Ми далі продовжуємо публікувати виступи учасників наукової конференції під назвою “Меморіальні музеї сьогодні: специфіка фондової, експозиційної та освітньої роботи”, що проходила 6-7 листопада в приміщенні Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.
Сьогодні пропонуємо вашій увазі доповідь головного зберігача фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Ірини Криворучки на тему “З приватного життя Соломії Крушельницької: Записник з кулінарними рецептами співачки”:
“У фондовій збірці Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові зберігається особистий архів співачки, який нараховує понад 5 тисяч предметів. Серед зібраних тут пам’яток є оригінальні фотографії Крушельницької у різних оперних ролях, українська й зарубіжна музична критика, епістолярна спадщина, афіші й програми різних концертів та музичних імпрез, унікальні нотні видання, архівні платівки тощо. Усі ці матеріали є основним джерелом у дослідженні «професійного образу» артистки: Крушельницької – всесвітньовідомої оперної співачки, яку зараховують до найяскравіших зірок музичного мистецтва першої половини ХХ століття. Поруч з цими документами, знаходимо й іншого роду пам’ятки – мемуари членів її родини та близьких приятелів, приватну кореспонденцію й особисті речі співачки, світлини різних років, які представляють Крушельницьку у контексті повсякденного буття. Ці матеріали допомагають нам відчитати інші сюжети у її житті й зосередити свою увагу на Крушельницькій – приватній особі. До пам‘яток цього «неформального» плану, можна віднести щоденник із кулінарними рецептами, які записувала сама артистка. Перед тим, як більш детально зупинитися на аналізі цього насправді унікального музейного предмету, вважаємо за потрібне зробити декілька зауваг. По-перше: пізнати Крушельницьку у контексті її приватного життя є складно. Співачка, як ніхто інший з її колег у професійній сфері, зуміла вберегти свій особистий простір від чужих очей. Про замкнутість Крушельницької згадували всі її сучасники: “Хоча знала свою вартість як артистки-співачки, дуже рідко говорила про себе. Не хотіла також писати спогадів… Кожне її слово було гейби на вагу золота ” (зі спогадів Одарки Бандрівської – племінниці співачки). По-друге: навіть незначні деталі щоденного побуту, зокрема – гастрономічних уподобань співачки, відкривають нам нові штрихи до вивчення загального «ґештальтпортрету» цієї виняткової жінки.
Отож, почнемо з того, що легендарна Соломія Крушельницька як і кожна жінка, не погорджувала домашнім господарством і щоденною роботою. Вона захоплювалася також і кулінарією. Внучата племінниця співачки, відома художниця Ярослава Музика, характеризувала Крушельницьку так: любить життя і любить жити; вміє бути господинею, вміє і любить приправляти страви, пропагує городину, але при цьому вона ніколи не залишалась без контакту з мистецтвом. Цей контакт з мистецтвом був присутній у Крушельницької завжди. Так повелося ще з її дитинства, адже від малечку Соломія була у родині на особливому рахунку. Її мати, Теодора Григорівна, з дому Савчинська, була людиною дуже працьовитою й чудовою господинею, вела курси городництва, гігієни й доброго харчування. Вона залучала й своїх дітей до домашнього господарства. Соломія мала свою ділянку – годувати дрібну птицю й голубів. Але вся домашня робота відпадала, якщо їй потрібно було музикувати. Тоді мистецтво виходило на перший план. Свої мистецькі пріоритети Соломія Крушельницька не зраджувала ніколи. Про це, наприклад, згадує Олена Охримович, рідна сестра співачки, яка супроводжувала Соломію під час її багатьох гастрольних поїздок. Вона пише: «1895 року ми…виїхали до Відня, де протягом чотирьох місяців Соломія вивчала опери Ріхарда Ваґнера, а я була помічницею, опікункою і господинею. ..Я старалася полагоджувати всі домашні справи, щоб вона могла присвятити себе музиці і співу.»
