Справжніми літописцями нашої минувшини можна вважати рівненських фотографів. Їхні світлини через століття донесли до нас образи, обличчя і краєвиди епохи, що давно минула.
Всесвітній день фотографії, який відзначають 19 серпня, цілком справедливо могли б вважати професійним святом і рівненські фотографи понад столітньої давнини. Зупинені ними миттєвості тодішнього життя — це правда про наше місто, його людей, події. Нині ці безцінні кадри зберігаються в приватних колекціях і домашніх родинних архівах. Рівненські фотосалони внесли свою вагому лепту в історію майже 200-літнього дивовижного мистецтва фотографії. Як доказ — чимало світлин культових салонів старого Рівного зберігаються у польських і російських цифрових архівах. Хоча нині фотографія втратила ореол чогось унікального і магічного, до старих фотокарток ставлення зовсім інше. Їх хочеться роздивлятися, вдивляючись у кожну дрібничку, що потрапила в об’єктив, щоб домалювати в уяві і образ людини, зображеної на світлині, і образ тогочасного міста, і епохи в цілому.
Найперші фотосалони Рівного
Фотоісторія Рівного ще чекає своїх дослідників. Ця ж публікація містить розрізнену інформацію, віднайдену в різних джерелах — архівних матеріалах, на польських і російських історичних сайтах та цифрових збірках. Попри те, що перші фотосалони з’явилися в Рівному ще в 1880-х роках, подальшу їх долю відстежувати непросто. Адже через брак коштів на дороговартісне тривале утримання закладів чимало з них, пропрацювавши рік-два, закривалися, змінювали власників, назви і адреси. Бракувало й високопрофесійних майстрів. Фотографи через конкуренцію, а відтак і низькі заробітки, переїздили з одного міста в інше в пошуках більшої оплати. Декотрі власники мали салони в кількох містах.
За архівними даними, станом на серпень 1914 року в дванадцятьох повітах Волинської губернії налічували 101 фотографічний заклад. За даними польського адресного довідника власників за 1929 рік, у Волинському воєводстві налічувалося 86 закладів фотографічних. Не пасло задніх у фотосправі й Рівне. Серед найперших фотосалонів, які з’явилися в Рівному наприкінці ХІХ століття, в архівах можна віднайти згадки про такі. “Заклад фотографічни” дворянина Василя Францовича Крутовського (1887-1904 роки діяльності), що розміщувався на вулиці Директорській (тепер 16 Липня). Салон “Фотографія в г. Ровно” австрійського підданого Осипа Моровка діяв у 1887 році. З 1894 по 1896 роки діяв фотографічний заклад Олексія Добровольського, який розміщувався на вулиці Шосовій (нині Соборна) у будинку, власником якого зазначено Гальперіна. Ймовірно, що цей фотосалон і викупив потім сам Гальперін, оскільки вже з 1897 року там почала функціонувати “Славянская фотография Гальперина”. Її власником зазначено міщанина Гальперіна Іцка Гершеля (Іцко Гершевич).
Серед маловідомих імен власників салонів і фотографів кінця ХІХ-початку ХХ століття в архівних документах зустрічаються такі: Микола Дубравський (1902-1904 роки діяльності), Володимир Жуховецький (1902-1904), Нусинов Герш (1909-1914), Шолом Міллер (1911-1914), Шая Єльберт, Меєр Гассер. За даними російських архівних джерел, у 1915 році в Рівному діяли фотосалони таких власників: Мошка Бренера, Меєра Гассера, Ушеi Меєрсона, Мирлі Бояр, Хазанчука, Шмуля Шостаковскаго, Iнаха Фегеля, Шаї Ельберта.
Серед першопрохідців фотографічної справи Рівного була й жінка — Єлизавета Григорівна Сильвестрова, заклад якої діяв у 1896-1904 роках.
