Міхал Улям (1879 – 1938) — львівський архітектор, будівельний підприємець, народився у Львові в єврейській родині Бернарда і Цецилії Улямів. Радник, а пізніше, у 1929–1935 роках — віце-президент Торгово-промислової палати у Львові. 1912 року був ініціатором створення Центрального союзу купців і промисловців, який очолював до кінця життя. Також був головою Товариства єврейських ремісників, головної ради Спілки єврейських економічних організацій. Автор численних брошур та публікацій у фаховій та щоденній пресі. 1903 року Міхал відкрив своє проектно-будівельне бюро.
Фірма швидко зростала – у його бюро працювало чимало іменитих львівських архітекторів: Тадеуш Обмінський, Роман Фелінський і Фердинанд Касслер. На 10-річний ювілей діяльності архітектора було видано каталог будівель, частина з яких була лише реалізована його фірмою. 1 вересня 1930 року, як віце-президент Громадського комітету Східних торгів, за організацію і розвиток щорічної львівської виставки Міхал Улям був відзначений Золотим Хрестом Заслуги.
Міхал Улям проживав у Львові на вулиці Зиблікевича №27 (тепер Франка №55), у будинку, збудованому за власним проектом 1911 р. У тому ж домі жив його племінник Станіслав Улям — математик і фізик, пізніше один із творців водневої бомби у США. Саме на честь любові Міхала до азартних ігор Станіслав назвав свій математичний метод проведення незвичайно складних цифрових рахунків – «метод Монте-Карло». Донька Міхала – Розалія вийшла заміж за архітектора Романа Фелінського. Помер Міхал Улям навесні 1938 р. у Франції. Похований у Монако.
- Дім на вулиці Брюллова №4 (1904–1905)
Багатоквартирний будинок споруджений у 1904–1905 рр. за проектом архітектора Тадея Обмінського. Це невелика триповерхова кам’яниця — компонент периметральної забудови кварталу. Прямокутна в плані, з дворядним розташуванням покоїв і сходовою кліткою в центрі корпусу.
Фасад, орієнтований за регуляційною лінією, виділяється ліпним декором. Зокрема, з правого боку компонується пристінок, завершений сецесійним фронтоном із рельєфною маскою, завдяки якому будинок можна віднести до найзначніших пам’яток львівської сецесії. У пізніші роки кам’яниця була значно перебудована.
2. Дім Адольфа Сегаля на проспекті Шевченка №4 (1904–1905)
Колишній дім адвоката Сегаля — визначна пам’ятка ранньої (орнаментальної) сецесії у Львові, що характеризується оригінальною композицією фасадів та виразним силуетом, зразок престижного житла початку Перший проект фасаду будинку датовано 4 квітня 1904 р. Спорудження кам’яниці закінчено восени 1905 р., більшість дослідників вважають автором проекту Т. Обмінського.
У будинку були розташовані офіси різних фірм, приймальні адвокатів та лікарів, Спілчанський банк, Akcyjny Bank Związkowy, Акціонерний кооперативний банк, редакція «Газети банкової», Крайова промислова спілка та інші орендарі. Цю традицію зараз продовжує Асоціація робітників Львівщини (2-ий поверх будівлі). За радянських часів споруду зайняли обласні комітети різних профспілок. У 1920-х – 1930-х тут розміщувалося правління щорічної міжнародної виставки-ярмарку «Східні торги».
3. «Народна гостинниця» на вулиці Костюшка №1 (1906)
Koлишній готель «Народна гостинниця» (зараз – будинок Західної регіональної митниці) зведений у стилі орнаментальної сецесії. Наріжна будівля у ряді житлової забудови, розміщена зі східного торця кварталу, на куті вулиць Костюшка та Дорошенка.
Будинок цегляний, тинькований, чотириповерховий, у плані прямокутний. Внутрішнє планування типове для готелів – коридорне, з одностороннім розташуванням приміщень. Виділені кольором або тоном декоративні елементи фасадів включають ліпні оздоби, рельєфний фриз, ковані решітки балконів.
4. Будинок Давида Векслера на вулиці Зеленій №20 (1909)
Житловий будинок Давида Векслера збудований у стилі постсецесії в 1909 р. фірмою Міхала Уляма.
За Польщі було виробництво гральних карт і літографій «Карпаліт», до 1880-х — ательє з пошиття портьєр, тепер тут підрозділи Личаківського райвідділу ГУМВСУ у Львівській області та ремонт м’яких меблів для населення. У подвір’ї – книжкова фабрика «Атлас».
5. Будинок на вулиці Памви Беринди №3 (1909)
Будинок №3 зведений у 1909 р. в стилі пізньої сецесії за проектом Міхала Уляма. Замовником будівництва була банківська фірма «Уніон», власниками якої були Адольф Лілієн та його син Едвард. До цього, на його місці ще від 1860-х років діяв кантор обміну валют, а згодом банківський дім — приватний банк «Сокаль & Лілієн».
За польських часів тут була випозичальня (прокат) фільмів «Атлас», у цьому ж будинку до початку ХХІ століття був вхід у великий гастроном, а на куті з проспектом Свободи ще до 2005 року висів барельєф Меркурія, встановлений у 90-х роках ХХ століття. Ще перед Першою світовою війною тут знаходилась філія віденського «Уніон-Банк», який після війни та фінансової кризи початку 1920-х років відродився, як Банк Унії. На початку ХХ ст. в цьому ж будинку був розташований «Авансовий банк».