Подорожей у житті Соломії Крушельницької було безліч. Фактично все її життя до 1939 року складалося з безконечних переїздів, зміни контрактів, підкорення чужинецьких сцен і країн. Тривале перебування у різних країнах світу на європейському й американському континентах, відбилося на способі життя самої Соломії, зокрема, і на її кулінарних уподобаннях. Екзотичні смаки завжди були присутні у її мистецьких турне. Ось як описує першу подорож Соломії за океан до Чилі Олена Охримович: ««Ми пливли… попри Бразилію, а задержалися аж в Ріо де Жанейро…біля Вогняної землі виходили на берег чорні кучеряві тубільці. Виносили там на продаж банани. Під час подорожі не раз нас заставала буря. Тоді ми лежали в кабіні в ліжках. Не виходили до їдальні, бо боялися морської хвороби. Їда була тоді дієтична але за це треба було окремо платити. ..По дорозі за кораблем плили риби, їм кидали відпадки з кухні. Я бачила рибу-пилу та інші риби…По приїзді до Сантьяго бачили інший світ Жінки в місті одягалися як в Європі, але не носили капелюхів тільки чорні гаптовані хустки. Бачили «де перець росте» на деревах. Також росли високі агави а на них великі червоні квіти.».
Напружений графік виступів був надзвичайно виснажливим, тому Соломія Крушельницька завжди старалася зберегти максимум сили й енергії для сцени. Вона дуже тверезо й розсудливо підходити до свого щоденного харчування, яке включало корисні і поживні страви. Її племінниця Ольга Шухевич згадує: «Перед виїздом до театру їла воловий біфштекс з яйцем і морквою. До театру брала чорну каву з коньяком.» Натомість Олена Охримович (сестра співачки) говорить про більшу поміркованість Крушельницької у споживанні їжі перед спектаклем: «Випивала тільки слабо підсолоджений чай».
Починаючи з 1910 року життя співачки докорінно змінилося. Соломія Крушельницька виходить заміж за італійського адвоката Чезаре Річчоні. Відтоді другою батьківщиною для Соломії Крушельницької стала Італія. Вона досконало вивчила мову, історію й мистецтво цієї країни. Її приваблювала також і середземноморська кухня. Подружжя оселилося у невеликому курортному містечку Віареджо. Завдяки Соломії це місто стало близьке й для її рідних. Про побут співачки в Італії згадують три особи з її родини – Одарка Бандрівська, Соломія Скорик та Ярослава Музика. Їхні спогади додають нові цікаві деталі до наших кулінарних історій. Так, Одарка Бандрівська пише: «В житті щоденному Соломія була щира, привітлива і учинна. Кожного ранку перед їдою тітка ходила вздовж морського побережжя…Снідання складалося з білої кави, білого пшеничного хліба з маслом або медом…Точно о годині 1-ій сходилися всі на обід, подібний до нашого обіду, тільки замість зупи на перше було різотто або макарони, або кукурудзяна каша, на друге м’ясо або риба, багато ярини, обов’язково салата з оливою і часником, на третє солодка потрава і обов’язково щось з фруктів. До обіду подавали воду і червоне кисле вино свого виробу. Вечеряють італійці звичайно о годині 6-ій (18-ій). вечеряли ми в городчику (садку) під голим небом. На вечерю подавали зупу, щось з м’яса або морської риби, щось з фруктів і кусочки плавленого сира. Всі страви їдять з білим пшеничним хлібом. Любила порядок у хаті і в городі, була де в чому навіть педанткою, особливо в куховарстві.»
Через декілька років щоденний графік Соломії Крушельницької, зокрема й характері її харчування, змінюються. Про це згадує її племінниця Соломія Скорик: «У тітки точний розпорядок дня. Ранком ходжу з тіткою на прохід, після проходу дуже скромне снідання – чай зі сухариками. Тітка хоче схуднути, а бодай не прибути на вазі, хоч по моєму вона в сам раз на її ріст…Коло полудня обід. До обіду треба вдягатися в святочну одежу. .. Коло 6-ої години вечеря. До вечері треба переодягатися у вечірню одежу. На вечерю також кілька потрав, вино. Варить кухарка Емма. Вона все вечером приходить до тітки порадитися, що варити на другий день. Часом тітка іде сама до кухні і приготовляє якусь потраву.» Ярослава Музика, яка гостювала у своєї тітки у 1935 році згадує, що співачка не раз сама готувала сніданок і варила чудовий росіл з ярини. У її спогадах присутній «запах цитрини і рож », що завжди переплітався із мелодією чудових пісень, які співала Соломія Крушельницька.