У маленькому провінційному Рівному на початку ХХ століття, здавалося, фотосалони були на кожному кроці. Розташовані здебільшого вздовж теперішньої вулиці Соборної на перших поверхах міських кам’яниць, вони притягували відвідувачів яскравим вітринами, виставленими у вікнах світлинами місцевих красунь і військових, милих дитячих личок.
На вулиці Шосовій з 1899 року діяв фотографічний заклад Рувима Гаско “Фотография и Мастер. Портрет”. У 1913 році ательє називалося “Рембрандт”.
Поруч із Свято-Воскресенським собором був салон “Штука”, який належав Естері-Рейзі Гапан. Родині Гапан також належав фотосалон, що поруч із костелом Святого Антонія, — “Альфа” (до 1935 року називався “Ружа”).
Власники нерідко давали своїм закладам доволі претензійні як на невеличке провінційне містечко назви. Рівняни 1930-х років добре знали салони “Van-Dyk” Йосифа Гельмана, який розміщувався на тодішній вулиці 3-го Травня (Соборна) і “Be-Ge” Беньямiна Гапана, що розміщувався неподалік Свято-Воскресенського собору, “Декаданс” Німена (його салони були в Рівному і Луцьку), “Мистецький заклад фотографічний “DORYS”.
Образи старого міста від фотосалонів Німена, Долінка, Гальперіна
Найвідомішими культовими фотосалонами старого Рівного були заклади Гальперіна, Долінка, Німена. Це найдавніші салони, власниками яких були великі родини, де фотосправа передавалася наступному поколінню, тому вони діяли фактично до приходу перших “совєтів”. Чимало робіт майстрів цих салонів донині зберігаються в цифрових колекціях у Польщі і Росії. Одним із найбільш відомих рівненських фотографічних закладів минулого був фотосалон Гальперіна.
Чимало відомих світлин, у тому числі й листівок з видами старого Рівного, належать саме йому. Роботи майстрів закладу Гальперіна отримали золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі в 1904 році. Зніматися у Гальперіна вважалося престижним. Там фотографувалися і заможні рівняни, і бідніші родини замовляли сімейні фото, робили випускні вінь’єтки рівненські гімназисти, фотографувалися військові місцевого гарнізону. Будинок, де була “Славянская фотография Гальперина”, який розміщувався приблизно там, де нині вхід до базару Дикого, не зберігся до наших днів.
Серед інших знаних рівненських фотографічних закладів — фотографія родини Німен, яка працювала з 1905 року. Найбільш відома — “Декаданс” Евеля Німена (1906-1914), розташовувалася на вулиці Шосовій в приміщенні доходного дому відомого рівненського домовласника Рильке. У 1905-1908 роках власником зазначено Іцко Німена, затим Абрама Німена. Роботи фотомайстрів цього салону також удостоїлися золотої медалі на виставці в Парижі. Дійшли до наших часів і листівки з видами старого Рівного — роботи фотографів цього салону.
Користувався популярністю у рівнян і гостей міста “Заклад мистецької фотографії “ Юделя Долінко”, що розміщувався в будинку самого власника. Власник закладу сам же був і фотографом, хоча мав і найманих майстрів, які знімали не лише в салоні, а й на вулицях Рівного. У 1920-х роках Долінко мав партнера-співвласника бізнесу Станіслава Качнарчука, і його салон називався “Станіслав Качнарчук і Ю. Долінко — заклад мистецької фотографії”. З польських джерел можна дізнатися й про неприємний факт у творчій біографії Юделя Долінко — його звинуватили у виготовленні порнографічних знімків і навіть на певний час заборонили працювати. Справа дійшла до суду. Однак за браком доказів його було виправдано. Разом з тим, фотороботи Юделя Долінко можна знайти в цифрових каталогах Польщі, зокрема, в Archiwum Głównym Akt Dawnych (AGAD, щось на кшталт Головного архіву давніх актів) — фотокаталог зображень шляхетських родів Польщі й інших європейських країн. До речі, там є чимало світлин і салонів “Декаданс” Німена, Гальперіна, Гаско, Дубравського.
