Львівські панянки завжди вражали своєю красою. Кожна друга наввипередки замовляла собі на пошиття новий фасон сукні, змінювала зачіски, вчилася манер, із захопленням черпаючи нові тенденції з журналів мод, яких виходило більше, ніж достатньо.
Мода у кожному столітті набувала своєрідних рис і в XV – XVI ст. практикувалось носіння широких суконь. Неординарною характеристикою цього періоду було те, що особливо цінувалася фігура вагітної жінки. Дуже часто, через цей факт львівські модниці лукавили, підкладаючи під одяг подушки та одягали такі сукні, які могли максимально підкреслити їх ефект. Що стосується взуття, то львівські пані надавали перевагу легкому взуттю сандального типу, для виготовлення якого запрошували майстрів навіть з Італії. Найдорожче взуття, яке мало хто міг собі дозволити, було з твердою підошвою та виготовлялилося з кольорової шкіри.
У XVII – XVIII ст. світова мода дещо змінилася: відтепер ідеальною вважали талію у 40 см. Для того, щоб досягти цієї мірки, львівські панянки йшли на жертви, застосовуючи спеціальні корсети. Справжні пані повинні були мати служницю, котра, задовго перед виходом, допомагала одягнути всі деталі розкішної сукні та найскладніший елемент – корсет. Крім того, що корсети були незручними, адже неможливо було дихати на повні груди, вони ще й були небезпечними для здоров’я.
Якщо протягом тривалого часу щодня жінка носила корсет, то результатом такого фанатичного дотримання модних ідеалів ставали викривлені ребра, зміщені внутрішні органи та нездатність виносити, а вже, тим паче, нормально народити здорового малюка.
У XVII ст. мода дещо змінилася, і на зміну закритому декольте прийшло – відкрите. Через це видозмінилася і конструкція корсетів, ним потрібно було вже не сплющувати груди, не стягувати їх шнурівкою, а навпаки – піднімати та підтримувати.
Якщо перші корсети були виготовлені з дерева або металевих прутів, які вшивали у підкладку суконь, то у XVIII ст. ці елементи замінили китовим вусом. На спині пришивали міцну шнурівку, якою туго затягували талію і, таким чином, підкреслювали широкі бедра. Був навіть період, коли маленьких дівчаток із семи років змушували носити корсет, проте для них шили спеціальні дитячі. Після 16 років у їхньому гардеробі мали з’явитися більш жорсткіші. Навіть будучи вагітною, жінка не переставала ходити в корсеті. Це тривало майже до шестого місяця вагітності. Саме тому жінка, бувало, не здатна була виносити дитину. Багато ставали безплідними.
У XIX ст. мода у Львові, під віянням Заходу, знову змінюється. Врешті одяг стає більш функціональним, адже чоловіків перестали приваблювати хворі жінки, котрі нездатні виконувати свою головну місію – народжувати нащадків. Жінки, у свою чергу, і далі намагалися підкреслити в собі всю свою красу, цього разу акцентуючи увагу на п’ятій точці. Тепер популярними стали турнюри – спеціальне пристосування у вигляді подушечки, яку дами підкладали ззаду під сукню, нижче талії. Згодом, турнюри набули різновидностей, проте основна їхня функція залишилася – зробити якомога опуклішою нижню частину тіла.
Окрім одягу, справжня львівська панянка мала звернути увагу і на свою зачіску. Зазвичай, жінки самі заплітали своє довге волосся у якусь неважку зачіску, прокидаючись для цього рано вранці, бо часто цей процес займав близько години часу. У випадку якихось особливих заходів, зачіску допомагали робити прислуги або цирульник. Варто врахувати, що у більш ранні періоди не личило з’являтися на публіці з розпущеним волоссям, згодом, це почало виходити зі щоденної практики, проте справжні львівські пані продовжували надавати перевагу зібраному волоссю. До речі, ті жінки, котрі від природи не володіли пишним волоссям, використовували перуки, найдорожчі з яких виготовляли з натуральної сировини.
Кожна львівська модниця повинна була приємно пахнути. Для цього використовували спеціальні мішечки з пахощами. Найбагатші панянки у XVI – XVIII ст. використовували помандери – спеціальні ємкості у вигляді яблука, розділеного на 5-6 частин (дольок), у кожну з яких поміщали парфумерні масла. Носили ці помандери на шиї або прикріплювали на ланцюжку до талії. Згодом, почали використовувати стандартні скляні баночки, на кшталт сьогоднішніх.
Отже, ці та багато інших засобів львівські пані застосовували для того, щоб стати привабливими для своїх кавалерів. Найбільш популярною частиною гардеробу була сукня, а, оскільки, вона повністю прикривала таку частину тіла як ноги, то жінки виділяли в собі груди та сідниці, підкреслюючи їх різноманітними хитрими способами. Та, найбільш вражає те, що жінки могли нехтувати своїм здоров’ям, заради того, що називається мода.
Наталія ДАНИЛІВ
Список використаних джерел:
- Праздников Б. Что носили во Львове в XVI – XVIII веках. [Електронний ресурс] / Livejournal // Режим доступу: http://bruchwiese.livejournal.com/222459.html?thread=577531
- Савіцька В., Петришин О. Модні пристрасті по-львівськи. [Електронний ресурс] / Львівська Пошта // Режим доступу: http://www.lvivpost.net/lvivnews/n/34784
- История вещей. Помандер. [Електронний ресурс] / Liveinternet // Режим доступу: http://www.liveinternet.ru/users/lviza_neo/post152331762/
