Акціонерне товариство “Ходорів” утворили граф Ян Замойський та інженер Броніслав Альбіновський. Перед тим як побудувати цукроварню, вони взяли 1912 року величезний кредит в одному із львівських банків. Призначили на посаду директора Товариства досвідченого інженера, технолога цукроваріння, якого знали в Італії, Моравії та Німеччині – Станіслава Кремера.
Проект замовили у чеського архітектора Мацея Бляха, який мав досвід зведення потужних цукроварень в Румунії, Італії та Болгарії. Креслення та розрахунки проекту створили за рекордні строки – 2 місяці. Будівництво закінчили 1913-го.
За перший сезон завод переробив 363 тис. ц. цукрових буряків і дав 44 тис. ц. цукру.
1914 року розпочалась Перша світова війна. В місто увійшли тодішні противники австрійців – російські війська. Вони вивезли в Російську імперію усі запаси цукру і демонтували більшу частину цінного устаткування.
В другій половині 1915-го російській війська були змушені покинути Ходорів. Вони підірвали вибухівкою 65-метрову трубу цукроварні і підпалили головне приміщення фабрики.
Потім 15 місяців на території цукроварні дислокуються австрійські війська. Частину будівель вони переробляють на кошари.
Відбудовою цукроварні в Ходорові займаються 1921 року. Ходорівський цукор знову завойовує свою популярність у Європі. Для працівників створюють сприятливі умови для роботи – товариський клуб, музична зала, театр, читальня та фабричний оркестр. Для спортивних потреб – тенісні корти, спортивний парк, тир та стадіони.
Акції ходорівської фабрики були на піку популярності і користувались популярністю на біржах в Європі. В радянський час завод у Ходорові працював. 1994-го випуск цукру-рафінаду припинився, а 1999 року завод повністю закрили.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: Gazeta.ua
