З кінця ХІХ до початку ХХ століття на Поліссі тривав грандіозний проект — “Поліські залізниці”. Відрізок, який вів до Рівного, було здано в експлуатацію другого серпня 1885 року. Хоча відтоді минуло 133 роки, розмах будівництва вражає.
Процес будівництва Поліських залізниць сфотографували відомий польський фотограф-документаліст Конрад Бандель та інженер Микола Олександрович Демчинський. На фото можна побачити процес будівництва залізничної дороги, яка сполучала міста Вільно й Рівне. У період з 1882 по 1907 рік на Поліссі розгортався масштабний будівельний проект – прокладали “Поліські залізниці”.
Вони проходили по території Волинської, Віленської, Гродненської, Вітебської, Мінської, Могилевської, Чернігівської, Орловської губерній. Головною метою було з’єднати захід Російської імперії з українською Сіверщиною та Прибалтійським, Північно-Західним, Центрально-промисловим районами. На Білоруському та Українському Поліссях, в долині річки Прип’ять прокладали залізницю в дуже важких умовах.
Перед цим Західна експедиція в 1873 році під керівництвом І. І. Жилинського провела меліорацію Полісся. Напередодні принципово питання про спорудження розгалуженої мережі військово-стратегічних залізничних ліній на Поліссі було вирішено на секретних нарадах Генерального штабу в 1873 році. Тоді проект стратегічної лінії було погоджено військовим міністром. Маршрут мав пролягати через Брест-Брянськ з гілками в Гродно, Рівне і Ковель.
Вже наступний міністр шляхів генерал-ад’ютант Костянтин Миколайович Посьєт в березні 1875 року, зважаючи на великі фінансові витрати, запропонував обмежитися будівництвом лінії лише за напрямком Гомель-Брянськ і укласти другі колії на Орловсько-Вітебському і Московсько-Брестському напрямку. Проте, завдяки клопотанню І. Чекмарьова, який був великим землевласником Волинської губернії, залізницю до Рівного все ж таки побудували.
Від початку ідея побудови залізниці на Поліссі належала тодішньому російському імператору Олександру ІІІ, який звернув увагу на нестачу шляхів сполучення у стратегічному західному напрямку, а також на те, що великі простори за відсутності комунікації залишалися неосвоєними, втрачалися великі запаси лісу, бо його не було чим вивезти.
Першим начальником Віленсько-Рівненської дороги був інженер Іван Іванович Ходоровський. Потім цю посаду обіймали інженер шляхів сполучення Василь Миколайович Коковцев, інженер шляхів сполучення Олександр Юлійович Фріду, а з 10 серпня 1901 року — інженер шляхів сполучення Володимир Павлович Рейслер. Усі лінії Поліських залізниць були побудовані розпорядженням казни. Управління знаходилося у Вільно.
Поліська залізниця вводилася в експлуатацію в міру готовності ділянок: від Жабинки до Пінська — 9 листопада 1882 року; з Вільно до Лунінця — 30 грудня 1884 року; від Лунінця до Пінська — 30 грудня 1884 року; від Лунінця до Рівного — 2 серпня 1885 року; від Лунінця до Гомеля — 15 лютого 1886 року; від Барановичів до Білостока — 23 листопада 1886 року; від Гомеля до Брянська — 8 серпня 1887 року. У 1885 році на Поліських залізницях було всього 68 паротягів, що становило 0,102 паротяга на версту.
Всі вони були виключно товарні, в тому числі 53 паротяги — шестиколісні, а 15 — восьмиколісні. Через брак пасажирських паротягів пасажирські потяги водили товарні паротяги.
Спочатку передбачалося, що рух в напрямку Рівного буде відкриватися тільки у воєнний час. Потім мали намір здійснювати рух паротягів у денний час по три пари потягів на добу. І тільки при остаточному розгляді питання вирішили експлуатувати дороги в звичайному порядку.
Поліська залізниця мала військово-стратегічне значення, але вона ще й призначалася для вивезення лісу з Полісся, і так само, як і всі інші залізниці, призначалася для з’єднання великих торгово-промислових центрів з метою зміцнення їх економічного зростання і товарообміну.
Сьогодні Поліська залізниця на Рівненщині може стати в нагоді при складанні туристичних маршрутів. Адже залізничний круїз по лініях старих Поліських залізниць може стати цікавою атракцією для туристів.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: РівнеРетроРитм
