Сьогодні на сторінках Фотографій старого Львова розпочинаємо цикл публікацій про історію ще одного з передмість Львова – Знесіння.
Цикл статей “З минулого Знесіння”, авторства український історика, професора Українського вільного університету, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка Миколи Андрусяка було надруковано у часописі Діло в 1932 році. Перша частина побачила світ на сторінках газети 9 червня 1932 р. (№ 126).
З минулого Знесіння.
- Початки Знесіння.
(Здогади про положення первісного Львова на місці нинішнього Знесіння. – Крилошанські церкви у Львові і під Львовом. – Первісне Знесіння – парохія підльвівської церкви св. Вознесення.)
Положене на узгірях у підніжа гори Високого Замку село Знесіння, яке прилучено дня 1 квітня 1931 р. до громади Великого Львова, вже від початку свого істнування було тісно звязане зі столицею Галицької України.
Його положення насувало деяким старим дослідникам початків Львова (як Іван Вагилевич, Ізидор Шараневич, Карло Відман, Карло Вільгельм Расп, Станислав Кунасєвич та Людвік Дзєдзіцький здогад, начеб то первісний Львів був побудований на місці нинішнього Знесіння. А опирався цей здогад головно на тім, що заграву пожежі міста Холму в 1259 р. було видно зі Львова.
Переоцінювання тими дослідниками вістки про вид заграви холмської пожежі у Львові довело опісля Шараневича до ще хибнішого погляду, що первісний Львів стояв близько Чортівської Скали. З тим його поглядом ніхто не погодився, а крил. Антін Петрушевич, досліджуючи топоґрафічні назви в околиці Львова, зазначив, що город Львів збудував Данило Романович на Лисій Горі.
В 1891 р появилася розвідка д-ра Олександра Чоловського (Lwów za ruskich czasów). У ній автор рішуче опрокинув здогади про положення первісного Львова на місці нинішнього Знесіння, слушно зазначуючи, що положення первісного Львова зовсім не висвітлює заграва пожежі Холму; бож зовсім добре її можна було бачити так з городу, якщо він лежав би на горі, як і з гір, що були понад городом, якщоб він лежав у долині. Натомість, покликуючись па стару, оперту на традиції хроніку Вартоломея Зіморовича та навівши анальоґічні будови інших городів на землях княжої Руси, Чоловськнй дошукується первісного Львова в місці нинішнього Краківського Підзамча.
За тим здогадом промовляє низка церков, що істнували в цій околиці старого Львова. Соборною церквою княжого Львова був храм св. Николая; а недалеко нього були вже тоді церкви св. Онуфрія та св. Теодора Тирона. Оподалік від тодішнього городу стояла монастирська церква св. Юрія.
Згодом українське населення, що поселилося близько обох львівських замків, високого й низького, будує тут ще інші церкви. У XIV ст. стояли крім згаданих, ще церкви: Воздвиження Чесного Хреста (на місці нинішньої школи ім.А. Міцкевича), Успення Пресв. Богородиці та Воскресення Ісуса Христа (на північний захід від ц. св. Пятниці). Відтак маємо ще у Львові ось такі церкви: Преображення Госп. (на Жовківськім передмісті), св. Пятниці. Рождества Пресв. Богородиці (під Високим Замком при кінці Краківського передмістя між Тернавкою а Болонням) та св. Івана Богослова (під Лисою Горою і Високим Замком на місці нинішнього водолічильного заведення Кисельки). Поза тими церквами, що лежали серед будівель тодішнього Львова, було ще оподалік городу кілька церков і вони входили в склад львівського крилосу.
Серед тих підгородських крилошанських церков крім згаданої св. Юрія були ще такі: Богоявлення (на Галицькім передмісті над Полтвою, де нині ріг вул Фредри а Баторого), Благовіщення (при нинішній Казимирівській вулиці, де є будинок жидівського товариства «Яд Харузім»), Воздвиження Чесного Хреста (друга – при нинішній Личаківській вулиці за костелом св. Антонія, на горбі під т. зв. „Кайзервальдом“), дальше св. Покрови в нинішнім Голоску та Вознесення Христа на Знесінні. При тих розкинених церквах, серед садів і піль, скупчувалася більша або менша громада мешканців парохіян. У міру розбудови Львова на нових просторах злилися ці громади-парохії зовсім з містом, за винятком двох при церквах: Покрови та Вознесення; з останніх повстали окремі підльвівські села: Голоско та Знесіння. Останнє вже в наших часах злучилося зі Львовом.
Свою назву завдячує Знесіння своїй церкві. У протоколах львівського ставропигійського брацтва з XVI —XVII ст. означується львівських і підльвівських парохіян назвами їхніх, церков; «от Вознесенія» називається парохіян церкви Вознесення. Цю назву для оселі біля тієї церкви приняли урядові кола; в урядових актах, що відносяться до Знесіння, з другої половини XV ст. подана його латинська транскрипція ось така: “Wznyesyenye”, “Wznyeszyenye”, “Vsnysyenye”, “Vznyeszyenye”, “Wznyeszyenye”, “Vnyeszyenye”, а відтак в XVI ст. “Wzniesienie”.
Вперше згадується Знесіння в актах від 1469 р. з приводу обвинувачення Василя зі Знесіння Петром Кривецьким (чи може Кривчицьким) за те, що той забрав йому бжоли. Очевидно оселя враз з церквою повстала тут значно давніше, бо як стверджують новіші досліди над заселенням львівської землі, у половині XV ст. було тут майже 500 осель, а від половини XIV ст.до того часу згадується в актах про оснувавня тільки 16-ьох осель. З того виходить, що значний відсоток осель львівської землі, (що обіймала менш-більш нинішні повіти: львівський, городецький, бобрецький, перемишлянський, бережанський і жовківський та частини брідського, золочівського, зборівського, камінецького, яворівського, рудецького, жидачівського й рогатинського) сягав своїми початками ще часів га лицько-волинської держави.
Можливе, що й село Знесіння повстало ще за руських князів як про це оповідає місцевий народній переказ, поданий у 1861 р, тодішнім парохом Ігнатієм Губчаком. Останньому оповідали знесінчани ось що: „Наше село, де бідні хати стоять сьогодні попід збіччами і в ярах, було першою оселею нинішнього города Львова. На другій східній горі від замкової або високої, котра гора Льва зветься, мали давні руські князі серед великих дооколичних борів свій замок, а назвали його так з тієї причини, що в тих лісах якогось великого льва забили на ловах, куди вони вибиралися з кількасот людьми. Часто пересиджували вони в цьому замку, а тоді їх численна служба будувала собі в ярузі нижче на схід хати або стайні для княжої кінноти. І так повставав тут город Львів, а коли згодом в часі якоїсь війни цей замок з городом збурено й спалено, перенісся Львів на той бік, а по дім боці побудували село з церквою, де бував великий празник на Знесіння Господнє, отже й ціле наше село прозвали львовяни Знесінням”.
Цей повний хибних вісток переказ мав без сумніву й додатки свящ. Губчака, що мав під рукою статейку І. Вагилевича про початки Львова, Одначе містить він у собі також вістки, які потверджують й інші джерела. Зовсім вірно подає цей переказ, звідки пішла назва села, як також, що поселилася тут замкова служба. Останнє стверджує також люстрація з 1564—5 рр., де читаємо: „Село Знесіння саме під Високим Замком, яке побудовано (для всякої послуги, потрібної обом замкам) на замкових ланах, що були над р. Полтвою“. Те саме стверджує люстрація з 1570 р.
Микола АНДРУСЯК
Далі буде…
