Едмунд Жихович (1870 — 1924) — архітектор, який працював у Львові. Навчався в реальній школі у Кракові. У 1887—1892 рр. закінчив Львівську політехніку, від 1894 р. був членом Політехнічного товариства. Створив власне проектно-будівельне підприємство, в якому працювали зокрема Владислав Литвинович, Міхал Лужецький, Тадеуш Мостовський, Адольф Піллер, Владислав Садловський, Петро Тарнавецький. За їхніми проектами збудував велику кількість споруд.
1897 року відкрив офіс на вул. Вербицького №10. Пізніше проектне бюро і помешкання Жиховича містилось у будинку №28 на вул. Франка. Два поверхи цієї кам’яниці займав приватний дівочий ліцей ім. Адама Міцкевича, яким керувала дружина Жиховича Ольга, донька відомого скульптора Париса Філіппі (вона ж була і власницею споруди). Помер архітектор 20 квітня 1924 р. у Львові, похований на Личаківському цвинтарі в родинному гробівці (створений у майстерні Генрика Пер’є).
Архітектурна фірма Жиховича, дотримуючись стильових форм модернізму, ренесансу, неокласицизму, неоампіру й модерну звела у Львові чимало споруд. Пропонуємо до вашої уваги найцікавіші з них.
- Головні будинки міської бійні на вул. Промисловій №54 (1900—1901)
Міську бійню віддали місту до експлуатації 1904 р. Оскільки вона була облаштована першокласним обладнанням, то працювала безперебійно до 1927 р., зупиняючись тільки під час воєнних дій. Лише в 1927 р. було розпочато ґрунтовну реконструкцію підприємства без зупинки його діяльності. Тоді тут працювало 64 працівники.
У міжвоєнний період міська бійня була одним з найуспішніших львівських підприємств. Було значно розширено холодильні приміщення для м’яса із введенням в дію найсучасніших технологій заморожування, що дозволяло одночасне переховування 30 000 кг товару. Були підготовлені площі для забою худоби та птиці, а також провітрювання м’яса.
В радянські часи тут, на вул. Промисловій №50, був Львівський м’ясокомбінат. Із приватизацією він отримав назву ЗАТ «Львівський м’ясокомбінат»; пізніше – «Львівська консерва» ДП ЗАТ «Львівський м’ясокомбінат».
2. Будівля Промислового музею на проспекті Свободи №20 (1898–1904)
Музей був заснований в лютому 1905 р. греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким як приватна фундація під назвою «Церковний музей» для розвитку української культури. Основу фондів склала особиста колекція засновника, який подарував близько 10 тисяч предметів і утримував музей на особисті кошти.
Головний корпус знаходиться на проспекті Свободи №20. Збудований на межі XIX–XX століть коштом Галицької ощадної каси і призначався для музею художніх промислів, який на той час не мав власного приміщення. Проектування було доручено Юзефу Каетану Яновському (у співавторстві зі скульптором Леонардом Марконі), а реалізацією протягом 1898—1904 років займалася будівельна фірма Едмунда Жиховича.
Орнаментальну ліпнину, виконаною Антонієм Попелем і Михайлом Паращуком. Музей, збудований на межі XIX–XX століть, є останньою значною спорудою періоду історизму в архітектурі Львова.
3. Відбудова костелу монастиря сакраменток на вул. Тершаковців (1902–1906)
Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували 1710 р. 1718 р. було зведено перший костел Заручин Пресвятої Діви Марії та Святого Йосипа. Це була фахверкова споруда, яка проіснувала до 1743 р. – тоді почалося будівництво мурованого храму за проектом відомого архітектора німецького походження Бернарда Меретина.Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі розбили сад, який проіснував до XX століття.
У 1884—1887 рр. храм перебудовано за проектом Адольфа Мінасевича. У 1902—1904 рр. проведено чергову реконструкцію, керівництво відбудовою здійснював Едмунд Жихович. Статуї ангелів створив скульптор Петро Війтович.
