Більшості постать Тараса Шевченка відома завдяки його літературній спадщині: «Кобзарю», поемі «Катерина», віршам «Мені тринадцяти минало» та «Заповіт». Проте мало хто знає Тараса Григоровича як видатного художника. Його творча особистість значно глибша й багатогранніша. Наведу рядки з вірша Ліни Костенко «Повернення Шевченка»:
“Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого — Оренбург. Нічого — Кос- Арал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.
Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі —
після таких років такої самоти —
овацію таку йому зробили друзі! —
коли він увійшов.
І він не зміг іти.
Він прихилився раптом до колони.
Сльоза чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте… із каторги в салони…
не зразу усміхнеться чоловік…”
З 20 лютого 2026 року в Zag відкривається нова виставка — «Він: Тарас Шевченко. Художник». В експозиції представлено 58 живописних творів різних періодів життя митця: графіка, пейзажі, портрети, славнозвісна картина «Катерина» та інші роботи. Окрім уже відомої імерсивної кімнати, простір Zenyk Art Gallery доповнився зоною віртуальної реальності (VR), яку розмістили на третьому поверсі галереї.
Тематичні блоки: від автопортретів до «Живописної України»
Експозиція побудована за принципом «образ і мотив» та охоплює ключові тематичні блоки:
- «Автопортрети»;
- «Живописна Україна»;
- «Блудний син»;
- «Шевченко і світ»;
- «Шевченко і академія»;
- «Середовище Шевченка».
«Як бачити і читати Шевченка сьогодні? Не як “класика”, а як співрозмовника. З першого погляду розуміти його емоційний, соціальний і філософський рівні — його біль і ніжність, кріпацтво і безправ’я, відповідальність і свободу. В українській культурі Шевченко — не ікона, а критерій: чи є в словах чесність, чи є повага до людини, чи є розуміння, що свобода — не подарунок, а зусилля?» — зазначає Христина Береговська, кураторка виставки, директорка Zag, докторка мистецтвознавства.
Недарма Шевченка називають «Пророком». Наприклад, наскільки актуально сьогодні звучить його вірш «Розрита могила»:
“Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
“Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю. <…>”
Ці рядки — про нас, про народ і Україну, яка зараз переживає надскладні часи через війну.
Оглянути виставку львів’яни та гості міста матимуть можливість з 20 лютого до 20 червня. Нагадуємо, що кожного останнього дня місяця вхід вільний для всіх охочих.
Денис ГУГНІН
театрознавець, викладач
