Село Майдан Дрогобицького району Львівської області може похвалитись декількома цікавими історичними об’єктами. Це невелика охайна дерев’яна Успенська церква (1939 р.), гарна і доглянута дерев’яна вілла (1936 р.), руїна доменної печі (1814 р.), занедбаний мурований багатоповерховий палац (1937 р.) і величний будинок, який називають костелом.
В дійсності ж цей об’єкт, збудований як храм у 1939 році, так і не був освячений – цьому завадила Друга світова війна. Відтак на сайті Римо-католицької церкви його названо “колишній костел без титулу”.
Після війни об’єкт стояв пусткою, а пізніше потрапив у руки об’єднання «Укрреставрація». Всупереч назві нові власники замість реставрації зробили перебудову і реконструкцію будівлі: всередині було зроблено три поверхи, актовий зал, ресторан, кімнати відпочинку тощо. Змінено завершення вежі, а замість хреста над нею було встановлено досить гарний флюгер з датою “1986”.
На вході до будівлі досі висить “недекомунізована” таблиця, з якої можна дізнатись про власників об’єкту в радянські часи: “Державний комітет Української РСР у справах будівництва і архітектури Українське спеціальне проектно-будівельно-реставраційне об’єднання «Укрреставрація» Будинок творчості «Реставратор»”.
Не знаю, кому зараз належить цей будинок, але у 2016 році у Науково-технічному збірнику “Сучасні проблеми архітектури та містобудування” (Випуск № 45, 2016 рік) він фігурує, як База відпочинку “Реставратор”, яка тоді належала корпорації “Укрреставрація”, підпорядкованої Державному Комітету України у справах містобудування і архітектури. Не думаю, що власник змінився.
Як би там не було, але в наш час цей будинок виглядає гарно тільки здалека. Спонтанна “екскурсія” мого товариша Івана Горбацьо всередину об’єкту демонструє занепад і руйнування, а також байдужість власників нерухомості. Отож пропоную переглянути світлини інтер’єру з цього незапланованого візиту.
Хол виглядає цілком по-радянськи і нічим не нагадує наву колишнього костелу.
Подекуди оздоблення інтер’єрів вражає – усе було зроблено “по багатому”!
Але серед цієї розкоші у вічі кидаються зруйнована підлога, недолугий камін і пічка з вирваними дверцятами.
Є і більш зруйновані приміщення – десь протікає дах, десь навалено сміття, стільці, батареї опалення, а десь виламано дерев’яну стіну з вікнами.
Висновок.
Майданський «костел без титулу» безумовно є архітектурною перлиною, яку можна – поки ще не пізно – врятувати. Державні органи зазвичай не справляються з такою метою, тому треба якнайшвидше позбавити сучасних горе-господарів прав власності і передати об’єкт у приватні руки. Несуттєво продати чи віддати його в концесію, несуттєво, що саме новий власник зробить в будівлі – готель, реабілітаційний центр, монастир чи щось інше. Головне, щоби не було змінено архітектурний зовнішній вигляд будинку разом з оточенням, а відтак окраса Майдану не перетвориться в руїну в центрі села і буде надалі служити людям!
Автор: Zommersteinhof
Корисні посилання:
1. Римо-католицька церкв. Майдан
2. Майдан. Церква Успіння Пр. Богородиці, 1939 р.
3. Вікіпедія. Майдан
4. Замки та храми України. Майдан
5. A. Krzosek “Majdan i jego bliska okolica”