4. Прибутковий дім на вул. Руставелі №8-8а (1906–1907)
Колишній прибутковий житловий дім банкіра Міхала Стоффа. Виходить головним фасадом до вулиці і одночасно до площі Петрушевича. Збудований 1906 р. у стилі орнаментальної сецесії фірмою Едмунда Жиховича за проектом Владислава Садловського. Тут два будинки – №8а та №8, які мають роздільні входи по центру, але спільне вирішення фасаду. У будинку №8 за польських часів було видавництво Ґрудкі, тепер тут бібліотека ім. Церетелі.
5. Клінічна лікарня на вул. Ужгородській №1 (1911)
Колись це був монастир служниць Христового Серця (архітектор Едмунд Жихович, 1911 р.). Після ІІ Світової війни служниці покинули Львів, в будинку на початку 1950-х років розташували лікарню 1-го Медоб’єднання, тепер тут Перша клінічна лікарня.
6. Перебудова будинку на вул. Короленка №9 (1911)
Будівля, зведена 1886 р. за проектом Івана Левинського була початково житловою. 1911 р. вона була перебудована за проектом Едмунда Жиховича для потреб приватної купецької гімназії ім. Ернеста Адама. Друга реконструкція (надбудовано третій поверх) відбулась близько 1926 р. за проектом Вавжинця Дайчака. Існував також нереалізований проект реконструкції Яна Новорити від 1923 р. Зараз тут – Львівський обласний центр репродуктивного здоровʼя населення.
7. Торговий дім Ціпперів на розі площі Ринок №32 і вул. Шевської (1912)
Будівлю першого львівського універмагу зведено на місці кам’яниці, датованої 1801 р., яка, в свою чергу, стояла на ділянках кількох будинків кінця XVI–XVIII ст. У 1801 р. вимурували новий чотириповерховий будинок, який неодноразово змінював власників, аж поки в 1895 р. його не придбав ювелір та годинникар Абрагам Ціппер. Авторами архітектурного проекту «товарного дому» Ціпперів, виконаного, найвірогідніше, у 1911 р., були Едмунд Жихович та Міхал Лужецький.
Товарний дім Ціпперів – це монументальна чотириповерхова будівля з пивницями та мезоніном, мурована з цегли, із використанням залізобетонних конструкцій. Разом з блоком, прилеглим з боку вул. Шевської, формує єдиний комплекс, який має спільну адресу – вул. Шевська №1 (альтернативна адреса – Ринок №32). До 1939 р. тут був фірмовий магазин ювелірних виробів та годинників. У міжвоєнний період товарний дім отримав нову назву: «Траст». Після війни націоналізований будинок продовжував функціонувати як універмаг.
8. Готель «Краківський» на площі Соборній №7 (1913)
Koлишній готель «Краківський» (сьогодні – адміністративний будинок, де, зокрема, містяться Львівський науково-дослідний інститут судової експертизи та Апеляційний Верховний суд Львівської області). В декоративному оформленні фасадів споруди використані елементи неоренесансу та неоготики. На сходовій клітці є вітражні вікна (фірма С.-Г. Желенського). В декоративному оформленні фасадів використані елементи неоренесансу та неоготики.
9. Австро-угорський банк на вул. Листопадового чину №8 (1912–1913)
Будинок спорудили архітектори Едмунд Жихович та Міхал Лужецький у 1912—1913 рр. під філію «Австро-угорського банку». Потім тут був «Польский банк». За часів СРСР — залізничне відділення «Держбанку». Зараз тут відділення «Промінвестбанку». Рельєфи на фасаді авторства Юліана Белтовського.
10. Будинок Товариства приватних урядовців на вул. Пекарській №1а (1913)
Будинок був споруджений у 1913 р. за проектом Едмунда Жиховича та Мiхала Лужeцького на фундаментах давнішої кам’яниці з 1881 р. За Польщі тут також був торговий дім «Фармація», за радянських часів – будівельний технікум, який сьогодні перетворений у коледж. Одним з перших мешканців будинку був польський письменник Корнель Макушинський.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- uk.wikipedia.org
- www.pslava.info
- www.lvivcenter.org
Фото:
- mihalych-lv.livejournal.com
- uk.wikipedia.org
- www.pslava.info
