Соломія Крушельницька була однією з найавторитетніших співачок свого часу. Саме тому композитори дуже часто доручали їй прем’єрні вистави. Розпочинаємо серію публікацій про найвідоміші прем’єри Соломії Крушельницької. Опера “Манон Лєско” Дж. Пуччіні не випадково розпочинає цей проект, адже була першою оперою, яка завдяки Соломії Крушельницькій увійшла в репертуар багатьох театрів.
Світова прем’єра опери відбулася 1 лютого 1893 року в Турині на сцені театру “Regio” і поклала початок успішному сценічному життю опери. В основу сюжету була покладена повість А. Прево “Історія кавалера де Гріє і Манон Лєско”. Цікавим є той факт, що десять років перед тим оперу на цей сюжет написав французький композитор Жюль Массне. Тривалий час обидві опери ставилися на сценах європейських театрів, конкуруючи між собою.
В репертуар української співачки опера “Манон Лєско” Пуччіні увійшла в 1895 році. Соломія Крушельницька виступила у львівській прем’єрі цієї опери на сцені театру Скарбка, яка відбулася 21 лютого 1895 року і стала найвидатнішою подією сезону. Потім ставилися повторні вистави 22, 23, 24, 26 і 28 лютого.
Соломія Крушельницька в ролі Манон Лєско відразу привернула до себе увагу музичної критики. Так, 26 лютого в часописі “Діло” була розміщена стаття О. Нижанківського, в якій було зазначено: “З артистів на перший план станула рішуче п-а Крушельницька. Варто послухати, як совісно вистудіювала вона свою незвичайно трудну партію (Манон – Д. Б.) і з якою прецизією її віддала. Кого поблагословить доля голосом таким, який посідає п-а Крушельницька, той при безперервній і совісній праці над дальшим образованьєм, буде чарувати слухача силою, дзвінкістю [голосу] і чистотою інтонації. П-а Крушельницька відтворила партію заголовну з таким артистизмом і зрозумінням справи, що побажати їй треба дальших успіхів на тій тяжкій артистичній дорозі”.
Нова опера Дж. Пуччіні викликала неоднозначні відгуки у львівській пресі; та й публіка не відразу зрозуміла цей твір. Лунали думки про деякі недоліки опери (партії де Ґріє і Манон домінували за рахунок інших партій), про необхідність вдосконалення режисури, зокрема, у сцені процесії засуджених. Проте з кожною виставою опера все більше завойовувала серця слухачів: “На вчорашній виставі “Манон Лєско” публіка щільно заповнила театральну залу. Спочатку байдужа до нетривіальних знахідок цього твору, вона переконувалася поволі, що “Манон Лєско” є утвором правдивого таланту і заслуговує на ближче пізнання. П. Крушельницька і п.п. Мишуга і Шиманський збирали часті оплески” (“Kurjer Lwowski”, 28.02.1895 р.).
Наступна прем’єра нашої артистки в “Манон Лєско” Дж. Пуччіні відбулася наприкінці 1895 року в Кремоні, в театрі Понк’єллі “Massimo”. “Massimo” славився освіченою і вимогливою публікою, яка не пробачала помилок. Цей театр навіть називали “пащею тигра”.
Саме тоді й розпочалося спілкування С. Крушельницької з видатним італійським композитором. Джакомо Пуччіні розумів, що і публіка, і музичні критики будуть порівнювати його твір з оперою Ж. Массне. Йому залежалося на досконалій інтерпретації своєї нової опери.
За бажанням Дж. Пуччіні Крушельницька вдосконалювала партію Манон під керівництвом професора Каріньяні в Мілані. Згодом розпочалися репетиції в театрі Понк’єллі. Про останню репетицію залишила спогади Олена Крушельницька, сестра співачки: “На останній репетиції був присутній Пуччіні з дружиною та дочкою. Я сиділа з ними в залі, а Пуччіні і Соломія та інші співаки проводили репетицію вистави на сцені. Вся родина Пуччіні ставилася до нас дуже сердечно. Ми часто зустрічалися, ходили на прогулянки, і наше знайомство поступово переросло в дружбу”.
