Куди зник луцький мільйонер Кронштейн, або розправа 1930-х

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть в Луцьку було кілька заможних родин. Одна із них – Кронштейни. Дві найпомітніші будівлі, зведені за їхній кошт, стояли на одній із центральних вулиць, яка зараз носить назву Лесі Українки. Один був знищений війною, інший (Медичний коледж) є. Також по місту залишилися й інші їхні будівлі.

Медколедж – триповерховий комерційний будинок одного з видів російського цегляного архітектурного стилю. Споруджений у 1884-1890 роках сім’єю луцьких підприємців Кронштейнів. Тут у різні часи розташовувалися різні організації – від дворянського зібрання до Луцького. Його вигляд змінився у міжвоєнний час.

Неподалік в іншому будинку Кронштейнів, якого вже нема, розташовувалася пошта, а перед нею було встановлено знак, від якого відлічувалася відстань до інших населених пунктів. Він дуже постраждав під час бомбардувань. Збереглися світлини з обваленими поверхами цієї споруди. У радянський час на цьому місці спорудили новий будинок – відомий нині багатьом через магазин «Зося»».

Безумовно будівлі Кронштейнів суттєво відрізнялись від інших, бо власники могли собі дозволити оздобити їх пишно та дорого. Не все йшло гладко у родині. Ось кілька цікавих фактів.

Наприклад, із замітки в газеті Dziennik Narodowy від 26 липня 1938 року. В ній ішлось про те, що за розпорядженням міністра внутрішніх справ був ув’язнений до Берези-Картузької заможний мешканець міста Луцька Леон Кронштейн.

Береза-Картузька – це концентраційний табір, створений владою Польської Республіки в 1934 році в місті Береза-Картузька (зараз місто Береза, Брестська область) на території Західної Білорусії в якості місця позасудового інтернування супротивників правлячого режиму. З 1934 по 1939 роки в ньому містилися за звинуваченням в «антидержавній діяльності» противники правлячого режиму: комуністи, діячі єврейського, українського і білоруського національних рухів, польські політичні опоненти Юзефа Пілсудського.

Затримання Леона Кронштейна відбулось на відпочинку в курортному місті Криниця, яке знаходиться у південній Польщі, у Бескидах. В газетній публікації вказувалось на те, що Кронштейн мав багато нерухомості в Луцьку, і звинувачується в тому, що тримає її в антисанітарному та неналежному стані. Попередні зауваження про виправлення помилок він ігнорував. Таке байдуже ставлення до нерухомості впливало на санітарний та естетичний вигляд центральної вулиці міста Луцька. Саме тому Леону Кронштейну було висунуте звинувачення, і його було арештовано та направлено до в’язниці в Березі. Хоч такі кара за таку провину й виглядає дивно.

Сьогодні невідомо, чи справді Кронштейн був таким злісним порушником, чи таким чином влада намагалася чинити якийсь тиск?

Продовжуючи пошуки, вдалось натрапити на ще одну цікаву публікацію тих часів, в якій згадувався Луцьк та нерухомість Кронштейна. В статті під назвою «Ув’язнений в Березі Кронштейн був власником 52 «нерухомостей» в Луцьку» виявилось багато цікавих фактів. По-перше, стало відомо, що на час арешту найбагатший лучанин мав 50 років. Його звинувачували за саботаж на різні зауваження, розпорядження, які він отримував від санітарних служб. По-друге, вказувалось, що щомісяця Леон Кронштейн заробляв на луцькій оренді десятки тисяч злотих, а це величезні гроші для 1930-х років. По-третє, на рахунках в швейцарських банках у лучанина було 750 тисяч злотих.

Цікавий факт, що луцький мільйонер став першою людиною, яка була ув’язнена за адміністративне звинувачення, по суті, в концтаборі Березі Картузькій. Також в публікації вказано, що Леон Кронштейн не заплатив 18 штрафів, за що був затриманий в Криниці на відпочинку.

Про подальшу долю Леона Кронштейна та його нащадків невідомо. Знаємо лише, що найбагатший лучанин перебував у тюрмі в Березі станом на 1938 рік. В 1939 році розпочалась Друга світова війна. З вересня 1939 року після початку війни з Німеччиною в таборі Береза-Картузька почали утримуватися німецькі військовополонені.

Ще один дивний факт. Як пише краєзнавець Вальдемар Пясецький, будинок Кронштейнів, де зараз медколедж, позбувся свого декору саме в міжвоєнний період з ініціативи місцевої влади – декор просто зруйнували.

Поки що тут більше загадок, ніж відповідей.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: Хроніки Любарта