Вілли, що їх збудував Ковальчук

Михайло Ковальчук (1855 – 1938) – архітектор, історик і теоретик архітектури. Народився у Станиславові (тепер Івано-Франківськ), закінчив там реальну школу. У 1874—1880 рр. навчався в Політехнічній школі у Львові. Завдяки стипендії протягом 1880—1882 рр. навчався в Італії. У 1882–1887 рр. був асистентом Юліана Захаревича. Був одружений з Йоанною Подгаліч, мав шістьох дітей.

Михайло Ковальчук також відомий як ілюстратор – оформлював такі книжки, як «Патриціат і львівське міщанство XVI i XVII століть» Владислава Лозинського (1892), «Єврейська дільниця: її історія і пам’ятки» Маєра Балабана (1909). Автор текстів і частини рисунків серії статей «Пам’ятки мистецтва у Польщі», виданих у журналі «Czasopismo Techniczne», праці «Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich do r. 1772». Друга її частина, що мала охоплювати 1772—1918 роки, залишилась у рукописі і перебуває у власності родини. Приблизно тоді ж керував реставрацією каплиці у львівському костелі єзуїтів (1892–95).

Помер у Львові 14 березня 1938 р. Похований на Личаківському цвинтарі.

Дім Л. Лубенського і Г. Домбровського у Львові на розі вулиць Стрийської, 5 і Рутковича, 2, споруджений у 1896—1897 рр. Необарокове скульптурне оздоблення виконав скульптор Броніслав Солтис.

Особняк у Львові на вул. С. Рудницького, 11а, його будівництво завершилося 1911 року

Особняк у Львові на вул. І. Труша,32, зведений 1911 року

Каплиця Білінських, зведена за проектом Михайла Ковальчука (виконала майстерня Леопольда Шімзера) на Личаківському цвинтарі у Львові

До 1900 виконував проекти у стилях історизму – неоренесансу, необароко та неорококо, одним з перших у Львові почав застосовувати так званий закопанський стиль. 1901–1914 рр. будував у різних версіях сецесії.

Будинок на проспекті Т. Шевченка, 16 (1895–1896)

У будинку №16 за Польщі була перукарня Бойка, косметична лабораторія Мар’яновського, магазини парфумів і квітів Павловського (крамниця квітів тут проіснувала до 1960-х).

У 1950-х роках тут містився магазин «Книги країн народної демократії», згодом працювала крамниця «Ноти», тепер це книгарня.

Особняк у Львові по вул. Генерала Чупринки, 33 (1898)

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1897–1898 рр. за проектом архітектора та будівничого Михайла Ковальчука. Проект будівлі затвердили 15 вересня 1897 р. Будинок двоповерховий, Г-подібний в плані, відділений від вулиці квітниками та огорожею. Сіни при вході та сходова клітка, розташовані в північній частині корпусу.

В оздобленні використано нетиньковану поліхромну цеглу, різьблені кронштейни дашків; у ліпнині фігурують мотиви необароко. 1899 р. до споруди добудували одноповерхове помешкання сторожа, а у 1900–1901 рр. — господарські будівлі.

Вілла на вул. Генерала Чупринки, 21 (бл. 1900)

Будівництвом вілли Дзівінського (або на «Хресті») займалася фірма Івана Левинського. Тут жило чимало відомих людей: у 1910-1920 рр. – ректор Львівської політехніки Плацид Заслав Дзівінський; 1920-1930-ті рр. – піаніст Леопольд Мюнцер; у другій половині 1930–их років – родина Володимира Кузьмовича, голови Секретаріату УНДО.

Вілла у Львові по вул. Генерала Чупринки, 21

Елемент декору фасаду вілли на вул. Генерала Чупринки, 21

Після Другої Світової війни в будинку жив Микола Островерхов, який протягом життя зібрав величезну колекцію творів мистецтва. Її поповнення переважно здійснювалося незаконними способами. По його смерті було проведено опис майна і лише найцінніші речі зайняли 121 сторінку машинописного тексту. Збірку описали та перевезли до Львівської Картинної галереї, використавши для транспортування 11 автомашин. Нині приміщення вілли Дзівінського належить Науковому товариству ім. Тараса Шевченка.