6. Будинок Лібермана на вулиці Ковжуна №4 (1910)
Житловий будинок у стилі модерн, початково збудований для Алоїзи і Фридерика Ліберманів на місці старшого попередника.
Будівництво провадила фірма Міхала Уляма за проектом Романа Фелінського. Перший-другий поверхи зараз займає фірмова кав’ярня Львівської кавової фабрики.
7. Базар братів Грьодлів на вулиці Бандери №34 (1910)
У 1885 році брати Бернард, Герман та Альберт Грьодлі – підприємці з Будапешту – придбали у власність велику ділянку між закладом св. Терези (нині – приміщення Львівської Політехніки) та площею Солярні (тепер – площа Кропивницького). Наприкінці 19 ст. цей район міста активно розбудовували – прокладено трамвайні колії, від 1905 року зводиться костел св. Ельжбети, будуються чиншові кам’яниці довкола. А вже у 1910-му на ділянці, що належала Грьодлям, будівельне бюро Міхала Уляма починає будувати торговий пасаж за проектом молодого й талановитого 25-річного архітектора Романа Фелінського.
Крім 14 ізольованих боксів під крамниці – із торговими площами та складськими приміщеннями і окремими входами, у пасажі знайшлося місце під ресторан та кав’ярню. Перлиною комплексу вважався двоповерховий кінотеатр «Гражина» у центральному павільйоні, де одночасно можна було розмістити 213 глядачів. Це – перший кінотеатр Львова, для якого зведено новий будинок, розрахований спеціально на потреби кінотеатру. Базар братів Грьодлів, повністю зруйновний бомбою під час війни 1944 р.
8. Житлові будинки Грюнерів на вулиці Гнатюка №20-22 (1910)
Колишній прибутковий дім родини Ґрюнерів. Збудований у стилі раціонального модерну фірмою Міхала Уляма за проектом Романа Фелінського і Фердинанда Касслера 1910 р. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.
У будинку на суч. вул. Гнатюка № 20-22 діяв кінотеатр зі зміною назв: «Вандерленд» (1912–1913), «Яґеллонський» (1913–1914). Їх власником був відомий кінопідприємець Мельхіор Майблюм. З початком Першої світової війни Майблюм покидає Львів і майже всі засновані ним кінотеатри припиняють своє існування.
9. Дім Ізидори Шутц на вулиці Коперника №5 (бл. 1911)
Колишній прибутковий дім Ізидори Шутц, збудований близько 1911 р. за проектом Романа Фелінського. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського. У будинку з грудня 1944 р. розміщена Львівська державна музична школа №2 ім. Миколи Колесси.
У 20-30-х роках минулого століття тут був заклад, що виробляв та продавав музичні інструменти. Зараз тут крамниця музичних інструментів «Трембіта».
10. Прибутковий будинок Мойсея Рогатина на розі вулиць Січових Стрільців, №12 і Костюшка (1911—1913)
Прибутковий будинок банкіра Мойсея Рогатина, збудований за проектом Романа Фелінського. Проект 1911—1912 рр., реалізація тривала до 1913 р. Скульптурне оздоблення Тадеуша Блотницького.
На першому поверсі містилась кав’ярня «Ренесанс» з інтер’єром оформленим за ескізами Фелінського з великими алегоричними полотнами Фелікса Вигживальського.
11. Торговий центр «Магнус», вулиця Шпитальна №1 (1912-1913)
Kолишній «Товарний дім» (арх. Роман Фелінський, архітектурне бюро Міхала Уляма) споруджений у стилі раннього модернізму. Виходить східним фасадом на вул. Шпитальну, південним – на вул. Городоцьку. Будівля зведена на залізобетонному каркасі, п’ятиповерхова, увінчана високим дахом з люкарнами, типовим для архітектури 1910-х рр. Г-подібна у плані, з внутрішнім подвір’ям.Входи – з боку Шпитальної.
Вертикальним стрижнем просторової композиції є блок сходової клітки з шахтою ліфта, що примикає до внутрішнього подвір’я. Простір торгових залів, кожний з яких займає цілий поверх, артикульовано пілонами – стовбурами залізобетонних опор.
12. Передпоховальна каплиця «Бет Тахара» (1911-1914)
Передпоховальна каплиця «Бет Тахара» була збудована на Новому єврейському цвинтарі у 1911-1914 рр. Проект архітекторів Романа Фелінського та Єжи Гродинського реалізувала архітектурно-будівельна фірма Міхала Уляма. Цікаве архітектурне вирішення передпоховального приміщення поєднало різні стилі та тенденції – тут були присутні елементи неокласицизму, сецесії, риси, типові для пам’яток традиційної єврейської архітектури.
Інтер’єр збагачували фрески та вітражі роботи Фелікса Вигживальського. В той час незвичне трактування єврейської передпоховальної каплиці викликало тривалу дискусію в архітектурно – інженерному середовищі. «Бет Тахару» спіткала доля всіх львівських ритуальних єврейських будівель – у 1942 р. вона була знищена німцями.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- uk.wikipedia.org
- www.lvivcenter.org
- lviv-format.livejournal.com
Фото:
- uk.wikipedia.org
- www.wikiwand.com
- http://wikimapia.org
- www.panoramio.com
Щось ви круто наплутали з будинком на вул. Зеленій під 20 номером. Там нема і не було райвідділу. І дата побудови якось не альо. Є знимка зроблена з вул. Архипенка в р-н 30х рр ХХст і там ще немає цього будинку.