Останні кулінарні історії Соломії Крушельницької пов’язані зі Львовом. Після війні співачка викладала у львівській консерваторії. Зі своїми студентами займалася у себе вдома. У складний повоєнний час матеріальна скрута не оминула й господи Соломії Крушельницької. Незважаючи на це була гостинною і привітною, завжди частувала своїх учнів чаєм і солодощами. Її студентка Божена Антоневич–Скрипничук згадує так: «Поборовши несміливість я ввійшла в кабінет… Переді мною стояла усміхнена, лагідна немолода жінка з добрими очима. Передусім вона почастувала мене шоколадною цукеркою, кажучи при цьому, що солодощі необхідно їсти щоденно, бо вони дуже добре впливають на настрій людини і на її пам’ять. Згодом кожен мій прихід на урок був відзначений солодким, яке зберігалося в одній з шухляд письмового столу. Ніколи не забуду присмаку сухариків. Обточуваних у жовтки і підсмажених на сковорідці, до яких вона додавала власноручно зварені вишні. Соломія Амвросівна також рекомендувала частіше їсти терту цибулю, перемішану з бджолиним медом, бо вважала, що така суміш добре впливає на звучання голосу».
Згадка про вишні, які власноручно готувала Соломія Крушельницька, повертає нас до кулінарного щоденника співачки. Сьогодні, на жаль, не відомо, коли і за яких обставин співачка розпочала цей записник. Характер її почерку змінювався впродовж років. Графологічна експертиза, яку замовили працівники музею, вказує на те, що перші записи вона могла розпочати після 1900 року. Можливо це було у 1903 році, коли Крушельницька купила для себе і своїх рідних будинок у Львові. Очевидно вона, приїжджаючи на відпочинок до родини, старалася відійти від свого напруженого графіку виступів, шаленого ритму життя й виснажливих подорожей. У Львові, у колі родини, або ж на відпочинку в Карпатах у Дубині, займалася господарством і спілкувалася з друзями, для яких і готувала свої смаколики.
Загалом у записнику є 116 рецептів, деякі з них важко відчитати. Переважна більшість переписів це солодка випічка, а саме: 26 зразків різноманітних тортів (серед них є 4 переписи шоколодного або ж «чеколядового», як пише сама Соломія, 3 – горіхового і 2 – помаранчевого), 10 рецептів на приготування різного роду нугату – сливогово, дактилевого, помаранчевого, овочевого та ін.; 4 переписи на бабки, або паски. Пізніше ідуть настанови по виготовленню струдлів, пляцків, медівників, пончиків, ватрушок, булок, бішкоптів, цвібака, птись, сухариків, сирників, макароніків, тістечок, бізе. Подається також шість переписів різного роду кремів і мас до тортів чи пляцків. Бачимо тут і не солодкі страви, зокрема: капустянички, фасолю шпарагову,бурячки, декілька видів муштард, клюски, налисники і яринові будені. Зовсім відсутні переписи м’ясних страв, хоча сама Соломія Крушельницька ніколи не була вегетаріанкою.
У записнику поруч зі стравами галицької кухні присутні кулінарних рецептів з інших теренів, зокрема – італійського регіону (що не є дивним). Усі ці страви належать до зразків міської гастрономії, хоча це не є приклад високої кухні у сучасному розумінні цього слова. На нашу думку, тут подано просто перелік улюблених страв власниці кулінарного щоденника. Усі переписи подаються коротко, без поглибленого покрокового опису. Характер деяких рецептів вказує на те, що робився цей запис по пам’яті.
Чи можемо говорити про наукову вартість цього кулінарного щоденника? Очевидно, що так. Перш за все, це документ соціальної й сімейної історії. Кулінарний щоденник Соломії Крушельницької має також і гастрономічне значення. Це зразок, який відносимо до унікального жанру кулінарної літератури. Але, незважаючи на своє призначення, цей збірник не може служити азбукою кулінарії. Неповторність цього щоденника виявляється також і у мові, яка наповнена особливим шармом й магнетизмом. Очевидно, що дослідникам необхідно добре орієнтуватися у вагових мірах та назвах окремих продуктів, характерних для Галичини початку ХХ століття.
