Ще понад сто років тому у Львові валилися старі кам’яниці. Причинами цього тоді були різні перебудови та реконструкції власників будинків, неповороткість місцевої влади щодо заходів для порятунку будівлі та захланність сусідів, яким хочеться нажитися навіть на чужій біді. Зрештою, все – те саме, що й зараз.
Як стало відомо з публікацій в тогочасній пресі, у ніч на неділю, 12 лютого, 1912 року за тодішньою адресою вулиця Янівська, 12 (тепер — початок вулиці Шевченка) обвалився триповерховий житловий будинок.
Газета Kuryer Lwowski повідомляла, що ця кам’яниця була збудована ще у 1830-х роках, але спершу була одноповерховою. За 50 років до обвалу на ній надбудували ще два поверхи, а за рік до нещастя домовласник Барух Чиш розпочав реконструкцію, яка, як писала газета, “йшла дуже повільно та невміло, і, здається, зрушила її старі стіни”.
Загрозу обвалу виявили завчасно. Житловий будинок оглянув архітектор і дійшов висновку, що його треба розбирати. Але для того, щоб врятувати те, що можливо, треба було негайно підперти стіну, яка загрожувала обвалом. Зробити це можна було лише зі сторони земельної ділянки, розташованої поруч і яка належала якомусь Іваницькому. Сусід був не проти рятувальних робіт, але запросив за дозвіл на їх проведення 20 тисяч корон (близько 2 мільйонів гривень за нинішніми мірками).
“Знаючи про небезпеку, що насувається, комісаріат і міська будівельна контора почали виселяти мешканців житлового будинку. Усі орендарі виїхали, залишилися лише ті, що проживали в менш загрозливій частині будинку, зокрема вчитель Пісевич і його родина”, – повідомляла газета.
Наступного для після руйнування вчитель Пісевич розповів газетярам, що страшний гуркіт та стукіт почувся в неділю близько четвертої години ранку. Він встав з ліжка і побачив, що усі три поверхи згори до низу обвалилися, а зовнішня стіна упала на ділянку Іваницького.
Під час обвалу, на щастя, ніхто з людей не постраждав. Пожежно-рятувальна команда прибула надзвичайно оперативно, бо сторож будинку завчасно її викликав, почувши, як почали тріщати стіни.
“Прямо біля стіни стояла занедбана базарна будка, до якої вночі приходили спати двоє хлопців. Критичної ночі, за щасливим збігом обставин, вони не прийшли”, – писав Kuryer Lwowski.Рятувальник розбирали руїни до 7 ранку самотужки, згодом до них долучилися волонтери із товариства “Сокіл”. На місце обвалу прибув президент (мер) міста Нойман та інші представники міської влади. Як водиться в таких випадках, будівлю обгородили поліцейські кордони, щоб не допустити до місця мародерів. Коли помешкання повністю спорожніли від орендарів та їхніх речей, ключі повернули до відділення поліції.
Ця будівельна катастрофа, як називали обвал у тогочасній пресі, набула великого резонансу. Про неї писали не тільки місцеві газети, але й краківський тижневик Nowości Illustrowane та популярне віденське видання Das interessante Blatt, опублікувавши фото з місця НП.
“Кам’яниця зруйнувалася – здається – через старість, а може й через невмілу реконструкцію. Оскільки катастрофа не принесла жертв, то вона, ймовірно, пройде непомітно і незабаром про неї забудуть. Втім, з огляду на те, що сталося, доречно було б поставити питання, що було би, якби з кам’яниці вчасно не виселилися мешканці, а ще одне додаткове запитання: скільки будинків у Львові ще перебувають у такому ж стані?” – ламали собі голови тогочасні журналісти, зрештою, так само, як і тепер.
Богдан СКАВРОН
Джерело: ДІЛО
