Життя і смерть «львівського Дюрера»

Однією з найцікавіших постатей мистецького життя Львова у другій половині ХХ століття був Олександр Аксінін. За досконалу і досить оригінальну техніку цього митця сучасники назвали «львівським Дюрером». Незважаючи на своє коротке життя, яке трагічно обірвалось, він залишив по собі вагомий слід у мистецькому світі. То ким же він був, один з найяскравіших митців Львова минулого століття?

Народився майбутній художник 2 жовтня 1949 року у Львові. У 1956-1966 роках Олександр навчався у середній школі № 52. Ще змалку він почав виявляти нахил до мистецької творчості, тому з 1963 року, він почав відвідувати і художню школу, заняття у якій тривали протягом трьох років. Протягом 1967-1972 років, Олександр навчався в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова на відділені графіки. Після закінчення інституту Олександр був скерований на роботу в Житомирське обласне управління поліграфії, звідки згодом повернувся до Львова і до призову в армію працював художнім редактором у видавництві “Каменяр”.

Олександр Аксінін

Олександр Аксінін

Навіть власний фотопортрет він перетворював на творіння

Від травня 1973 року він рік служив у війську. Навіть тут проявлялась його творча натура і він брав участь в художньому оформленні експозиції Музею військ Прикарпатського військового округу. Протягом 1974-1977 років він працює художником-дизайнером у проектно-конструкторскому бюро Міністерства легкої промисловості УРСР.

Один з творів О. Аксініна

1977 року назавжди покинув офіційну роботу, і присвячує весь час творчості. Цікавим є той факт, що ще під час служби Аксініна в армії Володимир Онусайтіс привів його на вул. акад. Ф.Колесси в будинок №13 і познайомив з Веніаміном Сіпером (1907-1979 рр.), відомим художником, витонченим колористом, майстром пейзажу і портрету, доброю і мудрою людиною.

Олександр і його дружина були тісно пов’язані з контркультурними середовищами Москви і Ленінграду — з художниками, мистецтвознавцями, поетами. Аксінін також товаришував і тісно спілкувався з митцями країн Балтійського регіону, передусім, з естонським графіком Тинісом Вінтом, та Стасісом Ейдріґявичусом, Велло Вінном, Володимиром Макаренком та іншими митцями.

Ім’я Аксініна стає відомим як у СРСР так і закордоном на межі 70-80-х років, після того, як його твори, що експонувалися у Лодзі на Міжнародному бієнале “Малі форми графіки”, були в 1979 р. відзначені Почесною медаллю, а виконаний ним 1981 р. книжковий знак бібліотеки бенедиктинського монастиря в м. Любіні було визнано найкращим твором конкурсу екслібрисів, присвячених 1500-річчю народження Святого Бенедикта. Про значимість цього факту свідчить хоча б те, що три примірники цього екслібрису було тоді передано у дар Папі Римському Іоанові Павлу II.

“Воскресіння”, 1985

“Блудний син”, 1977

Приклад друкованої графіки з творчості митця.

“Королівство абсурдів”, 1978

Відзначається, що впродовж свого останнього десятиріччя художник багато подорожував, оглядаючи художні виставки, відвідуючи всі цікаві мистецькі події, зустрічаючись із творцями і творами, дискутуючи з ідеями і поняттями. Майже щороку він по кілька разів бував у прибалтійських містах, де у Латвії та в Естонії у нього були шанувальники і щирі друзі. Серед них виділяють естонця Тиніса Вінта, з яким Олександра пов’язували творчі і дружні стосунки.

Пам’ятний exlibris Л. Гаєвської та О. Іутіна

Номер “Галицької брами” присвячений творчості митця

За своє коротке життя Аксінін створив понад 300 офортних робіт та значну кількість акварельних малюнків. Ілюстрації до видань “Аліси в країні чудес” Л. Керрола (1976-77 рр.), до “Пригод Гулівера” Дж. Свіфта (1977-78 рр.), до давньокитайської філософської “Книги Змін” (1984-85 рр.) стали вагомими творіннями митця. Також оригінальністю виділяються серія “Босхіана” (1977-78 рр.), “Знаки Зодіаку” (1979 р.), “Звуки” (1980 р.), “Місяці” (1980 р.), “Слова” (1980-81 рр.), “Пошта Олександра Аксініна” (1983-85 рр.) і екслібриси близьких йому осіб.

Він міг би творити і надалі, але його життя трагічно обірвала авіакатастрофа, яка сталась 3 травня 1985 поблизу Золочева. Сьогодні, постать Аксініна здебільшого маловідома для львів’ян і нам видається, що особа цього видатного сина нашого міста, потребує більшої уваги.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

1. Deletant та Mankurt. Ми пам’ятаємо. Олександр Аксінін (Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?mi_pamyatayemo_oleksandr_aksinin&objectId=1086453)
2. Творчество художника Александра Аксинина (1949-1985). (Режим доступу: http://www.aksinin.com/main.php?lang=ru)
3. Александр Аксинин: жизнь после жизни (Режим доступу: http://www.viaregina.ru/workroom/aleksandr-aksinin-zhizn-posle-zhizni.html)