Наприкінці липня 1906 року на популярному в цілій Європі курорті Карлсбад (тепер – Карлові Вари на території Чехії) відбулося доволі незвичне шоу, до участі в якому запросили місцевих відпочивальників.
Тутешнім курортникам запропонували відвідати простору територію ресторану “Парк Шенбурн” і позмагатися у красі. При цьому організатори конкурсу оголосили, що серед тих, хто зголоситься, буде обрано 5 найвродливіших дам та трьох найсимпатичніших чоловіків.
Оскільки, як уже згадувалося, курорт був популярним далеко поза межами Австро-Угорщини і сюди приїжджали на відпочинок з різних країн континенту, можна вважати, що цей конкурс жіночої та чоловічої краси у Карлсбаді був загальноєвропейським.
Як повідомляла тогочасна преса, шоу викликало значний ажіотаж, фото переможців конкурсу публікували майже всі ілюстровані видання.
На той час конкурси краси взагалі були ще великою дивовижею, перші з них радше нагадували фотоконкурси, на яких журі складене із чоловіків (їх, за аналогією з давньогрецькою легендою про Трою, називали Парісами) розглядало надіслані учасницями фото, вибираючи найгарніших.
Часто фото спраглих слави дамочок ілюстровані видання публікували упродовж року на своїх сторінках і до голосування залучали читачів, здобуваючи собі тим самим нових читачів та передплатників. Конкурс у Карлсбаді, до речі, також організували представники газетного бізнесу — Асоціація пенсійного забезпечення німецьких журналістів та письменників.
“Нещодавно курортники у Карлсбаді переживали великий ажіотаж. Асоціація німецьких письменників та журналістів організувала конкурс краси, на якому для різноманітності мали бути нагороджені не тільки красиві жінки, але й медалі мали роздати також прекрасним представникам половини людства, яку несправедливо вважають потворною”, – писала про цю подію краківська газета Nowości Illustrowane.
Подробиць проведення конкурсу преса не повідомляла, але, здається, жодних інших вимог, окрім привабливого зовнішнього вигляду, до учасників конкурсу не було. Ні жінкам, ні чоловікам не доводилося демонструвати якісь свої особливі вміння чи дефілювати на подіумі, досить було показатися перед публікою, яка й оцінювала їхню красу голосуванням. Зрозуміло під час проведення конкурсу грав оркестр, подавалися напої та частування.
Певна гендерна нерівність у, мабуть, першому в Європі спільному конкурсі краси чоловіків та жінок все-таки збереглася. За жінок мали право голосувати тільки присутні чоловіки, а за чоловіків віддавали свої голоси виключно дами. Можна тільки уявити собі, яким було б обурення з цього приводу, сучасних феміністок.
У жіночому конкурсі впевнену перемогу здобула, як і слід було сподіватися, представниця Франції. “Шалена та елегантна парижанка Фернанда Пупер отримала перший приз серед жінок, набравши 507 голосів”, – повідомляла преса, зауваживши, що переможниця — донька муніципального радника французької столиці.
Конкурентки француженки безнадійно відстали. Другий приз здобула представниця Угорщини Йоланта Зінгер (198 голосів), бронзову нагороду отримала придворна актриса з німецького Вісбадена Аранка Ебен-Айбеншіс (157 голосів), на четвертій сходинці опинилася представниця тоді російської Одеси фройлін Нусіма (132 голоси), а замикала перелік переможниць — представниця “господарів турніру”, дружина віденського оберлейтенанта Марта Кейзлер (64 голоси).
А от найкрасивішими чоловіками на конкурсі у Карлсбаді стали представники східної Європи. Ба більше, двоє із трійки переможців виявилися галичанами.
“Першу премію за чоловічу красу отримав пан Леон Клебер з Варшави, який уже завоював різні медалі на кількох конкурсах такого типу. Наступні дві нагороди були вручені панам Станіславу Рубчаку зі Станиславова (тепер – Івано-Франківськ) та Фридерику Йонасу зі Львова”, – повідомляла газета Nowości Illustrowane.
За переможця конкурсу віддали свої голоси 456 присутніх дам. Нашим галичанам перепало значно менше: станиславівець Рубчак отримав 164 тогочасні “лайки”, а “бронзовий” львів’янин Йонас — всього 94.
Докладної інформації про львівського красеня, якого німецькомовні видання називали також Фріц Йонас, знайти не вдалося. Про його земляка-галичанина Станіслава Рубчака відомо трохи більше. Місцева преса писала, що він був правником і перебував у той час у Карлсбаді на лікуванні. Його батько Теодор Рубчак належав до найбільших землевласників Станиславівського повіту, певний час був членом спостережної ради Міщанського банку. Свого часу йому пропонували навіть балотуватися до Галицького сейму, але він відмовився. Його син, крім успішного виступу на конкурсі краси, особливої згадки про себе не залишив.
Богдан СКАВРОН
Джерело: БОМОК
