Скільки їх є – тих палаців, маєтків та фільварків, які тішать око! А нині пригадаємо ті, що назавжди пішли у небуття і не пережили випробування часом та людською байдужістю.
Церква Успіння пресвятої Богородиці у Роздолі
Старовинне невеличке містечко Розділ стало унікальним об’єктом для досліджень як професійних істориків, так і місцевих краєзнавців. Розташоване на Опіллі, в межах Стрийського району на березі річки Дністер, воно має багатий архітектурний спадок.
На шляху до палацу Жевуських – Лянцкоронських, який є основною майбутньою туристичною атракцією субрегіону Розділля, можна побачити безліч цінних пам’яток краю. Тут не лише є нагода помилуватися місцевою архітектурою, відвідати сам палац, але й вирушити в подорож до навколишніх сіл, багатих на пам’ятки.
В цьому містечку колись існував розкішний дерев’яний греко-католицький храм. Дійшов він до нашого часу лиш на малюнках та кресленнях 1880-их років, а також численних світлинах початку минулого століття.
Деякі дослідження пишуть, що у Роздолі існувала православна церква ще з XVII ст., а в 1700 році стала греко-католицькою. В парафіяльних звітах 1739 року зазначене існування дерев’яного храму Успіння Діви Марії, при якому діяльно братство, що налічувало 80 членів.
В деяких джерелах зазначається, що після того, як збудували нову муровану церкву наприкінці ХІХ століття, дерев’яну не розібрали, а завдяки власникам міста Лянцкоронським перетворили на музей.
Біля церкви стояла мурована дзвіниця з 4 дзвонами 1803 року побудови. Лиш вона і збереглася донині.
Маєток Борковських – Мицельських у Бориничах
Цей палац у Бориничах був настільки розкішний, що міг би конкурувати навіть із Роздільським! Але історія розпорядилася по-іншому.
На історичних картах фільварок у Бориничах фіксується ще з XVI ст. У 1873 році Станіслав Мицельський розбудував палац, який мав два поверхи та дві вежі з елементами “венеційської готики”.
Палац мав 49 кімнат, хол, великий зал для прийомів, коридори, санвузли і пивниці. Будівля була наповнена творами мистецтва, вишуканими меблями, колекцією зброї, монет і стародруків. Тут же розміщувалися велика бібліотека і палацова каплиця.
У 1914 році російська армія вчинила акт вандалізму, пограбувавши та спаливши палац.
До 1939 року родині Мицельських вже не вдалося його відбудувати та повернути йому минулу велич і красу. У совєтські часи руїни колись величного палацу зазнали остаточного знищення – їх демонтовано остаточно, а на місці колись розкішного палацу виник “колгоспний двір”.
Донині збережені фрагменти палацової каплиці, парк з унікальними деревами й фрагменти романтичного кам’яного муру з наріжною декоративною вежею, що оточував палац і парк.
Маєток Вільгельма Кшиштоня у Держеві
Скарб, якого вже не побачимо, – маєток Вільгельма Кшиштоня у Держеві, що розташовувався буквально за 15 хвилин від палацу Жевуських – Лянцкоронських у Роздолі в напрямку на Захід та милував око ще відносно донедавна.
Кшиштоня був багатолітнім послом до Сейму Польської Республіки від Стрийського округу. Його палац представлений на історичних світлинах з кінця XIX століття, проте на давніх мапах маєток фіксується значно давніше.
У 1939 році в Держові гостював львівський природознавець і фотограф Йозеф Трешка, який і зробив ці світлини. Негативи віднайшов і опублікував польський культурознавець Кшиштоф Дуда. З них бачимо, що на головному фасаді маєток мав вишуканий, репрезентативний колонний портик, а зі сторони саду – затишну і простору дерев’яну веранду, що вела у сад.
Чому палац не встояв до наших часів? Річ у тім, що його сильно пошкодили у часи Другої світової війни й розібрали у повоєнні роки. На жаль, нині не знайдемо навіть його слідів.