Завершуючи цей огляд варто сказати, що кулінарія для Соломії Крушельницької було перш за все мистецтвом – мистецтвом приготування здорової, смачної і поживної страви. Співачка насамперед звертала завжди увагу на духову сторону щоденної поживи.
У фондовій збірці Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові зберігається особистий архів співачки, який нараховує понад 5 тисяч предметів. Серед зібраних тут пам’яток є оригінальні фотографії Крушельницької у різних оперних ролях, українська й зарубіжна музична критика, епістолярна спадщина, афіші й програми різних концертів та музичних імпрез, унікальні нотні видання, архівні платівки тощо. Усі ці матеріали є основним джерелом у дослідженні «професійного образу» артистки: Крушельницької – всесвітньовідомої оперної співачки, яку зараховують до найяскравіших зірок музичного мистецтва першої половини ХХ століття. Поруч з цими документами, знаходимо й іншого роду пам’ятки – мемуари членів її родини та близьких приятелів, приватну кореспонденцію й особисті речі співачки, світлини різних років, які представляють Крушельницьку у контексті повсякденного буття. Ці матеріали допомагають нам відчитати інші сюжети у її житті й зосередити свою увагу на Крушельницькій – приватній особі. До пам‘яток цього «неформального» плану, можна віднести щоденник із кулінарними рецептами, які записувала сама артистка. Перед тим, як більш детально зупинитися на аналізі цього насправді унікального музейного предмету, вважаємо за потрібне зробити декілька зауваг. По-перше: пізнати Крушельницьку у контексті її приватного життя є складно. Співачка, як ніхто інший з її колег у професійній сфері, зуміла вберегти свій особистий простір від чужих очей. Про замкнутість Крушельницької згадували всі її сучасники: “Хоча знала свою вартість як артистки-співачки, дуже рідко говорила про себе. Не хотіла також писати спогадів… Кожне її слово було гейби на вагу золота ” (зі спогадів Одарки Бандрівської – племінниці співачки). По-друге: навіть незначні деталі щоденного побуту, зокрема – гастрономічних уподобань співачки, відкривають нам нові штрихи до вивчення загального «ґештальтпортрету» цієї виняткової жінки.
Отож, почнемо з того, що легендарна Соломія Крушельницька як і кожна жінка, не погорджувала домашнім господарством і щоденною роботою. Вона захоплювалася також і кулінарією. Внучата племінниця співачки, відома художниця Ярослава Музика, характеризувала Крушельницьку так: любить життя і любить жити; вміє бути господинею, вміє і любить приправляти страви, пропагує городину, але при цьому вона ніколи не залишалась без контакту з мистецтвом. Цей контакт з мистецтвом був присутній у Крушельницької завжди. Так повелося ще з її дитинства, адже від малечку Соломія була у родині на особливому рахунку. Її мати, Теодора Григорівна, з дому Савчинська, була людиною дуже працьовитою й чудовою господинею, вела курси городництва, гігієни й доброго харчування. Вона залучала й своїх дітей до домашнього господарства. Соломія мала свою ділянку – годувати дрібну птицю й голубів. Але вся домашня робота відпадала, якщо їй потрібно було музикувати. Тоді мистецтво виходило на перший план. Свої мистецькі пріоритети Соломія Крушельницька не зраджувала ніколи. Про це, наприклад, згадує Олена Охримович, рідна сестра співачки, яка супроводжувала Соломію під час її багатьох гастрольних поїздок. Вона пише: «1895 року ми…виїхали до Відня, де протягом чотирьох місяців Соломія вивчала опери Ріхарда Ваґнера, а я була помічницею, опікункою і господинею. ..Я старалася полагоджувати всі домашні справи, щоб вона могла присвятити себе музиці і співу.»
