Фотографії Старого Львова продовжують публікувати цикл матеріалів, присвячених історії лікувальних закладів міста Львова. У продовженні частини четвертої мова піде про спеціалізовані медичні заклади педіатричного профілю.
Спеціалізовані медичні заклади педіатричного профілю. Першим спеціалізованим медичним закладом педіатричного профілю (для лікування дітей) не тільки у Львові, але й в усій Австрійській імперії був Шпиталь Св. Софії, який початково розташовувався при вул. Новий Світ (нині – Степана Бандери). Дитячий шпиталь Св. Софії був створений у 1845 р. за сприяння та фінансової підтримки княгині Ядвіги Сапіги (жінки Леона Сапіги) і названий на честь її передчасно померлої доньки. Початково шпиталь розташовувався при закладі Св. Терези. На початку 1880-х рр. під дитячий шпиталь Св. Софії було виділено ділянку на розі вул. Личаківської та Гловінського (Чернігівської). У 1882 р. за проєктом архітектора Юзефа Каєтана Яновського було збудовано перший лікувальний корпус (нині – ЛОР-відділення Львівської обласної лікарні), у 1889 р. за проєктом цього ж архітектора до лікарняного корпусу добудували приймальний покій та господарський павільйон. У 1885 р. за проєктом Івана Левинського було збудовано іще один лікарняний корпус, де розмістилося інфекційне відділення та операційний блок. У 1908 р. на розі вул. Гловінського і Піярів (Чернігівської та Юрія Руфа) збудували іще один корпус педіатричної клініки за проєктом Міхала Уляма.
Дитячий шпиталь Св. Софії було приєднано до Крайового загального шпиталю (нині – Львівська обласна клінічна лікарня) у Львові у 1910 р. Педіатричне відділення на вул. Чернігівській, 5 в складі Львівської обласної клінічної лікарні діяло до першої половини 1990-х рр., воно було закрите у зв’язку із відкриттям у Львові двох великих лікарень педіатричного профілю: Львівської обласної дитячої спеціалізованої лікарні (нині – Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр) на вул. Дністерській, 27 та Львівської міської дитячої клінічної лікарні (нині – Лікарня Св. Миколая) на вул. Пилипа Орлика, 4.
Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охмадит» розміщується в комплексі будівель, які були споруджені для санаторію Каси хворих міста Львова на вул. Лисенка, 31. У повоєнні роки тут розміщувався стаціонар Львівського НДІ охорони материнства та дитинства. У 1950 р. на базі цього стаціонару було створено Лікарню «Охмадит» (Охорони материнства та дитинства). На початках тут поруч із дитячими відділеннями діяли і відділення для дорослих: пологове, акушерське, терапевтичне. У 1957 р. потужність лікарні складала 300 ліжок, тут працювало 87 лікарів. У 1959 р. лікарню «Охмадит» було реорганізовано в багатопрофільну спеціалізовану педіатричну лікарню – Львівську обласну дитячу клінічну лікарню (ЛОДКЛ). Крім ЛОДКЛ у м. Львові діяла низка дитячих лікарень та педіатричних відділень, проте саме ЛОДКЛ була провідним лікувальним закладом педіатричного профілю із надання цілодобової висококваліфікованої медичної допомоги. На початку 1990-х рр. ліжковий фонд ЛОДКЛ складав понад 500 ліжок. Зараз у «Охмадиті» одночасно може лікуватися понад 400 маленьких пацієнтів, при лікарні діє консультативна поліклініка.
У 1990 році за рішення Львівської обласної ради першого демократичного скликання було створено Львівську обласну дитячу спеціалізовану клінічну лікарню (від 2009 – Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр) на вул. Дністерській, 27, яку мешканці Львова часто називають «Чорнобильською лікарнею». Таку назву лікувальний заклад отримав тому, що в перші роки його роботи основним пріоритетом була медична допомога дітям, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та через інші шкідливі екологічні фактори. Окрім цього спеціалізованими напрямками діяльності лікарні у подальші роки стали токсикологія, онкологія, онкогематологія, клінічна імунологія, неінвазивна кардіологія, ревматологія, пульмонологія, ендокринологія, пластична і лазерна хірургія; медична допомога при важких ураженнях центральної нервової системи; лікування гострої та хронічної ниркової недостатності. Також лікарі «Чорнобильської лікарні» надають медичну допомогу дітям, що нездужають на важкі хронічні захворювання, що рідко зустрічаються: муковісцидоз, синдром мальабсорбції та ін.
Лікарня розміщена у восьмиповерховому будинку, який було споруджено у 1990 р. за спільним проєктом архітекторів Юлії Верблян, Зіновія Підлісного та Лілії Кутної. Початково планувалося, що тут розміститься спеціальна лікарня для партійної та державної радянської номенклатури – т.зв. «обкомівська» лікарня.
Першим головним лікарем Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні був Олександр Миндюк (1942 – 2011), який стояв біля витоків нового лікувального закладу і керував ним два десятиліття. Саме Олександр Миндюк у 1990 р. із групою медиків-однодумців ініціював передачу приміщень т.зв. «обкомівської» лікарні на вул. Дністерській під спеціалізований педіатричний лікувальний заклад.
