У травні 1964 року культовий французький філософ Жан-Поль Сартр відвідав Україну. Сюди його запросив Микола Бажан на святкування Шевченківського ювілею – сто п’ятдесятої річниці народження. Разом із Сартром приїжджала і його дружина – письменниця і феміністка Симона де Бовуар.
Про перебування класика екзистенціалізму у Києві відомо досить багато. Існують спогади різних класиків – Ліни Костенко чи Івана Драча – про спілкування з філософом та деталі його візиту.
Мало хто знає, що дорогою Жан-Поль Сартр заїхав і у Львів, де теж зустрічався з публікою та прочитав кілька лекцій.
Про львівські гостювання Сартра відомо набагато менше інформації. Хоча, ходять різні легенди. Наприклад, про те, що стомлений формальними офіційними зустрічами філософ в якийсь момент позбувся набридливої опіки відповідних осіб та втік до львівського професора, геолога, з яким і насолодився справді інтелектуальною дискусією про високі матерії.
Як вдалося довідатись, Сартр справді мав зустріч із академіком Євгеном Лазаренком, геологом-мінералогом, який в 1951-1963 рр. був ректором Львівського університету. Втім, наскільки така офіційна особа могла собі дозволити глибокі дискусії з іноземним філософом – залишається питанням.
Відомо також, що у Львові Сартр зустрічався і з науковицею Ларисою Лінецькою, колегою Лазаренка по геології.
Як бачимо, легенда про взаємний інтерес французького екзистенціаліста та львівських геологів таки має під собою підстави. Тож, можна уявити як в закурених кабінетах, заставлених зразками порід, повільно лилася вигадлива інтелектуальна бесіда, присмачена запахущим чифіром. Адже, тоді геологи були елітою академічного світу, різносторонньо та актуально розвинені і славилися доволі вільнодумним академічним середовищем.
Практично нічого не відомо про львівські моменти Симони де Бовуар. Лише у спогадах львів’янина Вітольда Мілоша вона постає жінкою з “химерним, характерно пов’язаним шовковим шаликом на голові на штиб тюрбану”.
На щастя, попри те, що минуло вже критично багато часу, вдалося знайти та опитати очевидця виступу Сартра у Львівському університеті.
Пан Юрій Домбровський, колишній доцент кафедри іноземних мов львівської Політехніки, у травні 1964 року ще навчався і був студентом.
Подаємо спогади пана Юрія про зустріч філософа та його дружини із університетськими студентами та викладачами.
Юрій Домбровський:”Сартр виглядав надзвичайно скромно. Взагалі, був досить невисокий. На зустріч він прийшов разом із дружиною – Симоною де Бовуар. Спочатку Сартр сказав якесь коротке офіційне вступне слово – про літературний процес у Франції, про свої зв’язки з Радянським Союзом і про те, що давно хотів познайомитися із Україною. Хоча, насправді він, мабуть, не особливо вирізняв Україну від решти Союзу.
Потім почалося спілкування з аудиторією. Але питання задавали або дуже загальні, або суто про літературу. Це все контролювалося зверху. Наскільки пам’ятаю, вже наперед були виділені певні люди, які і зверталися до Сартра з питаннями. Щоб ніхто не сказав нічого зайвого. Задати щось від себе, збоку, ніхто і не пробував, бо, звісно ж, боялися.
Як видавалося, сам Сартр почувався не надто зручно. Мабуть, відчував ту сковану атмосферу, яка панувала в залі, і розумів, що тут не все в порядку.
Людей зібралося багато – повний зал. Розмова велася французькою, перекладачів, наскільки пригадую, не було. Переважно на зустріч прийшли працівники та студенти кафедри іноземних мов, з французької секції.
Власне, тоді на нашій кафедрі працювало багато репатріантів із Франції, тобто ті, хто народився там, але потім повернувся в Україну, звідки приїхали їхні батьки. Вони, в основному і задавали питання.
На нас, студентів ця подія – приїзд Сартра – особливого враження не справила. Адже, ми тоді зовсім нічого не знали про те, що робилося в сучасній літературі за кордоном. Ми знали лише класиків – Гюго, Стендаля, Бальзака. До перекладів Сартра було ще далеко”.
Андрій Бондаренко
Джерело: https://varianty.lviv.ua/
