Сьогодні він впевнено тримає свій автомат. За час війни молодий Галичанин Юра опанував всі види стрілецької зброї – таке воно життя на передовій ніколи не знаєш що буде потрібно більш нагально, кулемет чи снайперська гвинтівка.
Нашу розмову час від часу переривають кулеметні черги та вибухи ворожих ВОГів. В такі випадки Юра просить вимкнути диктофон, і уважно вдивляється в поле перед нами.
– Розумієте, незважаючи на чергове «перемир’я» ворог постійно провокує нас, – каже він. – От сьогодні спочатку обстріляли мінометами, а потім російська диверсійна група хотіла зайти на наші позиції. Ми дали їм гідну відсіч, і вони от далі бісяться, бо наші передові рубежі для них нездоланна фортеця.
За два роки, які цей мужній солдат провів в складі 10 гірсько-штурмової бригади він пройшов крізь гарт багатьох боїв. Та разом з тим не втратив власної гідності та людяності. Його поранена душа і далі залишається світлою і чистою.
– Я хочу передати подяку всім тим людям, що зараз в тилу підтримують нас, – каже він. – Всім українцям, що допомагають армії. Ви нас не знаєте всіх в обличчя та по іменам. Але повірте, що саме ви даєте нам сили тримати оборону.
На велике переконання нашого героя Україна ні за яких обставин більше не повернеться у російське рабство. Він впевнений що разом зі своїми бойовими побратимами та іншими людьми розбудує багату і квітучу державу.
– Незабаром буде величне християнське свято – Пасха, – каже Юрій. – Я бажаю всім українцям смачної паски. І хочу щоб всі ми берегли один одного, адже не так багато українців в світі.
На жаль нашу розмову перервав сигнал від розвідників. Російські окупанти розпочали підготовку до артилерійського удару по нашим позиціям. Юрій зайняв свій спостережний пост, та дістав бінокль. За його спиною всі ми – вся Україна.
