Як український генерал помер у в’язниці від тортур

273
Прапор УПА
Прапор УПА

22 грудня 1945 року після тортур у празькій в’язниці стратили генерал-хорунжого УПА Дмитра Грицая – “Перебийноса”. Він очолював Головний військовий штаб УПА.

Чоловік народився на Львівщині 1907 року. Навчався в Дрогобицькій гімназії, де керував осередком Пласту, а пізніше приєднався до Української військової організації. Під час навчання у Львівському університеті 1928-го його мобілізували до польської армії. Там приєднався до ОУН.

Дмитро Грицай
Дмитро Грицай

1933 року став керівником Військової референтури крайової екзекутиви. Але про це довідались поляки, які заарештовували його двічі. Обидва рази покарання відбував у концтаборі “Береза Картузька”. Після звільнення став членом Революційного проводу ОУН(б) та учасником ІІ Великого збору організації. Ще 1934-го познайомився з майбутньою дружиною Марією Козак із Хотина на Івано-Франківщині. Одружилися за 4 роки та мали 3-х синів.

1941 року Грицай очолив Крайовий військовий штаб ОУН, де готували офіцерів майбутньої української армії, облаштовували схованки зі зброєю та боєприпасами. Брав участь у партизанській боротьбі проти німців. Наприкінці 1942-го потрапив до німецького полону, але підпільникам вдалося витягти його з львівської тюрми на Лонцького. Продовжив боротьбу.

На початку 1945 року очолив Головний військовий штаб, пізніше отримав звання генерал-хорунжого.

Зліва направо: Роман Шухевич, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Логуш, село Будераж Рівненської області. Листопад 1943
Зліва направо: Роман Шухевич, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Логуш, село Будераж Рівненської області. Листопад 1943

Згідно з завданням Української головної визвольної ради, разом із членом Проводу ОУН Дмитром Маївським мав прорватися до Німеччини, щоб зустрітись зі Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком. Але 19 грудня 1945-го вони разом потрапили у засідку чеської поліції на чехословацько-німецькому кордоні. Маївський застрелився, Грицая ж запроторили до тюрми та добили тортурами.

Агенти німецького гестапо 27 листопада 1942-го розстріляли 52 українців у полі біля селища Старі Ягільниці Чортківського району Тернопільської області. Більшість із них належали до ОУН (б) та були політв’язнями.

Пам'ятник Дмитру Грицаю селі генерал-хорунжого Верхньому Дорожеві Меденицької громади
Пам’ятник Дмитру Грицаю селі генерал-хорунжого Верхньому Дорожеві Меденицької громади

Показова страта була помстою. За 6 діб до цього рефрент пропаганди ОУН (б) Дмитро Маївський застрелив штурмфюрера СС Герхарда Шарффа і поранив офіцера німецької поліції у Львові. Попри те, що Маївський сам був поранений, йому вдалося утекти. Тоді уповноважений гестапо Віллі Вірзинг, який прибув із Берліна, наказав провести децимацію українських в’язнів у тюрмах Львова та Чорткова – стратити кожного 10-го.

Цього ж дня у Львові розстріляли 28 націоналістів, серед яких були й брат Ярослави Бандери Лев Опаровський та відомий вчений-еколог Андрій П’ясецький.

Сам Маївський продовжував діяти у підпіллі до 1945-го та був одним з ініціаторів створення Антибільшовицького Блоку Народів.

Ольга ДОВГАНИК

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.