – при. ред.). Ведуть до залу дубові двері, подвійні, старі. Дах у формі шпилевої башти понищений. У палацику 8 кімнаток з подвійними сосновими дверима, вікна розбиті, підлога соснова, вимощена узорами, але понищена. В кімнатах 6 печей із зеленого кахлю, побиті. По ліву руку від брами – довгий двохповерховий палац. Чотири кути з тесаного каміння. Висунутий уперед вхід з дубовими широкими дверима на завісах з скобами. По обидва боки входу два віконця з металевими гратами, які закриваються дверцятами. Зверху над входом у резиденцію – непрацюючий хронометр (годинник).
Багато тут кімнат великих і малих, декілька залів. В сінях підлога мощена каменем. З них дубові двері прямо до скарбу (головної резиденції управління замку). Далі сходи повертають наверх. Інші сходи ведуть до каплиці. Незважаючи на повний занепад будівель, помітна висока якість будівництва та архітектурного стилю».
17. З 1802 року замок у власності до Комарницьких. Граф Лукаш Комарницький, апеляційний радник зі Львова реставрував замок так, щоб у ньому можна було жити, впорядкував алеї, висадив велику кількість дерев. Його син Олександр Комарницький дуже любив квіти, тому у замку була зібрана надзвичайно рідкісна колекція квітів і рослин багатьох країн світу.
18. У 1840 році Комарницькі продають фортецю австрійському уряду. Відтоді в Золочівському замку розмістилися австрійські казарми. Потім тут була лікарня, а з 1872 року – австрійська в’язниця.
19. За радянської влади з 1939 року Золочівський замок служив в’язницею НКВС, в якій замучили на смерть та стратили безліч людей. На згадку про жертви НКВС неподалік від замку в 1995 році звели невеличку каплицю (авторський колектив каплички-пам’ятника — архітектор Василь Каменщик, скульптор Теодозія Бриж, художники Євген і Ярема Безніски).
20. До 1953 року Золочівський замок був в’язницею. Наступні три десятиліття в ньому розміщувалось ПТУ. І лише у 1986 році замок передали Львівській галереї мистецтв, яка через три роки розпочала реставрацію пам’ятки. На сьогодні музей-заповідник “Золочівський замок” є пам’яткою історії і культури національного значення, відділом Львівської національної галереї мистецтв ім.Б.Возницького.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. – Львів: Центр Європи, 2013
- http://ua.dorogovkaz.com/
- http://www.castles.com.ua/
- http://ukrainaincognita.com/
