На початку ХІХ століття вулиця Зелена мала назву Давидівської або Сихівської дороги, але вже від 1840-х років на планах Львова постійно називалась Зеленою. Про те, якою була ця вулиця в ХІХ ст., нагадує палац Замойських на розі вулиці В. Самійленка. Будинок у різні часи належав різним родинам: Волянських, Замойських, Дідушицьких, Шептицьких, його часто перебудовували. З 1925 року тут обласна педагогічна бібліотека ( вул. Зелена, 24). Першого лютого 1926 року вона була відкрита для публічного користування і називалася «Panstwowa Biblioteka Pedagogischna we Lwowe».
Поряд, у будинку під номером 22, був ще один палац. У XVIII ст. він належав родині Калиновських, а в XIX ст. — графам Замойським. Останнім належав не тільки палац, а й велика ділянка землі, яка доходила до сучасних вулиць Левицького і Вагилевича.
У 1911-1913 роках на фундаментах палацу Замойських за проектом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, скульптурне оформлення – Зиґмунта Курчинського, було побудовано нову будівлю.
При будівництві нового будинку було знайдено велику кількість людських кісток. Що це таке — не вияснено й досі. Згідно з одним припущенням — тут була братська могила, з іншим — кладовище монастиря домініканців (Вул. Зелена, 11б).
На місці давнього палацу Замойських було споруджено науково-виховний заклад для дівчат Софії Стшалковської.
Це була окрема п’ятиповерхова будівля. Бічні ризаліти головного фасаду позбавлені будь-яких оздоблювальних елементів, поглиблена між ними центральна частина виділена своєрідним портиком, завершена терасою. Міжвіконні вставки бічного фасаду заповнені алегоричними рельєфами «Життя» і «Мистецтво» . На вершині будівлі, на центральній осі, розміщений годинник. Будинок відрізнявся зручним плануванням, просторими навчальними приміщеннями, святково оформленим актовим залом з каплицею. Зручну структуру приміщень доповнювали санітарні вузли, пральня, центральне парове опалення, невеликі фонтанчики з питною водою, спеціально спроектовані і декоровані меблі. Над актовим залом, перекритим скляним дахом, ззовні перебувала тераса з рослинами, на горищі – астрономічна обсерваторія. Великий двоповерховий актовий зал, їдальню і деякі навчальні приміщення прикрашали фрески К. Стефановича і М. Стіни коридорів і класів К. Стефанович прикрасив фризами з фігур дітей і квітів у світлих ніжних тонах. Збереглися також орнаментальні вітражі вікон на другому та третьому поверсі. До будинку примикали спортивні майданчики та великий сад з квітами.
Науково – виховному закладу Софії Стшалковської належали:перша в Галичині приватна жіноча гімназія, приватна учительська семінарія, приватний загальноосвітній жіночий ліцей. Гімназія була створена ще у 1895 р., і вже через два роки існування отримала право називатися “шестикласною жіночою школою класичного напрямку”. Початково школа мала два підготовчі класи та чотири класи, які відповідали рівню вищих гімназіальних. В перший шкільний рік кількість учениць не перевищувала 16; перший екзамен зрілості учениці складали в 1900 р. У 1896 р. на прохання 50 кандидаток, не прийнятих до урядової семінарії через брак місць, Софія Стшалковська організувала приватну учительську семінарію. Через десять років існування закладу кількість учениць складала 237 осіб. З наміром розташування обох закладів у 1903 р. власниця придбала на вул. Панській, 16 (тепер вул. І. Франка) триповерхову кам’яницю, яку значним коштом перебудували для шкільних потреб. Було влаштовано власну каплицю, гімнастичний зал, майданчик для ігор, рекреаційний садочок, водопровід та ванни. Обидва заклади мали спільний інтернат на 50 дівчат, спільні навчальні засоби — кабінет фізики та природознавчий, збірка мап та картинок з географії, історії та мистецтва, а також навчальну бібліотеку; керувала закладами спільна дирекція на чолі з особою, призначеною Міністерством.
У 1939 р. в будівлі жіночого науково – виховному закладу було відкрито середню школу №6. Це була одна з перших радянських шкіл у Львові.
У 2008 році в ході реставрації шкільного приміщення на фасаді вдалось відкрити раніше приховані зображення гербів Польщі, Литви та України. Вони виготовлені із смальти та венеційського скла.
Сьогодні шоста школа є українською, але з російською мовою викладання. Зараз у Львові є дві школи з польською мовою навчання та п’ять – з російською.
Софія ЗМЕРЗЛА
Джерела:
- Мельник І. В. Зелена вулиця //Енциклопедіяльвова./ За ред. А. Козицького. – Львів., 2008. – Т. 2. – С.446-449
- Мельник І. В.Львівськівулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передміся та іншіособливостікоролівськогостоличногомістаГаличини. -Львів., 2008. — С. 174-177
- http://school6.lviv.ua
- https://ru.wikipedia.org
- http://www.pslava.info
- http://lviv.biz
- http://kinfoserv.org.ua
- http://www.lonpb.com.ua
