Вулиця Дорошенка – одна із центральних вулиць міста. Її історія починається від 1470 року. Це була ділянка землі у верхній частині вулиці, яка належала пані Мікулинській. Дорога, що вела до цього маєтку, й стала основою вулиці.
У 1535 році вона стала Сикстовою дорогою – від маєтку доктора медицина Еразма Сикста, що був розташований недалеко від костелу святої Марії Магдалини. Наприкінці ХІХ століття вулиця сформувалася у межах, що існують досі (від проспекту Свободи до вулиці Бандери). Тоді вона мала назву Сикстуської. Частина вулиці від Головної пошти до костелу святої Марії Магдалини називалася вул. Оброни Львова – на честь 20-річчя польсько-української війни.
Наприкінці 1939 – на початку 1940 року з’явилася назва Жовтнева. Від липня 1941 року повернули назву Сикстуська, яка існувала до кінця 1944 року, щоправда від листопада 1941 до липня 1944 офіційну назву писали німецькою – Sykstuskastrasse. Від 1944 і аж до 1992 вулиця була Жовтневою. Під час перейменування вулиць періоду незалежності у 1992 році її перейменували на честь гетьмана Петра Дорошенка.
…Це важко уявити, та наприкінці ХVIII століття нижню частину вулиці займали болота, де львів’яни полювали на диких качок, а у XIX столітті верхня частина вважалася віддаленою від міста, сюди приїжджали на відпочинок.
У 1894 році у нижній частині Сикстуської проклали лінію електричного трамваю від залізничного вокзалу до Гетьманських валів. До 1939 року на вулиці мали офіси редакції провідних газет: “Wiadomości Gminne”, “Gazeta kościelna” і “Głos prawa”, “Wschód”, “Zorza nowa”.
Джерела: Leopolis, Центр міської історії, Karta, Старый Львов глазами очевидца.
