В кінці ХІХ на початку ХХ століття повним ходом розвивалась промисловість. Міста росли з шаленою швидкістю. Шум і постійний рух зробили їх не надто привабливими для проживання. Саме в такий час виникла ідея створення чогось на зразок міста-саду. Мовою словника місто-сад це «розташоване на певній відстані від адміністративно-торговельного або промислового центру невелике місто з чітким функціональним зонуванням, переважно забудоване малоповерховими житловими будинками, що знаходяться серед масивів зелених насаджень. Ідея міста-саду зародилась наприкінці XIX ст. в Англії і на початку XX ст. була частково реалізована у низці країн.»
Одними з перших цією ідеєю захопились двоє видатних архітекторів Львова – Юліан Захаревич та Іван Левинський. Їхнє місто-сад планувалось на території Кастелівки (між сучасними вулицями Генерала Чупринки, Горбачевського, Кольберґа ). Тому коли Ф. Касслер та А. Остен у 1910 році запланували створити місто-сад в районі фільварку Красуцького ця ідея не була новою для Львова.
Фердинант Касслер протягом 1902-1907 навчався у львівській політехніці. Один з найвизначніших архітекторів Львова разом з А. Остеном запланували своє місто-сад в районі сучасного Нового Львову. За їхнім проектом воно мало вигляд прямокутника з великою круглою площею, від якої розходилось шість вулиць. З висоти таке розпланування нагадувало сонце з вулицями-променями. Створені таким чином ділянки мали забудовуватись одно, дво, чи триповерховими віллами, оточеними садами.
До першої світової війни встигли збудувати лиш кілька вілл.
Дільниці і місто розділяв парк «Залізна Вода», закладений у 1905 році.
У 1930 – х роках розпочалась забудова поміж теперішніми вулицями Тернопільською та Ярославенка. Роботами керував архітектор Тадеуш Врубель. Одні з найвідоміших його робіт – теперішній Палац культури ім. Гната Хоткевича та Будинок управління міських електричних закладів Львова, а тепер обласне управління СБУ.
У 1933 році збудована водонапірна башта, за проектом Вітольда Мінкевича, для постачання води в даний район.
Плану розбудови Красучина, над яким працював Ф. Касслер та А. Остен так і не було реалізовано. Цьому окрім усього іншого, завадила віддаленість від центру міста і відсутність трамвайних ліній.
