Юрій Старосольський (1907–1991) – світової слави вчений-юрист, український громадський діяч і художник школи Новаківського, після Другої світової війни одна із найбільш поважних і впливових постатей української діаспори на американському, належить до плеяди визначних діячів української культури і науки, довго замовчуваних тоталітарним режимом на Батьківщині. континенті.
Народився він у Львові і формувався в елітному культурно-мистецькому середовищі Галичини початку ХХ ст. Батько його, Володимир Старосольський, був відомим у Львові адвокатом, у минулому – діячем у Бойовій управі УСС та в уряді УНР, професором Українського університету в Кам’янці-Подільському та Українського вільного університету (УВУ) у Празі. Мати Юрія Дарія Старосольська – піаністка, викладач Музичного інституту ім. М. Лисенка, також була громадською діячкою, редагувала у Львові журнал ’’Мета”, писала нариси та поезії до жіночого журналу “Нова Хата”. Дідусь Юрія по матері Володимир Шухевич був визначним громадським діячем, ученим-етнографом, автором знаменитої п’ятитомної праці “Гуцульщина”. Бабуся Юрія Герміна Шухевич була відомою діячкою емансипантського руху на Галичині, директором Інституту для дівчат ім. княгині Ольги. Двоюрідний брат Юрія, його одноліток і однодумець Роман Шухевич, вихований, як і Юрій, спочатку в патріотичній атмосфері родини, а потім Академічної гімназії у Львові та пластового руху, здобув згодом невмирущу славу як командир Української Повстанської Армії та провідник ОУН – генерал Чупринка. Рідна сестра Юрія Уляна Старосольська (псевдо Любович) – журналістка і письменниця, була у Львові співпрацівницею журналу “Нова Хата”, згодом на еміграції у США редагувала відомий журнал Союзу українок Америки “Наше життя”.
Юрій змолоду виявляв всебічну обдарованість – малював, грав на скрипці, захоплювався спортом, був діяльним учасником молодіжного пластунського руху в Галичині, членом куреня “Лісові чорти”, де культивувався не тільки фізичний вишкіл, а й патріотичне самовиховання українського юнацтва. Середню освіту отримав у Бенедиктинській гімназії (класичного типу) у Каринтії (Австрія) та в Українській академічній гімназії у Львові. Матуру здав у 1926 році.
У 1926–1931 роках студіював на юридичному факультеті Львівського університету. Тоді ж періодично відвідував лекції рисунка у школі О. Новаківського. У Львові в 1932–1939 роках Юрій Старосольський працював за фахом як юрист, займаючись разом із батьком адвокатською практикою і писав наукову працю в ділянці карного права. У 1931 році захистив у Львові ступінь магістра права, а 1940-го отримав ступінь доктора права та суспільних наук в УВУ у Празі. Однак реалізувати свій науково-творчий потенціал на рідній землі йому не довелось. Друга світова війна і наступний більшовицький терор в Україні нещадно розправилися з родиною Шухевичів та Старосольських.
Рятуючись від репресій, Юрій в 1944 році емігрував до Німеччини. Працював у Мюнхені професором, викладачем карного права і теорії права в Українському вільному університеті у Мюнхені та в тамтешньому Міжнародному університеті (1947–1949). Одночасно брав активну участь в українському пластовому русі за кордоном.
Переїхавши в 1949 році до США, Юрій Старосольський став тут діяльним учасником українського життя в Америці – організував “Об’єднання українців” у Вашингтоні, очолив тамтешній осередок НТШ. Закінчивши у 1953 році Американський університет у Вашингтоні, отримав ступінь магістра політичних наук і в 1974 році був запрошений на посаду професора, викладача права в Українському католицькому університеті у Римі та керівника його філії у Вашингтоні. На американському континенті він здобув високий авторитет як автор багатьох статей та монографій з ділянки карного права, виданих кількома європейськими мовами, був членом редакційної колегії Енциклопедії українознавства, дійсним членом НТШ та УВАН. У середовищі української діаспори він був особливо шанований за активну пластунську діяльність як голова Краєвої пластової ради у США та автор низки оповідань і пісень у пластовій пресі Америки.
У 1977 році за довголітню громадську і наукову діяльність Юрій Старосольський був нагороджений пластовим “Орденом Вічного Вогню”.
Помер вчений 21.10.1991 в США, (Сільвер Спрінг), похований на цвинтарі в Бавн Бруку.
Малярством Ю. Старосольський займався у вільний від фахової праці час. Малював здебільшого олійні імпресіоністичні етюди й акварелі, поєднуючи її з рисунком фломастером. У них фіксував свої враження від численних подорожей по Україні (“Стара космацька церква”, 1939), Німеччині (мотиви Реґенсбурга), Італії, Іспанії, Швеції, Індії, Індонезії, Таїландi. Ці його твори, укладені в серію “Мандрівки з пензлем”, з великим успіхом експонувались в 1979 році на персональній виставці митця у Нью-Йорку (під егідою ОМУА) та 1989 року в Торонто.
“Mені здається, – писав Ю. Старосольський, – що відтворювати краєвиди олівцем і фарбою є найкращий спосіб переживати природу. Збірка моїх рисунків з датами і місцем малювання є особливим записом з життя”. У численних акварелях Ю. Старосольського прочитується властиве його почерку ніжне поетичне чуття природи, точність її просторово-пластичних характеристик і водночас – реалістична достовірність зображуваних архітектурно-пейзажних об’єктів, зображених у різних країнах та частинах світу.
Натомість в олійних творах Ю.Старосольський дає волю своїм авторським схвильoваним емоціям (“Жовтий кущ у нашому садку”). Його олійне малярство зраджує перейнятий колись від О. Новаківського нахил до експресивного пастозного письма та замилування чистими, дзвінкими барвами.
Шляхетна різнобічна постать Юрія Старосольського щойно останніми роками починає по-справжньому вирисовуватись на його Батьківщині в усій значимості його наукового і культурного доробку.
Любов ВОЛОШИН
Джерело: ЗБРУЧ
