Сьогодні хочемо дізнатися, як святкували колись наші сусіди на Тернопіллі Новий рік. І як це виглядало? Чи може не святкували взагалі? Чи була ялинка, застілля, маскаради тощо? Ну, на селі зрозуміло, а що було в місті? Про це, як і про інші “несерйозні” речі, маємо мало письмових свідчень. Хіба хтось слівцем обмовиться – та й на тому спасибі. Тому реконструюємо.
Новий рік. То було давно… Виявляється, ялинка була. Мабуть, вона пасувала в місті більше, ніж традиційний для села дідух. Але на центральній площі її ніхто не встановлював (на Театральному майдані, де вона стоїть зараз, спокійно був пам’ятник Міцкевичу). Щоправда, вона була радше різдвяною, аніж новорічною. Споконвіку спочатку відзначали Різдво Христове, а вже потім – Новий рік. 1 січня святкувало Новий рік польське населення міста, яке було в меншості. За своїми календарями зустрічали євреї і українці. Останні 14 січня – на Василя, згодом його назвали “старий Новий рік” (як співалося в колядці: “Святого Василя Новий рік приносить”), або “Маланкою”. Тобто наші предки святкували Новий рік після Різдва і колядувань, пише “Най все буде Тернопіль”.
Новорічні карнавали, балі-“машкаради”, або костюмові вечорниці (костюмівки), влаштовувала українська міщанська молодь. Справляли їх протягом усього періоду від Маланки аж до Великого ПОСТУ. Організатори – молодь пластових, спортивних чи студентських товариств – винаймали відповідні зали у різних організаціях, які декорували відповідно до свята. Запрошені повинні були прийти в костюмах козака, індіянина, султана, тореадора, коминяра, поліцая, циганки, песика, котика, лисички тощо, які брали у відповідних “випозичальнях”. Забава була з іграми, танцями, у супроводі джазових банд і кабареткових оркестрів (“клясичний” мінімальний склад – скрипка, контрабас, гітара, акордеон, рефреніст-співак). Грали модні танґо, фокстроти, вальси – всі тодішні “козирі” (а складали шляґери і в Тернополі). Бавилися аж до ранку, тобто цілу ніч. До речі, часто обходилися без алкоголю…
Що рік Новий віщує? Новий рік відзначався як морозами, так (часом) і відлигами. А іноді – справжніми природними катаклізмами. Так, 1837 року, 1 і 2 січня не відступали сильні морози – до -280С. Ще дужчі морози, що сягнули аж поза -320С, трималися від грудня 1840 аж до березня 1841 року. Такі ж холоди із величезними сніговими заметами панували у столичному Тернополі пам’ятного 1918 року ще від листопада. Новий рік місто – столиця ЗУНР – зустріло з епідемією плямистого тифу. А року 1925, вже 4-го січня почалася відлига.
Взимку 1868 року по заході сонця на небі з’явилася комета, хвіст якої простягався над Тернопільським ставом аж до костелу єзуїтів, де тепер швейна фабрика. Це викликало велику паніку худоби – іржали коні, вили пси; стривожені люди віщували війну.
Напередодні Нового року або вже з перших його днів завжди відбувалися кардинальні зміни. Так, з початком нового 1896 року, вслід за Перемишлем та Львовом, на вулицях Тернополя з’явилося електричне освітлення. При “електричних світлах” ліхтарів уже можна було вітати і “найяснішого” цісаря. Цього ж року на хвилі розбудови телефонного зв’язку в Австро-Угорській імперії, після того, як “пов’язали телєфонічно” Відень і Краків, а потім і Львів, проведено телефон і до Тернополя. Наприкінці 1897 року у Львові, Тернополі і по всій Галичині український нарід провадив маніфестації, збори, віча, на яких схвалював звільнення цісарем з посади прем’єр-міністра уряду імперії графа Бадені, який вважався “україножером”. Напередодні Нового 1871-го року, 22 грудня до Тернополя “прийшла” залізниця, а 21 грудня 1975 у місті з’явився перший тролейбус. З початком року з’являлося безліч нових газет. 1 січня Нового 1959 року почало працювати телебачення.
Новий 1940-й Тернопіль уперше святкував за радянської влади як столиця новоутвореної області в УРСР. Новий 1992-й – як найбільш політично активна область незалежної Української Держави.
У суворих умовах доводилося зустрічати Новий рік під час світових воєн. Уже в січні 1944 року відбувається остання матура (випуск) в Українській державній гімназії. У 1950-х місто посилено відбудовували після війни. А Новий 1963-й місто зустрічало без Монастирської Успенської церкви (на “рогатці”), підірваної у листопаді.
Нові часи – нові традиції. Великих всенародно-алкогольних святкувань зустріч Нового року (а згодом і проводи старого року) набула за радянської влади у повоєнні десятиліття. Таким чином здійснювалася антирелігійна пропаганда і витіснялося святкування Різдва. Святого Миколая замінив “Дєдушка Мароз со Снєґурачкай”, а на ялинці красувалася червона (майже кремлівська) “звізда”. Бій курантів на Красній площі, “голубой оґоньок”, декілька фільмів, що “крутили” щороку, всенародні шляґери на “общєпонятном язикє”, “утрєніки” в дитячих “садіках” і середніх школах. А ще застільна культура, де можна було “обстібати” ті ж радянські чи італійські шляґери, анекдоти про партію тощо.
Так звана незалежна Україна: поєднання “дєда мароза” і тризуба на ялинці в центрі міста. Російська музика лине з Першого національного каналу (такого не було навіть в роки глухого застою). Як святкувати – вибираємо самі.
Юрій ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