Млин у Роздолі
Крім релігійних споруд та шляхетських маєтків, не менш важливу роль для функціонування громад відігравали промислові та господарські маєтки. Прикладом таких об’єктів є млини, що належали родинам Жевуських, Лянцкоронських та Стефанусів, зокрема, млини у Роздолі та Черниці.
Відомо, що граф Міхал-Юзеф Жевуський свого часу здійснив реорганізацію роздільської економії, перетворивши її на багатогалузеве господарство. До його складу входило 11 сіл, у шістьох з яких розташовувались панські фільварки. Економіка Жевуських охоплювала значну територію та відзначалася впровадженням сучасних аграрних технологій у вирощуванні зернових культур, коноплі, льону та хмелю.
Безпосередньо в Роздолі графська династія володіла водяним млином, який здавали в оренду міщанам. Крім того, роздільські міщани мали в оренді млин у сусідньому селі Черниці. На північ від Роздолу до кінця ХІХ століття існували ставки, де розводили форель.
Точна дата будівництва водяного млина на берегах річки Колодниці, лівої притоки Дністра, невідома. Перша згадка про млин у Роздолі зустрічається в документі про фундацію монастиря кармелітів Черевичкових, складеному Станіславом і Анною Жевуськими у 1646 році, проте, ймовірно, дерев’яний млин був зведений раніше – у 20-х роках XVII століття.
Наступні згадки про великий млин з каменю, який його власники перебудовували відповідно до нових технологічних вимог часу, датується 1817 роком, і відповідальним за його будівництво (можливо і автором складної споруди) був німецький архітектор Якуб Гемпель, який у той час працював над перебудовою палацу Жевуських. У 1825-1826 роках млин на Форелевому ставку знову було перебудовано – збільшено його площу та розбудовано в ньому олійню. Автором збережених креслень нової будівлі млина став Казімєж Вейсенбах. Млин було технічно удосконалено у 1920-х роках за Антоні Лянцкоронського. Розібрали на каміння пам’ятку після 2011 року.
В Роздолі було ще декілька менших млинів (відомо про два з них). Над складними технічними кресленнями працювали Шух, Фрей та Гжєгож Вішньовський, які виконали рисунки механізмів споруди.
Маєток Абрагамовичів у Красові
Цей маєток, на жаль, також уже не існує. А ще збереглося мало даних і практично немає історичних фото.
Давид Абрагамович – відомий галицький громадсько-політичний діяч, вірменин за походженням. Посол до Галицького крайового сейму, Райхсрату, віце-спікер і спікер Палати Послів, міністр Галичини, віце-президент Галицького рільницького товариства. А ще він був засновником Бурси Абрагамовичів у Львові та 25 років очолював Львівську повітову раду.
У 1912 році Давида Абрагамовича відвідував майбутній імператор Австро-Угорщини ерцгерцог Карл І, який певний час мешкав у палаці. Палац також мав гарний доглянутий парк і розвинутий фільварковий комплекс. Маєтком управляла Фундація Абрагамовичів, а прибутки скеровувалися на підтримку освітніх закладів, засновниками яких були представники родини. Відомо також, що Давид Абрагамович був патроном Церкви Різдва Христового у Добрянах.
У час перших Визвольних змагань у палаці містився Штаб I-ої бригади УСС-УГА.
Донині в лісовій гущавині ще можна зустріти фундаменти старих палацових будівель та залишки колони зі скульптурою Богородиці, що стояла у палацовому парку. Серед лісу росте величний червонолистий бук – окраса давнього палацового парку.
На завершення додамо, що один із найбільших вражаючих палаців Львівщини, який міг не пережити зими 2023-2024 років, так буде врятовано. Мова йде про згаданий вище палац Жевуських-Лянцкоронських у Роздолі.
Початок реставраційних робіт запланований на весну 2025 року, проте він уже зараз живе активним життям, залучаючи відвідувачів та дослідників своєю багатою історією. Особливо приємна новина – палац відчинить свої двері для всіх охочих уже в листопаді цього року. Тож не втратьте можливості побачити його наживо.
Це дослідження виконане в рамках проєкту “МАНДРИ РОЗДІЛЬСЬКІ: мережа туристичних маршрутів субрегіону Розділля”, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Ганна ГАВРИЛІВ
