Міжвоєнний період розквіту Львова ознаменувався, зокрема, розквітом міської культури, шаленою модою серед городян на кабаре, ревю та дансинги, вистави, кінострічки… Попит завжди народжує пропозицію, а їх, у 1920-1930-ті роки було направду чимало. Однак, більшість цього “продукту” народжувалась далеко за кордонами Польщі – у США, Франції, Німеччині, згодом адаптувалась для місцевого ринку… У середині 1920-х років молода генерація львів’ян, студенство, на основі аматорських, напівпрофесійних академічних театрів робить одну з перших, вдалих спроб створивши рідне, суто львівське шоу, що било нові рекорди популярності…
Один з найперших, добре організованих Академічних театриків “Наше очко”, у середині 1920-х років, поставив ревю “Побачення під Віденською” (Randka pod Wiedenska). Було заплановано, що це буде одноразовий показ з метою зібрати трохи грошей, однак виставу так тепло, з таким ентузіазмом сприйняли, що у наступних роках театр ставить ще чотири ревю…
Напівпрофесійний студентський театр став зіницею в оці львівських місцевих патріотів, які в один голос заявляли, що видовища, підготовлені молоддю, нічим не гірші від заоканських забав… Цей театрик рекламували як “Морське око” й “Qui Pro Quo”(популярні у міжвоєнну добу театри Польщі) у мініатюрі.
“Душею” театрику – автором текстів, актором, музикантом був львівський студент-юрист Віктор Будзинський.
Львів’ян вабило те, що на сцену театру було перенесено добре знані місцини. Глядачі побачили маленьку площу під “Віденською” кав’ярнею разом з трамвайною будкою і годинником, там завжди було людно… Студенти внесли безпретензійний, здоровий гумор у дійство, молодечий запал і натхнення, почуття чогось свого і рідного, а цього власне бракувало виставам гостей Львова…
Львівськім студентам-акторам вдалося безконфліктно й органічно поєднувати елементи львівського пейзажу та місцевих традицій із вимогами сучасности.
У “спудейських ревіях” був і львівський “батяр” зі своїми пісеньками, і модні танго, блюз і фокстрот, які танцювала трупа або співав чудовий чоловічий вокальний квартет Яна Ернста (тоді власне прийшла мода на чоловічі вокальні ансамблі). Пізніше квартет почав називатися Хором Еріана.
Наступні ревю Академічного тетру були не менш популярними (“Жарт а ля карте”, “Сама сміхота” та інші). Проте, навчання рано чи пізно закінчується… 1932 року спудеї, творці “Побачення під Віденською”, стали випускниками, зміною для них стали нові таланти…
Євгеній ІПАТОВ
За матеріалами нарису Маріолі Шидловської “Кабаретовий Львів”