Будинок архіву карт і планів на вул. Личаківській №2 (1891–1892)

Спочатку львівський Архів карт і планів (заснований 1822 р.) містився в комплексі первісного Губернаторства, а в кінці XIX ст. за спільним проектом Михайла Ковальчука та Вацлава Пшетоцького для нього збудували спеціальний будинок по вул. Личаківській, розрахований на 200 тонн карт, обладнаний спеціальною вентиляційною системою для підтримання сталої температури.

Поштівка 1906 року, праворуч видно будинок архіву карт у Львові по вул. Личаківській, 2

Будинок колишнього архіву карт у Львові по вул. Личаківській, 2

Архів ліквідували 1931 р., а колекція карт Галичини XIX ст. нині зберігається в Історичному архіві. Тепер у споруді на вул. Личаківській автомобільно-шляховий технікум.

Церква св. апостола Андрія Первозванного на вул. Т. Шевченка, 66

Церква збудована як костел римо-католицького ордену францисканців-реформатів. Михайло Ковальчук розробив проект костелу і монастиря, затверджених магістратом 10 квітня 1896. Фігури для фасаду храму виконав Іван Трач з Перемишля, а кам’яний декор каменярі Антон Дуда, Іван Загорський, Едмунд Плішевський.

Церква св. апостола Андрія Первозванного у Львові по вул. Т. Шевченка, 66

Костел римо-католицького ордену францисканців-реформатів у Львові, фото 1930-их років ХХ століття

До кінця 1901 року костел Святої Родини освятили, хоча будівництво не було завершеним. Так, у 1908–1910 рр. Тадеуш Попель здійснив розпис інтер’єру храму. В ході Першої світової війни костел було пошкоджено, тому 1925 р. відбулася його реставрація. За радянських часів тут діяв клуб мехсклозаводу. В 1991 р. храм передали віруючим УАПЦ.

Санаторій «Маріївка» (1887–1891)

Влітку 1891 р. львівський підприємець Еміль Браєр завершив будівництво у долині річки Маруньки, недалеко від сучасного Винниківського озера, кліматичного лікувального закладу «Маріївка». За іншими даними курорт було відкрито в 1885 р. Комплекс було зведено за взірцями професора Вінтернітца на височині біля ставка, серед великого парку. Головний архітектор споруди — Михайло Ковальчук, співавтор Я. Шульц. Заклад був відкритий упродовж цілого року. Тут одночасно могли проходити лікування 100 осіб. В 1900 р. відомий інженер Карл Ріхтманн купив Маріївку у збанкрутілого Браєра.

Лікувальний курорт “Маріївка” на місці Винниківського озера. Фото кін. 19 ст.

Винниківське озеро

Санаторій мав добру репутацію у львівському товаристві, неодноразово тут лікувалася відома письменниця Габріеля Запольська. Під час Першої світової війни курорт припинив існування, а в 1953 р. на його місці створили рекреаційну зону – «Комсомольське озеро» (зараз – Винниківське озеро).

Власні вілли на вул. Генерала Чупринки №19 (1902-1903) і №96 (1907-1908)

Вілла на вул. Генерала Чупринки №19 – двоповерхова, зведена у стилі пізнього історизму з неоромантичним забарвленням (згодом значно перебудована).

Колишня вілла «Подолянка» на вул. Генерала Чупринки №96 була приватною віллою Михайла Ковальчука, зведена за його проектом та є зразком українського національного стилю в архітектурі Львова поч. XX ст. Збудована вілла мала вигляд частково двоповерхової, частково триповерхової під черепичним дахом. У віллі архітектор мешкав до кінця своїх днів. У повоєнний час вілла була заселена кількома родинами.

Під час ремонту нові мешканці замінили черепичну покрівлю даху на оцинковану бляху, а у 1960-х рр. велику ділянку, що простягалася вздовж вул. Конотопської, – колишню власність Михайла Ковальчука – почали забудовувати висотними будинками.

Христина БАЗЮК

Джерела:

1. esu.com.ua
2. uk.wikipedia.org
3. plus.lviv.ua
4. www.archives.gov.ua

Фото:

1. www.europeana.eu
2. uk.wikipedia.org
3. wikimapia.org
4. photographers.ua
5. polona.pl
6. u-inkognita.livejournal.com
7. plus.lviv.ua