Подорожей у житті Соломії Крушельницької було безліч. Фактично все її життя до 1939 року складалося з безконечних переїздів, зміни контрактів, підкорення чужинецьких сцен і країн. Тривале перебування у різних країнах світу на європейському й американському континентах, відбилося на способі життя самої Соломії, зокрема, і на її кулінарних уподобаннях. Екзотичні смаки завжди були присутні у її мистецьких турне. Ось як описує першу подорож Соломії за океан до Чилі Олена Охримович: ««Ми пливли… попри Бразилію, а задержалися аж в Ріо де Жанейро…біля Вогняної землі виходили на берег чорні кучеряві тубільці. Виносили там на продаж банани. Під час подорожі не раз нас заставала буря. Тоді ми лежали в кабіні в ліжках. Не виходили до їдальні, бо боялися морської хвороби. Їда була тоді дієтична але за це треба було окремо платити. ..По дорозі за кораблем плили риби, їм кидали відпадки з кухні. Я бачила рибу-пилу та інші риби…По приїзді до Сантьяго бачили інший світ Жінки в місті одягалися як в Європі, але не носили капелюхів тільки чорні гаптовані хустки. Бачили «де перець росте» на деревах. Також росли високі агави а на них великі червоні квіти.».
Напружений графік виступів був надзвичайно виснажливим, тому Соломія Крушельницька завжди старалася зберегти максимум сили й енергії для сцени. Вона дуже тверезо й розсудливо підходити до свого щоденного харчування, яке включало корисні і поживні страви. Її племінниця Ольга Шухевич згадує: «Перед виїздом до театру їла воловий біфштекс з яйцем і морквою. До театру брала чорну каву з коньяком.» Натомість Олена Охримович (сестра співачки) говорить про більшу поміркованість Крушельницької у споживанні їжі перед спектаклем: «Випивала тільки слабо підсолоджений чай».
Починаючи з 1910 року життя співачки докорінно змінилося. Соломія Крушельницька виходить заміж за італійського адвоката Чезаре Річчоні. Відтоді другою батьківщиною для Соломії Крушельницької стала Італія. Вона досконало вивчила мову, історію й мистецтво цієї країни. Її приваблювала також і середземноморська кухня. Подружжя оселилося у невеликому курортному містечку Віареджо. Завдяки Соломії це місто стало близьке й для її рідних. Про побут співачки в Італії згадують три особи з її родини – Одарка Бандрівська, Соломія Скорик та Ярослава Музика. Їхні спогади додають нові цікаві деталі до наших кулінарних історій. Так, Одарка Бандрівська пише: «В житті щоденному Соломія була щира, привітлива і учинна. Кожного ранку перед їдою тітка ходила вздовж морського побережжя…Снідання складалося з білої кави, білого пшеничного хліба з маслом або медом…Точно о годині 1-ій сходилися всі на обід, подібний до нашого обіду, тільки замість зупи на перше було різотто або макарони, або кукурудзяна каша, на друге м’ясо або риба, багато ярини, обов’язково салата з оливою і часником, на третє солодка потрава і обов’язково щось з фруктів. До обіду подавали воду і червоне кисле вино свого виробу. Вечеряють італійці звичайно о годині 6-ій (18-ій). вечеряли ми в городчику (садку) під голим небом. На вечерю подавали зупу, щось з м’яса або морської риби, щось з фруктів і кусочки плавленого сира. Всі страви їдять з білим пшеничним хлібом. Любила порядок у хаті і в городі, була де в чому навіть педанткою, особливо в куховарстві.»
Через декілька років щоденний графік Соломії Крушельницької, зокрема й характері її харчування, змінюються. Про це згадує її племінниця Соломія Скорик: «У тітки точний розпорядок дня. Ранком ходжу з тіткою на прохід, після проходу дуже скромне снідання – чай зі сухариками. Тітка хоче схуднути, а бодай не прибути на вазі, хоч по моєму вона в сам раз на її ріст…Коло полудня обід. До обіду треба вдягатися в святочну одежу. .. Коло 6-ої години вечеря. До вечері треба переодягатися у вечірню одежу. На вечерю також кілька потрав, вино. Варить кухарка Емма. Вона все вечером приходить до тітки порадитися, що варити на другий день. Часом тітка іде сама до кухні і приготовляє якусь потраву.» Ярослава Музика, яка гостювала у своєї тітки у 1935 році згадує, що співачка не раз сама готувала сніданок і варила чудовий росіл з ярини. У її спогадах присутній «запах цитрини і рож », що завжди переплітався із мелодією чудових пісень, які співала Соломія Крушельницька.