Олександр Миндюк народився в м. Бібрка на Львівщині, у школі навчався в м. Львові. Медичний фах здобув у медичному училищі та в 1965 – 1971 рр. у Львівському державному медінституті (нині ЛНМУ ім. Данила Галицького), де отримав фах педіатра. Під час навчання в медінституті Олександр Миндюк одночасно працював фельдшером кардіологічної бригади швидкої медичної допомоги.
У 1971 – 1974 рр., після закінчення медінституту за розподілом працював педіатром на Волині; у 1974 – 1975 рр. лікарем швидкої медичної допомоги; а у 1975 – 1990 рр. Олександр Миндюк працював у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні «Охмадит» – спочатку ординатором, потім, протягом семи років – завідувачем педіатричного відділення раннього віку.
У 1990 р. за пропозицією Львівської обласної ради очолив Львівську обласну дитячу спеціалізовану клінічну лікарню, у якій працював аж до своєї смерті 18 лютого 2011 р.
Олександру Миндюку вдалося створити дружній висококваліфікований лікарський колектив, який здатний вирішувати найскладніші задачі дитячої медицини. Під його керівництвом «Чорнобильська лікарня» неодноразово очолювала рейтинги кращих медичних закладів України. Завдяки старанням Олександра Миндюка у 2010 р. статус лікарні було підвищено до Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру. У 2007 р. Олександрові Миндюку було присвоєно звання «Заслужений лікар України».
У 1991 р. Львівська обласна спеціалізована дитяча клінічна лікарня отримала перший великий гуманітарний вантаж зі США від «Фонду допомоги дітям Чорнобиля». У подальші роки лікарня плідно співпрацювала із низкою благочинних організацій «Світ дитини», «Крила надії», «Порятунок дитини із лейкемією», «Клуб левів міста Львова» (Україна); «Фонд допомоги дітям Чорнобиля», «Союз українок», «Advanced Medical Care for Ukraine» зі США; «HumanitarieHulpKinderenOekraïne», «Фонд Святого Христофора для дітей» (Нідерланди); «ChildHealthInternational», «Лінія життя» (Великобританія); «AssociationVendée-Ukraine» (Франція) та ін.
Від самого початку створення «Чорнобильської лікарні» колектив її медпрацівників формувався на конкурсних засадах. Лікарі та середній медперсонал постійно вдосконалював свою фаховість: понад 70 лікарів та кілька десятків медичних сестер стажувалися в провідних клініках Західної Європи та Північної Америки. Так само, фахівці із Західної Європи, Канади і США часто відвідують Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр і діляться із українськими колегами своїм досвідом. Лікарі центру захистили 2 докторські та понад десяток кандидатських дисертацій, опублікували понад три сотні наукових робіт. Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр є клінічною базою для кількох кафедр Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького та низки медичних коледжів.
У 1997 р. в рамках візиту в Україну до Львівської обласної спеціалізованої дитячої клінічної лікарні завітала дружина тодішнього президента США Білла Клінтона Хіларі Клінтон – майбутній держсекретар США та кандидатка на посаду президента США від Демократичної партії.
У 2006 р. в рамках розвитку психологічної служби у Львівській обласній спеціалізованій дитячій клінічній лікарні почали реалізовувати проєкт «Доктор Клоун». У 2007 р. було оновлено неврологічне відділення лікарні на вул. Дністерській, 27. У 2008 р. було оновлено операційну, а у 2012 р. було створено підрозділ гемодіалізу для дітей – це було друге відділення гемодіалізу у Львові і четверте в області.
Зараз у складі Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру працюють такі клінічні підрозділи: приймальне, гематологічне, хірургічне, фізіотерапевтичне, неврологічне, педіатричне відділення; відділення інтенсивної терапії та реанімації; відділення надання медичних послуг; відділення діагностики; клініки: психічного здоров’я дітей, підлітків та молоді, дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку, дитячої імунології та ревматології; клінічна та бактеріологічна лабораторії; сурдологічний кабінет та мобільний хоспіс для дітей. Щорічно стаціонарне лікування в Центрі проходить біля 7,5 тис. дітей, амбулаторну спеціалізовану консультативну допомогу отримує біля 70 тис. пацієнтів дитячого віку.
У квітні 2021 р. в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі було проведено першу трансплантацію нирки – до того такі операції проводилися у Львівській обласній клінічній лікарні (із 1986 р.) та у Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова (із 2020 р.). Дітям із нирковою недостатністю операції із трансплантації нирки в Україні проводили лише в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова. У серпні 2021 р. Центр було включено до пілотного проєкту із трансплантації, що дозволило проводити операції із трансплантації нирки дітям безкоштовно. У травні 2022 р. у Центрі було проведено першу трансплантацію нирки дитині від неродинного донора.
