Однією із найгарніших панянок міста Лева наприкінці XVI століття була Анна Вільчек. Багатьом кавалером судилося отримати відмову від гордої панянки і тільки двоє – Єльонек та італієць із Флоренції Урбан Умбалдіні могли сподіватися на прихильність. Ось тільки вибрати одного з поміж двох кавалерів вона не могла. Й продовжувала Анна тепло посміхатися їм обом.
Ніхто не знає скільки б ще продовжувалось змагання за серце молодої дівчини, якби не подія, що сталася на весіллі подруги Анни Вільчек – Анни Луцької. Обоє кавалерів були серед запрошених. І ось під час чергового танцю славнозвісні кавалери запросили Ганна одночасно…
Анна могла б і відмовити їм обом, та зрештою вибрала, та й подала руку смаглявому флорентійцю.
Павел був місцевим шляхтичем, але високо цінував свій гонор. І впиріщив смачного ляпаса по обличчю Урбана. Музика одразу ж затихла, зупинилися пари. За неписаним правилом того часу це означало лише одне – дуель. Та сталося те чого не очікував ніхто. Італієць несподівано висмикнув кинджал і підло вдарив Павела в живіт. Хлопець впав непритомний.
Помираючого Павела хутко понесли до садиби його батьків, а Урбан був змушений стати перед судом у Ратуші. У ті часи за вбивство карали лише стратою. Лавники-судді визнали флорентійця винним й втратив би голову, якби не жіноче голосіння біля Ратуші. Молоді панянки й поважні жінки так сильно плакали й благали милосердя, що радники почали вагатися. Все ж проти закону не могли зарадити жіночі сльози, й радники знову вирішують стратити Урбана.
Та в саму останню мить коли тяжка сокира була занесена над головою італійця прибув посильний зі звісткою про те, що Павел, перед смертю, пробачив Урбана та взяв всю вину на себе, а ще побажав їм сильного кохання та довгих літ.
Судді зняли звинувачення з Урбана, тим більше посилаючись на останню волю потерпілого.
Павло помер, а Умбалдіні отримав руку багатої панянки, даючи початок славному у Львові роду, який завжди пам’ятав шляхетний вчинок шляхтича.
Можливо, ця легенда далека від істини, але шляхетність завжди була відмінною рисою мешканців Львова, та й зрештою, залишається досі.
Джерело: Легенди України
На цьому пригоди Урабана у Львові не закінчуюстья. Ставши міщанином Львова (міщанином нобілітованим), Урбан ще застав капітуляцію Львова перед козацьким військом Богдана Хмельницького. Тоді Львів відкупився золотом від зруйнування козацькими військами (значну роль відіграли львівські вірмени, і особливо – Аведік Захназян (Захнович), будинок якого ідосі стоїть на вул.Вірменській (Захнович приймав участь в перемовинах з Хмельницьким під Львовом і передав йому золото львівської вірменської громади (дуже багато золота))). Козаками було здобуто і зруйновано тільки Високий і Нижній Замок, а токж знищено передмістя. Тоді від тяжкої хвороби (чуми) під Львовом помер легендарний отаман Кривоніс. Після капітуляції міста тріумфальна хода козацьких військ на чолі з гетьманом Хмельницьким проходила через Кармелітську Браму, далі – вулицею Руською через Площу Ринок. Коли Хмельницький в’їжджав до міста через Кармелітську Браму з бійниці Порохової Вежі пролунав постріл за аркебузи. Постріл був невдалим. Доля вберегла гетьмана Хмельницького. А стріляв тоді італієць Урбан Умбалдіні. Його психопатичний характер проявився знову через багато років після скандалу а Анною Вільчек. Більш докладну інформацію про це можна знайти в путівнику Мединського, який вийшов у Львові великим накладом в 1937 році (видавництво Оссолінеум). 以上。