Уже нікого не здивуєш розповідями про замки так званої «Золотої підкови Львівщини», до якоївходять найбільш відомі та найкраще збережені замкові споруди. Однак, окрім них в нашому регіоні було ще з десяток менш відомих замків, які, з тих чи інших причин, не збереглись до наших днів. Іноді, ці причини є настільки безглуздими, що можна лише дивуватись людській дурості і варварству. Зокрема, така історія стосується замку в Мурованому, що на Старосамбірщині.
Сьогодні, про те, що в Мурованому був колись замок знають, мабуть, лише мешканці цього села і кілька краєзнавців. А ще герб села натякає на приналежність замку до цього місця. Причиною цього є цілковита зруйнованість споруди, від чкої залишились лише ледь помітні руїни. Можливо, багато хто задасться питанням, а чому давно неіснуючий замок в маловідомому селі повинен хтось пам’ятати. Справа в тім, що ця споруда залишила свій слід в історії, а її знищення саме по собі варт окремої уваги. Але все по порядку.
Замок в Ляшках Мурованих (саме так колись звалось село Муроване), імовірно, розпочав зводити на початку XVI ст. львівський хорунжий Андрій Тарло, представник колись впдивового роду Тарло . Однак, уже до 1559 року замок було зруйновано татарським нападом. Нову споруду, в ренесансних рисах, відбудував син Андрія, сандомирський хорунжий Миколай Тарло, про що засвідчувала пам’ятна таблиця на замковій стіні.
Однак, довго в руках роду Тарло замок не пробув. Він, як придане доньки Миколая Тарло Ядвіги, перейшов у 1592 році до львівського старости Єжи Мнішека, котрий провів його перебудову на модну тоді резиденцію «palazzo in fortezza». П’ятикутний двоярусний замок з трьома круглими кутовими вежами, прямокутною надбрамною Годинниковою вежею височів на пагорбі над мочарами річки Стрв’яж. У замку налічувалось 45 кімнат, дві великі зали з мармуровою підлогою (60 кроків на 24 кроки).
Найвідомішим мешканцем замку, а точніше мешканкою, була Марина Мнішек, донька Єжи Мнішека. Хто не знає, то Марина Мнішек була дружиною обох Лжедмитріїв та навіть носила титул російської цариці. А починалось все тут, в Ляшках Мурованих.
24 травня Констянтин Острозький привіз до замку Мнішеків Лжедмитрія I. Вже наступного дня майбутній цар просив в Єжи Мнішека руки його доньки. Які були подальші наслідки цього шлюбу ви або знаєте, або можете про це почитати в інших джерелах, а ми повернемо нашу увагу до замку.
У тому ж 1604 році Мнішекам довелося передати замок в заставу за грошову позику роду Другетів. До речі, кошти брались саме для підтримки військової кампанії Лжедмитрія I. Через воєнні і політичні перипетії Мнішекам вдалося повернути свій замок лише в 1638 році.
У 1661 році замок був сильно пошкоджений пожежею. На його відновлення довелося витратити 200000 злотих. За свідченнями Олександра Чоловського відбудований замок був ще кращий за попередній і міг сміло конкурувати навіть з Підгорецьким чи Жовківським замками. До кінця XVII ст. споруду обвели зовнішньою лінією оборони з трьома бастіонами, двома наріжними вежами, каналом із ріки для заводнення внутрішнього рову. У долині до ріки Стрв’яж було закладено великий регулярний парк.
План фортифікацій замку та парку виконав 1734 р. Генрих Кляйн. Тодішній власник — Юзеф Вандалін Мнішех — в замку мав значну колекцію картин, портретів, велику бібліотеку, зокрема, праць з архітектури. Діяв тут і театр – на зразок італійського чи французького, з окремим залом.
У власності Мнішеків замок пробув до 1815 року, поки Станіслав Мнішек не продав його Фридерику Зербоні де Сполетті. Нова пожежа 1835 завдала замку значних пошкоджень. Власник не став відновлювати будівлі, а продав дахівку, цеглу із найбільш знищених вогнем її частин. Новий власник Марцелій Богданович відновив східне замкове крило.
Однак пережити 1-ї Світову війну замку в Мурованому уже не судилось. Російські військові, що розташовувались неподалік, довідались про належність замку Мнішекам і перебування тут Лжедмитрія I. По замку було здійснено декілька артилерійських залпів, яких вистачило, щоб перетворити його на руїну.
Після закінчення війни власники визнали руїни замку непридатними для відбудови. Тож до нашого часу збереглись лише невеликі фрагменти мурів, вали замчища з стрімкими схилами глибокого рову та залишки каналу, яким колись надходила вода до оборонних ровів.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Laszki // http://www.ruinyizamki.pl/kresy/laszki.html
- Муроване // http://ukrainaincognita.com/zamky-ta-fortetsi/murovane
- Муроване // http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/13/murovane.php
- Вікіпедія
- Муроване // http://www.castles.com.ua/murovane.html
- wikimapia.org
- polona.pl
Тільки не “російські війська”, а РІА чи війська РІ. Бо ж армія називалась Руською, і служили в ній не тільки росіяни