Як Мечислав Орлович створив перші путівники Галичини

Він пройшов пішки три земних екватори, відкрив для світу “невідомі” Карпати та перетворив звичайні прогулянки на справжню філософію національної ідентичності: 4 жовтня 1959 року пішов у засвіти Мечислав Орлович — людина, без якої мапа українського та польського туризму виглядала б зовсім інакше.

140 тисяч кілометрів пішки

Мечислав Орлович (пол. Mieczysław Orłowicz) народився 17 грудня 1881 року в сім’ї нотаря Міхала Орловича та його дружини Емілії з Красіцьких у містечку Комарно, що на Львівщині. Дитинство провів під опікою матері та її родини в Прухніку коло Ярослава. Батько у цей час подався на заробітки до США. Мечислав навчався в гімназіях Ярослава, Самбора, Хирова, де 1899 року склав екзамени на атестат зрілості. Відтак записався на навчання до львівського університету і торгівельної академії у Відні. Відвідував лекції з історії мистецтва, географії, історії у Львові та Кракові. Уже у 25 років став доктором права.

Становлення «короля туризму» та перші путівники

Під впливом своїх зацікавлень, ще студентом Орлович організовував гірські вояжі в Карпати, а від 1904 року почав організовувати екскурсії Татрами. Згодом він активізував і розвинув цю діяльність, і невдовзі, один за одним, побачили світ туристичні путівники, присвячені Галичині, Волині, Львову, Карпатам, Татрам, Помор’ю та цілій низці інших територій, що входили в той час в склад міжвоєнної Польщі. Долучався він і до спортивного руху, виступав організатором та президентом Національного олімпійського комітету в Польщі, брав участь у створенні туристичної інфраструктури, зокрема готелів та хостелів.

З путівниками по Європі

Ще 1914 року Мечислав Орлович видав «Ілюстрований путівник по Східних Карпатах Галичини, Буковини й Угорщини» з 56-ма ілюстраціями. У ньому він згадував:

“Вже кілька років, відколи туристичний рух в країні неймовірно зріс, гостро відчувається брак путівника по Східних Карпатах, адже це та частина наших гір, яка після Татр має найбільше умов для спрямування туристичного руху в її бік, завдяки своїй висоті, красі, а почасти й порожнечі. Донедавна, за винятком Чорногори, ці гори були для широкого загалу «terra incognita»».

У 1917 році (під час служби в австро-угорській армії) з’явився його «Ілюстрований путівник по Перемишлю і околицях». Особливо плідними для автора були міжвоєнні десятиліття, коли побачили світ десятки путівників окремими містами і регіонами тогочасної Польської держави, а також деяких країн з числа її сусідів, гірськими пасмами мало не всієї Європи. Його путівник Європою став класикою туристичної літератури. Присвячений він Центральній і Східній Європі. Автор відобразив найважливіші туристичні маршрути Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Росії, Білорусі, України, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Узбекистану, Молдови, Чехії, Словаччини, Угорщини, Австрії, Боснії і Герцеговини, Німеччини, Швейцарії. Вмістив плани центральної частини 17 міст, кольорову мапу Європи та схему залізничних колій. Численні ілюстровані путівники по містах, краях і землях досі викликають інтерес у дослідників історії. Для когось вони є незамінним джерелом для написання краєзнавчих книг.

Туризм як «похід культури» та візуальна спадщина

Мета таких видань була амбітна. Як сам зауважував мандрівник у путівнику Східними Карпатами:

…серією запланованих видань намагаємося привернути увагу широкої громадськости, а передусім мешканців столиці та більших міст Східної Галичини, до того, наскільки близькими і доступними є прекрасні скарби гірської природи і для нас також. Досягти цих гір – це не лише пошук вільного подиху, прекрасного досвіду, пізнання власної землі, це також похід культури, за яким повинен слідувати доступ до гір та економічний результат, примноження національного багатства.

Особливу увагу Мечислав Орлович приділяв й ілюструванню путівників. Фотографії також мотивували читачів пуститися в мандри й побачити описане й сфотографоване на власні очі. До початку Другої світової війни з Орловичем у експедиції в Карпати часто ходив польський фотограф Генрик Поддембський. Під час відряджень майстер фотографії зосереджував око об’єктива на знимкуванні пам’яток архітектури, краєвидів, типажів та повсякденного життя простого народу в горах. Його світлини за якістю та технікою виконання були на найвищому рівні. Фотограф мав надзвичайний талант знаходити красу, передавати характер та атмосферу місцевостей. Водночас Орлович занотовував факти з життя, культури й історії відвіданих регіонів. У творчому тандемі вони створили одні з найдетальніших путівників міжвоєнного періоду, що охоплювали широкий спектр інформації про описані й сфотографовані краї.

Дослідження Волині та втрачені архіви війни

Перша подорож обох ентузіастів туризму відбулася у 1925 році, коли вони вирушили на Волинь. Через кілька років, на основі цієї краєзнавчої мандрівки, Волинське краєзнавче товариство видало «Ілюстрований путівник по Волині», який вважають першим путівником Волинським краєм. Цей путівник авторства Мечислава Орловича, де він детально описав найвіддаленіші куточки Волині, був проілюстрований 101 світлиною. Більшість знімків для путівника зробив Генрик Поддембський. Фотографувати подорожі Орловича було справжньою нагородою в житті ще одного польського фотографа – Тадеуша Догналіка. Загалом Мечислав Орлович є автором понад 150 путівників, в тому числі по Львову та Галичині. Можна тільки уявити, наскільки великою могла би бути його творча спадщина, якби під час придушення Варшавського повстання у 1944 році не були знищені його бібліотека, рукописи та фотоархів.

Туристичний притулок в Ґорґанах

Цікавим є той факт, що колись в Українських Карпатах, на горі Хом’як (вершина у південно-східній частині Ґорґан) був відкритий туристичний притулок ім. доктора Мечислава Орловича. Дерев’яну будівлю розмістили на висоті близько 1400 м над рівнем моря. Перші плани будівництва хостелу на цьому місці з’явилися на початку 1930-х років.

Остаточно об’єкт був збудований у 1934 році Станіславським відділом Польського Товариства Татранського. Освячення та урочисте відкриття туристичного притулку відбулося 6 липня того ж року, на церемонії були присутні близько 300 осіб, серед яких і Мечислав Орлович з матір’ю та сестрою. Іменем Орловича (який брав активну участь у його будівництві) притулок був названий з ініціативи його першого керівника Фердинанда Драбика. Заклад мав 25 ліжок для ночівлі і міг загалом умістити максимум 60 осіб. У 1936 році до будівлі провели телефонну лінію. У наші дні залишилися лише обриси фундаменту від туристичного притулку.