Останні кулінарні історії Соломії Крушельницької пов’язані зі Львовом. Після війні співачка викладала у львівській консерваторії. Зі своїми студентами займалася у себе вдома. У складний повоєнний час матеріальна скрута не оминула й господи Соломії Крушельницької. Незважаючи на це була гостинною і привітною, завжди частувала своїх учнів чаєм і солодощами. Її студентка Божена Антоневич–Скрипничук згадує так: «Поборовши несміливість я ввійшла в кабінет… Переді мною стояла усміхнена, лагідна немолода жінка з добрими очима. Передусім вона почастувала мене шоколадною цукеркою, кажучи при цьому, що солодощі необхідно їсти щоденно, бо вони дуже добре впливають на настрій людини і на її пам’ять. Згодом кожен мій прихід на урок був відзначений солодким, яке зберігалося в одній з шухляд письмового столу. Ніколи не забуду присмаку сухариків. Обточуваних у жовтки і підсмажених на сковорідці, до яких вона додавала власноручно зварені вишні. Соломія Амвросівна також рекомендувала частіше їсти терту цибулю, перемішану з бджолиним медом, бо вважала, що така суміш добре впливає на звучання голосу».
Згадка про вишні, які власноручно готувала Соломія Крушельницька, повертає нас до кулінарного щоденника співачки. Сьогодні, на жаль, не відомо, коли і за яких обставин співачка розпочала цей записник. Характер її почерку змінювався впродовж років. Графологічна експертиза, яку замовили працівники музею, вказує на те, що перші записи вона могла розпочати після 1900 року. Можливо це було у 1903 році, коли Крушельницька купила для себе і своїх рідних будинок у Львові. Очевидно вона, приїжджаючи на відпочинок до родини, старалася відійти від свого напруженого графіку виступів, шаленого ритму життя й виснажливих подорожей. У Львові, у колі родини, або ж на відпочинку в Карпатах у Дубині, займалася господарством і спілкувалася з друзями, для яких і готувала свої смаколики.
Загалом у записнику є 116 рецептів, деякі з них важко відчитати. Переважна більшість переписів це солодка випічка, а саме: 26 зразків різноманітних тортів (серед них є 4 переписи шоколодного або ж «чеколядового», як пише сама Соломія, 3 – горіхового і 2 – помаранчевого), 10 рецептів на приготування різного роду нугату – сливогово, дактилевого, помаранчевого, овочевого та ін.; 4 переписи на бабки, або паски. Пізніше ідуть настанови по виготовленню струдлів, пляцків, медівників, пончиків, ватрушок, булок, бішкоптів, цвібака, птись, сухариків, сирників, макароніків, тістечок, бізе. Подається також шість переписів різного роду кремів і мас до тортів чи пляцків. Бачимо тут і не солодкі страви, зокрема: капустянички, фасолю шпарагову,бурячки, декілька видів муштард, клюски, налисники і яринові будені. Зовсім відсутні переписи м’ясних страв, хоча сама Соломія Крушельницька ніколи не була вегетаріанкою.
У записнику поруч зі стравами галицької кухні присутні кулінарних рецептів з інших теренів, зокрема – італійського регіону (що не є дивним). Усі ці страви належать до зразків міської гастрономії, хоча це не є приклад високої кухні у сучасному розумінні цього слова. На нашу думку, тут подано просто перелік улюблених страв власниці кулінарного щоденника. Усі переписи подаються коротко, без поглибленого покрокового опису. Характер деяких рецептів вказує на те, що робився цей запис по пам’яті.
Чи можемо говорити про наукову вартість цього кулінарного щоденника? Очевидно, що так. Перш за все, це документ соціальної й сімейної історії. Кулінарний щоденник Соломії Крушельницької має також і гастрономічне значення. Це зразок, який відносимо до унікального жанру кулінарної літератури. Але, незважаючи на своє призначення, цей збірник не може служити азбукою кулінарії. Неповторність цього щоденника виявляється також і у мові, яка наповнена особливим шармом й магнетизмом. Очевидно, що дослідникам необхідно добре орієнтуватися у вагових мірах та назвах окремих продуктів, характерних для Галичини початку ХХ століття.
Завершуючи цей огляд варто сказати, що кулінарія для Соломії Крушельницької було перш за все мистецтвом – мистецтвом приготування здорової, смачної і поживної страви. Співачка насамперед звертала завжди увагу на духову сторону щоденної поживи.”
Ірина КРИВОРУЧКА
головний зберігач фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
