Едгар Ковач свого часу прославився як архітектор та теоретик мистецтва. Його творіння наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття стали справжніми шедеврами європейського мистецтва. Разом з тим, початок формування кар’єри Ковача та її закінчення тісно пов’язані саме зі Львовом. Проте самі львів’яни у наші дні навряд чи здогадуються про свого славного земляка. Пропонуємо вам поглянути на життя одного з найбільш цікавих митців позаминулого і минулого століття.
Народився Едгар 27 вересня 1849 року у селі Карапчів (сьогодні – Вижницький район Чернівецької області). Він був наймолодшою дитиною в сім’ї. У 1859 році Едгар вирушив до Чернівців, де він навчався в гімназії та опановував живопис і рисунок в М. А. Ґодлевського. Батько відправив його у 1867 році до львівської Технічної академії, де Едгар вивчав архітектуру.
Як це було прийнято у той час, він продовжив свою освіту у інших навчальних закладах, зокрема у Віденській політехніці, де пройшов курс математики, геометрії, рисунку і конструювання. У 1869 році потайки від батька вступив він вступає до Віденської академії мистецтв, що привело до досить серйозного конфлікту з батьком, який перестав фінансово підтримувати свого сина.
Через деякий час, Ковач таки помирився з батьком і вирушив на навчання до Вищої технічної школи Цюриха у Швейцарію, де він провів два роки з 1870 до 1872. Після закінчення навчання, Едгар вирушив до Відня. Тут 15 жовтня 1872 року він влаштувався асистентом до архітектурно-проектного ательє Карла фон Гасенауера і Готфріда Земпера. Ательє виконало проекти Музею образотворчого мистецтва, Природничого музею, Бурґтеатру та багатьох інших пам’яток архітектури. Сьогодні, нам важко сказати, про конкретний внесок Ковача у кожен з проектів, проте безумовно він доклав свою руку до їх створення.
Поряд з роботою в ательє, Едгар викладав рисунок у місцевій Школі будівельних ремесел. У жовтні 1888 року, він звільняється з ательє Гасенауера, і переходить в ательє Феринанда фон Кіршнера. У цей час він здійснює першу самостійну роботу у Відні реставрацію інтер’єру Маріягільфкірхе у 1893 році.
У 1895 році, після тривалого періоду роботи у столиці, Ковача призначають викладачем школи у Закопане. Спочатку працював як «учитель найвищого IX рангу» викладаючи основи архітектури. Наступного року став новим директором школи. Ковач акцентував свою увагу на стилістиці народного мистецтва. Вочевидь, саме тоді він вперше почав втілювати ідеї «Способу закопанського», власної «редакції» орнаментального мистецтва гірського населення. 1899 рік став поворотним. Тоді вийшов друком одночасно у Відні та Львові альбом орнаментальних мотивів Ковача під назвою «Спосіб закопанський» (Sposób Zakopiański), який викликав жваву реакцію та дискусію в тогочасній Австро-Угорській монархії.
На Всесвітній виставці 1900 року в Парижі Галичину повинен був представляти окремим павільйон, який повинен був облаштував Юліан Захаревич, проте внаслідок його смерті, роботи передали Едгару Ковачу, який завершив його у 1899 році. На виставці у Парижі павільйон користувався значним успіхом і здобув ряд нагород: золота медаль у номінації «меблі», срібні медалі у номінаціях «декорування інтер’єрів громадських і житлових споруд» і «свічники». Срібною медаллю було відзначено також особисто Ковача.
Ковач покидає Закопане та переїжджає до Львова. Від 1900 року, він професор Львівської політехніки, а у 1907—1906 роках її ректор. У цей час він концентрується на власних роботах. Ковач виконує вівтар каплиці Розіп’ятого Христа у домініканському костелі Жовкви. 1901 року відбулась персональна виставка Ковача у Львові. Ювілейна виставка з нагоди річниці Політехнічного товариства у Львові пройшла наступного 1902 року. 1910 року експонував архітектурні та оздоблювальні проекти на виставці польських архітекторів у Львові. У Львові його «творчий почерк» можна побачити на будівлі на площі Соборній, до реставрації якого він був причетний. У 1911 році, він поступово відійшов від викладацької роботи. Помер 4 липня 1912 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Бірюльов Ю. О. Ковач Едґар // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 306—307.
- Kovacs Edgar (http://www.biographien.ac.at/oebl_4/169.pdf)