Не посміхайтеся, вас знімають!
Саме так, вочевидь, звучала відома нам фраза з вуст фотографів у минулому. На зорі ери фотографії для якісного фото потрібно було якраз не розмовляти, не рухатися, не посміхатися.
Дійсно, на старих салонних світлинах не знайдете людини, що посміхається. Навпаки люди виглядають надто зосередженими і навіть суворими. На початку ХХ століття за етикетом під час портретної зйомки слід було дивитися в камеру серйозно, щільно стиснувши губи. Правила розміщення членів родини під час групового фото такі: в центрі садовили старійшин роду; навколо них розміщувалися інші родичі. Чоловіки стояли, жінки сиділи, маленьких дітей тримали на руках, а старші могли стояти поруч. Хоча фотографування на початку ХХ століття було задоволенням не з дешевих, люди намагалися хоча б раз у житті завітати до салону, щоб залишити своє зображення нащадкам. Похід до фотосалону був подією. Туди одягалися, як на свято — у все найкраще, жінки чепурилися і робили зачіски. Такі світлини були предметом гордості і престижу для кожної родини, показником певного достатку. А нині такі фото — чи не найцінніший родинний скарб і неоціненне джерело інформації про наше минуле.
Як фотосалони заманювали клієнтів
Щільність фотосалонів на, так би мовити, квадратний метр міської площі старого Рівного була такою, що конкуренція була просто шаленою. Тому місцеві майстри зупинених миттєвостей наввипередки старалися рекламувати свої послуги. Одні подавали оголошення мало не в усі місцеві газети, інші намагалися привабити гарно оформленою вітриною, виставляючи у вікнах салонів найбільш вдалі світлини — гарних чоловіків і місцевих красунь, заможних містян, дітей.
Ще інші рекламували новітні послуги як, наприклад, збільшення портретних зображень від найменших до “натуральної величини” і тодішній “фотошоп” — тобто ретушування чорно-білих світлин. Фото розмальовували вручну акварельними або масляними фарбами, інколи кольоровими олівцями або пастеллю. Фарбу наносили за допомогою ватного тампона, кисті або спеціального розпилювача, а подекуди й просто пальцями. Така робота потребувала часу і певних навиків. До кожної світлини потрібно було підійти творчо, вкласти душу. Власники салонів намагалися забезпечити свої заклади найрізноманітнішою атрибутикою для зйомок — декораціями, квітами, змінними фонами з намальованими пейзажами, міськими вулицями, палацами, розкішними кімнатами, звірами тощо. До салонів звозили меблі, гіпсові колони і вази, візерунчасті сходи, різні декоративні дрібнички — чого тільки могли собі нафантазувати. Цей антураж додавав неймовірного шарму і колориту світлинам.
Але чи не головною “рекламувкою” і візитівкою кожного поважного салону і фотомайстра було паспарту — фірмовий знак фотографа. Це був видрукований бланк з картону, на який наклеювали фотографічний відбиток. На ньому витискалися прізвище майстра, логотип, адреса, досягнення, медалі й відзнаки, отримані на виставках. Інколи вказували розцінки на послуги. Також вказувалося, де зберігаються негативи, щоб можна було замовити знімки повторно.
Найцікавішими були паспарту найвідоміших рівненськиї салонів Гальперіна, Долінко, Німена. До речі, вони зберігали негативи в Берліні і Варшаві.
Світлана КАЛЬКО
Джерела інформації і фото: матеріали держархівів Рівненської і Волинської областей; сайти elfolio.blogspot.com; rusalbom.ru; zbiory.mhf.krakow.pl; fototikon.blogspot.com; Російський державний архів кінофотодокументів (photo.rgakfd.ru ); MuseumStock.com; Fotografie AGAD (pther.info); фото з родинного архіву автора
Джерело: РівнеРетроРитм
