Розкішні палаци в Кристинополі та Тартакові, величезний маєток в Тульчині і дивовижний парк в Умані – ці та багато інших видатних локацій на українських землях пов’язані з особою Станіслава Щасного Потоцького. Він був фігурою вкрай неоднозначною і дуже суперечливою, прикладом для наслідування його не назвеш, але й не зважати на цього діяча не можна.
В історії українських територій було декілька величезних тектонічних розламів й до одного з таких цей діяч має безпосередній стосунок. Піддавшись особистим амбіціям та не зумівши опанувати власні слабкості, слід він залишив не особливо добрий. Тим не менше, він був типовою людиною своєї епохи, мав стосунок до Львова й регіону. Відтак наслідувати його не варто, але на помилках вчитися – безумовно потрібно!
Місцями дитинства, місцями трагедій
Меценат і магнат, високопосадовець Станіслав Щасний Потоцький є уродженцем Львівщини. До сьогодні тривають суперечки щодо точної дати і місця його народження, але більшість дослідників погоджуються у тому, що це був або Кристинопіль (сьогодні Червоноград) або Тартаків сучасної Львівської області (тоді – Руське воєводство Речі Посполитої). Потоцькі були власниками цих населених пунктів – як і багато інших земель та маєтностей в межах сучасної України.
Відтак дитинство та юні роки Станіслава Потоцького також минали на наших теренах. Якщо точніше – вдома, у Кристинополі та в Тартакові, куди до нього запрошували вчителів та наставників, де він здобував початкову освіту під наглядом суворої і трохи дивакуватої матері. Ще тут він пізніше почав будувати політичну кар’єру – був белзьким, звенигородським і сокальським старостою, руським воєводою. Врешті, з теренів сучасної Львівщини, з Радехівського району, була кохана Станіслава Потоцького – Кристина Коморовська. Вони навіть таємно взяли шлюб, але Потоцькі були проти цього і робили все, щоб молодят роз’єднати. Ця життєва драма варта цілої п’єси, а з головних її героїв вижив хіба Станіслав Щасний Потоцький.
Блудний син зрадженого ним краю
У батька Станіслава Щасного Потоцького зовсім не склалися відносини з правителями та адміністрацією Австрійської імперії. Не можна чогось такого сказати і про нього самого. Після першого поділу Речі Посполитої значні маєтки цієї гілки Потоцьких відійшли до імперії Габсбургів. Станіслав Щасний вирішив їх передати в управління, а пізніше взагалі продати і перенести свою резиденцію на володіння імператриці Російської імперії та засвідчити свою лояльність їй. Так він перебрався з теренів сучасної Львівщини у Тульчин (тепер Вінницька область).
Приналежність до масонства
Друга половина XVIII століття – це час активного поширення українськими теренами масонських ідей та організацій. Представники аристократії досить радо ставали членами масонських лож і Станіслав Щасний Потоцький – один з таких. Зокрема, він був членом “Трьох білих орлів” – масонської організації, яка діяла у Львові впродовж п’ятнадцяти років. Відголосок приналежності Станіслава Потоцького до масонів можна вбачати і в його господарській та економічній діяльності: у маєтках цього магната ліквідовували особисті повинності селян, замінюючи їх грошовими виплатами. Навіть якщо селянина залучали до якихось робіт на користь Потоцького, його працю оплачували. У інструкціях для економів та управителів маєтків Потоцького вказувалося, що підлеглі є найбільшим багатством і до них потрібно ставитися людяно.
Потоцький з козацьким чубом
Українців зовсім не насторожує фраза про князя Вишневецького, як засновника Запорозької Січі. Водночас, сентенція про магната Потоцького, який відкрито говорить про свою прихильність до козаків та їхнього способу життя, який любить вареники зі сметаною і місцеві селянські весілля, локальний фольклор, здатна викликати хіба подив. Як-не-як, але останні слова дійсно стосуються персони магната – Станіслава Щасного Потоцького. Між іншим, важко сказати, чи щось таке було в Тартакові та Кристинополі, але у Тульчині він навіть мав оркестр українських музикантів.
Наступник Вишневецьких і Собеських, але все ж не король
Упродовж життя Станіслав Щасний Потоцький займав багато різних посад. Окремі з них були досить високими. Львів’янам з цього переліку буде найцікавішим те, що впродовж 1782 (1785) – 1791 років він очолював Руське воєводство (центр і головне місто – Львів). На той момент Потоцький ще залишався вірним Речі Посполитій і навіть зобов’язався власним коштом зібрати та утримувати артилерійський полк, який мав захищати цілісність цього політичного утворення. Однак, такою ситуація була недовго.
Після законодавчих змін в Речі Посполитій, якими скасовувалося привілейоване становище магнатерії, Потоцький пішов на зближення з політичною верхівкою Російської імперії. Останнє стало передумовою того, що він, разом з Северином Жевуським та Ксаверієм Браніцьким, як організатори та очільники Торговицької конфедерації, фактично стали співтворцями майбутніх поділів Речі Посполитої між Прусією, Австрійською та Російською імперіями.
“Доступний своїм підлеглим…”, але недоступний нам
У сучасній Польщі не найкращої думки про Станіслава Щасного Потоцького. Його називають зрадником і мають для цього підстави. В Україні ж про існування цього Потоцького майже і не здогадуються. Про нього немає згадок у шкільних підручниках, не надто балують увагою цю персону і автори науково-популярних текстів, така сама ситуація у науковій сфері. Дивно, адже внаслідок допущених ним і його спільниками помилок, карта українських територій у XVIII столітті змінилася надзвичайно. Ця персона дуже неоднозначна і суперечлива, але не заслуговує на забуття від українців.
До честі Станіслава Щасного Потоцького, свої помилки він усвідомив. Шкода, що не дослухався до порад батька, Францішка Салезія Потоцького, який закликав сина не мати жодних відносин з росіянами і не укладати з ними ніяких договорів. На жаль, усвідомлення своїх промахів прийшло до нього тоді, коли ситуацію було виправити неможливо. Історик Микола Костомаров писав про Станіслава Щасного Потоцького, що той був “доступний своїм підвладним”. Залишається сподіватися, що він також і не буде забутий українцями. По-перше, бо він, як і представники нобілітету загалом, на наших теренах проживали і визначали дійсність тут. По-друге, історію невдач таких діячів варто ретельно вивчати і не допустити її повторення у наші дні. Як мінімум, у частині про угоди з росіянами…
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Замойська О. Станіслав Щенсний Потоцький – поет і масон // Krystynopolinfo, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://krystynopol.info/stanislav-shhensnyj-pototskyj-poet-i-mason/
- Усенко П. Потоцький Станіслав-Фелікс, Станіслав-Щенсни // Енкиклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Koper S. Stanisław Szczęsny Potocki był dziedzicem największej polskiej fortuny // Wielka historia, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://wielkahistoria.pl/stanislaw-szczesny-potocki-byl-dziedzicem-najwiekszej-polskiej-fortuny-rodzice-porwali-i-udusili-jego-ciezarna-zone/
