Містечко Жовква є одним з найбільш цікавих та самобутніх міст України, містечко з багатою спадщиною та цікавою історією. Пропонуємо Вашій увазі добірку зображень цього прекрасного міста.
Містечко Жовква розташоване на Розточчі, на північ від Львова, біля підніжжя гори Гарай, в низині річки Свині. Виникло наприкінці ХVІ ст. на землях містечка Винники, яке відоме ще з 1398 року.
Винники належали роду Висоцьких, а у 1556 р. Андрій Висоцький подарував Винники белзькому воєводі Станіславу Жолкевському. Його син – Станіслав Жолкевський почав будувати на околиці Винник замок, а згодом і місто. Привілеєм короля Сигізмунда III від 22 лютого 1603 р. місту надано Магдебурзьке право.
Основою міських укріплень був замок, який разом з оборонними мурами творив архітектурний ансамбль, до якого входили Ринкова площа, житлові квартали та вулиці. Планування міста відбувалось за зразками тодішніх міст Центрально-Східної Європи, за так званим принципом “ідеальних міст”.
Період найбільшого розквіту і багатства Жовкви припадає на другу половину ХVІІ ст. – початок ХVIII ст. На той час містечко було королівською резиденцією, важливим осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя.
Тут було п’ять великих монастирських комплексів, єврейський релігійний центр з духовною школою та двома синагогами. Чималу роль у становленні бароко на західноукраїнських землях в XVII-XVIII ст. відіграла саме Жовківська школа живопису та різьби.
У часи короля Яна ІІІ Собєського Жовква була однією з найгарніших приватних міст-резиденцій Європи. Враження про відвідини цього міста залишали численні гості та подорожні. Серед них український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії Феофан Прокопович.
У 1780-х роках Галичина, відповідно і Жовква переходить до Австро-Угорської Імперії. Це був період перебудов та руйнацій. Було знищено частину міських мурів, розібрано Львівську та Жидівську брами, а також розформовано для військових потреб декілька монастирів.
У 1880 році було утворено адміністративний повіт Жовква, який охоплював 74 громади. В другій половині ХІХ ст. за сприянням Греко-католицької церкви відкривались читальні, народні доми, друкарні.
Значних руйнувань та втрат зазнає місто під час Першої та Другої світових війн. Закривалися українські часописи та видавництва, переслідувань зазнала Греко-Католицька Церква, вивозились до Сибіру та Казахстану українські, польські та єврейські родини.
У 1951 р. Жовква була перейменована на Нестеров, на честь відомого російського авіатора часів Першої світової війни – Петра Нестерова, який загинув під час бою неподалік від міста. Після здобуття Україною незалежності у 1992 році місту повернули стару назву – Жовква.
Наприкінці 1980-х років починається новий етап в історії міста. Вірним повертають конфісковані храми, виходить з підпілля УГКЦ, активізуються українські культурні рухи, спілки, а також розпочинаються реставраційні роботи в храмах та в місті.
Найбільш відомими історико – архітектурними пам’ятками міста Жовкви є Ринкова площа (сучасна пл. Вічева) із замком 1594 р., костелом Св. Лаврентія XVII ст., монастир отців Василіан XVII-XX ст. (храм Найсвятішого Серця Христового) та Домініканський монастир XVII-XVIII ст. (храм св.свмщ. Йосафата).
Ренесансний містобудівний комплекс Жовкви з 1994 року має статус Державного історико-архітектурного заповідника, а з 1998 року знаходиться в списку претендентів від України на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут розташовано 55 пам’яток архітектури, в тому числі світового рівня.
Такою цікавою та захоплюючою є історія містечка Жовкви.
Мар’яна ІВАНИШИН
Джерела:
- Брюховицька Х. Зауваги до історії Жовкви // Незалежний культурологічний часопис Ї.- №67;
- http://www.castles.com.ua;
- https://commons.wikimedia.org;
- https://kresy24.pl;
- http://myvimu.com/;
- http://pinakoteka.zascianek.pl;
- https://polona.pl;
- http://www.zolkiew.wilanow-palac.pl.