Християни завжди шукали допомоги у святих, вважається що вони можуть заступитись за нас перед Богом. При хрещені дитини ми віддаємо її під опіку котрогось зі святих, так само маємо покровителів у певних справах чи професіях, а також віддаємо під їхню опіку цілі міста. Крім того, кожна конфесія має своїх святих, тож не дивно, що Львів, з його мультикультурним та багатонаціональним населенням має кількох покровителів. Одним з таких покровитлелів є святий, який ще й тісно пов’язаний зі Львовом своїм життям та служінням – святий Йоан з Дуклі.
Святий Йоан з Дуклі, за припущеннями істориків, народився 1414 року, у південній частині містечка Дукля (Польща, Підкарпацьке воєводство), у родині заможних міщан. Заможні батьки відправили Йоана на навчання до школи, можливо, і до Кракова, по закінченню якої він деякий час провадив життя пустельника в околицях рідного містечка. Проте самітницьке життя не було його покликанням, лише певним періодом зосереджених пошуків Бога та Його волі. Святий хотів насамперед підготуватися до чинного служіння Богові у своїй «пустелі», подібно як Ісус Христос спершу перебував у мовчанні та пустелі, а лише потім вийшов до люду з проповіддю.
У віці 20-25 років він приймає рішення вступити до монастиря францисканського ордену Братів Менших Конвентуальних в Коросно (близько 18 кілометрів на північ від Дуклі), де його приймає сам провінціал (настоятель ордену в регіоні). Пізніше отримує рукоположення і стає священником. Він мав мати досить великі знання, оскільки Йоана відразу призначили на посаду проповідника. У францисканських монастирях таку посаду доручають священикам, винятково здібним і внутрішньо зрілим. Цього вимагав у регулі святий Франциск з Ассізі, засновник ордену.
Серед братів характеризувався як добрий священник і душпастор, який говорив проповіді сповнені живої віри. З часом він стає гвардіаном (італ. guardiano) — виборним управляючим кляштору францисканців у Коросно у Перемиській землі (1438–1440 рр.), а пізніше перейшов до монастиря францисканців Св. Хреста у Львові, де 1444 р. став гвардіаном і проповідником.
Хоча францисканські ордени і відзначались своєю убогістю, та Йоан шукав ще більшої простоти.
У 1453-1454 роках, на запрошення короля Казимира Ягєлончика та краківського єпископа кардинала Збігнєва Олєсніцкого, у Польщі перебував святий Ян Капістран, реформатор францисканського чернецтва. Заклав монастирі обсервантів, тобто францисканців суворого дотримання регули в Кракові (1453) і у Варшаві (1454). У 1461 році обсерванти заснували монастир у Львові.
Йоан з Дуклі спостерігав за життям обсервантів і зміцнювався їх ревністю. Вирішив до них вступити. До 1517 року францисканці конвентуальні та обсерванти мали спільного генерального настоятеля. Однак перехід з одного ордену до другого визнають завжди за вид дезертирства.
Не менш цікавим був перехід Йоана до іншого ордену – щоб подолати перешкоди святий він використав один збіг обставин: раз на рік у Львові був такий звичай, що міська влада відправляла бенкет на честь провінціала францисканців, який приїжджав з візитом до монастиря. Подібний бенкет відбувся і у 1463 році, на якому буди присутні провінціал, кілька священників та громадян міста. Серед них був і Йоан з Дуклі, при свідках, він підійшов до провінціала і поросив дозволу відійти до обсервантів. Настоятель ордену, думаючи, що Йоан хоче їх лише провідати, охоче зголосився. Та Йоан вступив до нового ордену, а коли було очікувано повернення монаха, то бернардини повідомили, що Йоан з Дуклі вступив до них легально, маючи дозвіл провінціала, даний йому при свідках.
Святий Йоан з Дуклі завжди давав приклад послідовництва св. Франциска Асизького, покірно виконував усі покладені на нього обов’язки, навіть коли був дуже хворий, ніколи не пропускав жодної молитви.
В монастирі головними його функціями були проповідь та сповідь. Навіть коли він втратив зір, просив клериків та інших братів, щоб ті читали йому потрібні цитати та тексти, а пізніше він сам виголошував проповіді.
Помер св. Йоан з Дуклі 29 вересня 1484 року у Львові. Після його смерті, почались відбуватись деякі чуда: наприклад, після вспомину Йоана у одного з братів зникла гарячка, інша вірна незряча парафіянка після молитви до майбутнього святого почала знову бачити та багато інших зцілень, у тому числі від епідемій. Це дало поштовх до пошуку інших чуд. Був беатифікований у 1733 році папою Климентом ХІІ, а у 1739 році папа Климент XII оголосив його патроном Польщі, Литви і Русі. У XVII столітті св. Йоан з Дуклі став покровителем Львова. 1948 pоку розпочався процес канонізації св. Йоана з Дуклі. 10 червня 1997 pоку у Коросно акт канонізації здійснив папа Іван Павло ІІ.
1734 р. магнати Жевуські, для яких Йоан з Дуклі був фамільним покровителем, виділили кошти на спорудження колони навпроти церкви св. Андрія у Львові з фігурою святого.
При закритті монастиря у 1946 року труна з реліквіями Йоана з Дуклі бернардини забрали до Жешова,а у 1974 році – до костелу отців Бернардинів у Дуклі.
У 1950-х роках було знищено фігуру св. Йоана з Дуклі з колони. Роботи по її відновленню розпочали 2010 року, колону відреставрували але фігура святого на колоні так і не з’явилась. Наразі, подібну статую встановлено в дворику Митрополичої курії РКЦ у Львові.
Пропонуємо вашій увазі прослухати коментар про святого Йоана з Дуклі з уст отця Мар’юша Кравця ордену Отців Паулістів (Товариство Святого Павла) та Катерини Успенської у рубриці “Варто розмовляти” “Католицької Програми” на “Радіо Незалежність”.
Костянтин БАРАНЮК
Джерела: photo-lviv.in.ua, diocese-lviv.org, credo-ua.org, kmc.in.ua, janzdukli.org.ua, panoramio.com.