Прем’єра опери в Кремоні відбулася 26 грудня 1895 року. Успіх співачки перевершив усі сподівання. Це була справжня перемога Соломії Крушельницької на батьківщині опери. Про це ми дізнаємося з об’ємного допису в “Ділі” за 9 січня 1896 року. Стаття цінна для нас насамперед тим, що містить цитати з кількох італійських газет, зокрема “L’Independente” і “La Provincia”, які подаємо в оригінальній редакції “Діла”:
“Панна Саломея Крушельницька посідає знамените розуміння і свідомість дійсної артистки, а при тім обдарена голосом чудовим, надзвичайним. Вона – “una Manon deliziosissima” (чудова, “смачна” Манон – Д. Б.) – співала свою партію з жаром і пристрастю. Граціозність і особиста принадність доповнюють артистичні здібності цієї незвичайної співачки, що розпочала лиш недавно артистичну кар’єру, [вона] може тепер вже бути певною світлої будучности. Публіка зрозуміла, що має перед собою першорядну, дуже цінну, хоч дуже молоду артистку, для того від першого до посліднього акту висказувала їй своє признання через щораз сильніші оплески, викликувала її перед куртину по кождім акті”.
“La Provincia” доповнює: “Примадонна soprano панна Саломея Крушельницька має дуже милий і пристрасний темперамент артистичний, великий і видатний голос, котрим послуговується з повним знанням артистичним, перенявшись цілковито гадками і чувствами композитора”.
У 1897 році Соломія Крушельницька бере участь в прем’єрі опери “Манон Лєско” в театрі “Municipale” в Сантьяґо. Чилійська преса захоплено відгукнулася на цю виставу, високо оцінивши талант української артистки. Так, кореспондент газети “El Ferrokarril” за 29 липня 1897 р. зазначав: “Прем’єра романтичної і сентиментальної опери Джакомо Пуччіні “Манон Лєско” мала величезний успіх. […] Головна роль дісталася молодій артистці п. Крушельницькій, яка талановитою інтерпретацією зачарувала слухачів. Своєю справді ангельською грацією та пристрасним почуттям Крушельницька дала змогу відчути велич драми і красу мелодійної музики Пуччіні. Надзвичайно симпатичне і виразне обличчя артистки, вишукана манера триматися на сцені, принадна постать – все це дало їй можливість створити правдивий образ. Гідні подиву дикція артистки і спалахи почуттів”
Соломія Крушельницька спричинилася й постановок опери “Манон Лєско” Дж. Пуччіні у Варшаві. Збереглися рецензії на виступи артистки в цій році у варшавській пресі за 26 і 27 жовтня 1899 року. Зокрема Ю. Статтлер в журналі “Słowo” так оцінював виступ української артистки: “Серед артистів, які виступали вчора, чільне місце посіла панна Крушельницька (Манон), дивуючи не лише своєю інтуїцією, глибоким проникненням в образ та чудовим співом, але й творчим обдаруванням. Її героїня, скупо наділена композитором, захоплює тисячею чудово продуманих нюансів, перебуваючи в центрі уваги глядачів та слухачів”. А музичний критик часопису “Wiek” додавав: “П. Крушельницька була справжньою героїнею вечора, хоча у перших двох діях, витриманих переважно у тонах витонченої лірики, не знайшла відповідного ґрунту для свого таланту. Натомість у третій дії та в сцені смерті піднялася до вершин мистецтва, дивуючи і захоплюючи грою, сповненою правдивості, а також проникливим співом”.
Підсумовуючи наголосимо, що завдяки Соломії Крушельницькій нова опера “Манон Лєско” здобула велику популярність і увійшла в репертуар театрів Львова, Кремони, Сантьяґо, Варшави, поклавши початок плідній співпраці нашої співачки з видатним композитором Джакомо Пуччіні. Ця співпраця згодом увінчалася оперою “Мадам Баттерфляй”.