Львівська міська дитяча клінічна лікарня (нині Лікарня Св. Миколая) на вул. П. Орлика, 4 була збудована як частина медичного комплексу, до якого також входили Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова (вул. Миколайчука, 9) та поліклінічне відділення 1-ої міської клінічної лікарні ім. Князя Лева (вул. Гетьмана Мазепи, 25). Міська дитяча клінічна лікарня почала працювати у лютому 1993 р. Першого пацієнта в цій лікарні прийняли 9 березня 1993 р., а першу хірургічну операцію провели 20 квітня 1993 р. Після відкриття міської дитячої клінічної лікарні було проведено реформу стаціонарної педіатричної допомоги у м. Львові – закрито низку дитячих лікарень та дитячих відділень. У 2021 р. Львівська міська дитяча клінічна лікарня стала частиною Першого територіального медичного об’єднання, у 2022 р. вона була перейменована у Лікарню Св. Миколая.
Спеціалізовані медичні заклади, що надають допомогу породіллям та недоношеним дітям. Перше лікарняне відділення для породіль в нашому місті з’явилося в Загальному шпиталі у Львові (нині – Львівська обласна клінічна лікарня) іще у 1785 році. Це відділення довший час містилося в будівлі колишнього Колегіуму Піярів (нині – головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні на вул. Чернігівській, 7). Наприкінці ХІХ ст. Крайовий загальний шпиталь у Львові (таку назву лікувальний заклад носив у 1854 – 1918 рр.) було значно розширено, зокрема у 1894 – 1895 рр. було споруджено будівлю пологового будинку (вул. Юрія Руфа, 4), в якій із 1898 р. також розміщувалася акушерсько-гінекологічна клініка. У 1910 р. до Крайового загального шпиталю було приєднано дитячий шпиталь Св. Софії, на його базі створено три дитячі відділення. Педіатричне відділення Клініки Львівського державного медичного інституту, а із 1959 року – Львівської обласної клінічної лікарні знаходилося в будинку на вул. Чернігівській, 5. У 1976 р. на базі педіатричного відділення ЛОКЛ було створено відділення патології новонароджених дітей на 30 ліжок. Особливу групу пацієнтів цього відділення складали передчасно народжені немовлята. У 1986 р. відділення було розширене до 60 ліжок. Для лікування в це відділення переводилися хворі новонароджені із усіх пологових будинків і відділень м. Львова та Львівської області. Із 1987 р. відділення носить назву відділення патології недоношених новонароджених дітей. Зараз на базі Львівської обласної клінічної лікарні працює Львівський обласний неонатальний центр, виїзна неонатологічна бригада та Львівський регіональний навчально-методичний центр реанімації новонароджених.
У жовтні 2017 – грудні 2021 рр. у пологовому корпусі Львівської обласної клінічної лікарні було проведено масштабну реконструкцію, оновлено медичне обладнання. Після реконструкції в пологовому корпусі працюють такі відділення: пологове на 40 ліжок, екстрагенітальної патології на 30 ліжок; та патології вагітності на 30 ліжок. Загальна вартість робіт по оновленню пологового корпусу склала 106 млн. грн., із яких біля 90 млн. грн. це кошти із обласного бюджету. Під час реконструкції відбулося перепланування першого поверху, тут тепер розташований приймальний покій та оглядовий кабінет. У пологовому відділенні є вісім індивідуальних пологових залів та три операційні. Урочисте відкриття оновленого пологового корпусу ЛОКЛ відбулося 29 грудня 2021 р., а із 1 лютого 2022 р. відділення цього корпусу прийняли перших пацієнток. Перший малюк в оновленому пологовому відділенні ЛОКЛ народився 2 лютого 2022 р., цьому хлопчику дали ім’я Дмитро.
В лютому на базі ЛОКЛ також розпочало роботу відділення реабілітації раннього дитинства, яке надає стаціонарну допомогу та проводить консультативний прийом у катамнестичному кабінеті. У відділенні працюють лікарі педіатри-неонатологи, дитячий невролог, окуліст, фізіотерапевт, ерготерапевт, а також проводиться обстеження на апараті УЗД. У серпні 2022 р. при Неонатальному центрі ЛОКЛ було відкрито Банк грудного молока.
В складі Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охмадит» працюють відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених із виїзною неонатологічною бригадою невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії та клініка захворювань та реабілітації раннього віку, яка надає широкий спектр медичних послуг дітям до 1 року. В складі клініки працює Центр постінтенсивного виходжування новонароджених та недоношених дітей.
Історія Львівського обласного клінічного перинатального центру починається у 1984 р., коли на околиці Львова в Червоноармійському (Личаківському) районі на вул. Батальній (Дж. Вашингтона), 6 розпочалося спорудження Пологового будинку № 2 м. Львова. На той час у м. Львові вже функціонували пологові будинки №№ 1 та 3 на вул. Мечникова, 8 та вул. Джамбула (Раппопорта), 8.
Новий пологовий будинок спорудили за типовим проєктом центральної районної лікарні. Першим виконувачем головного лікаря Пологового будинку № 2 м. Львова було призначено Романа Теодоровича Вільшанецького, який тоді був головним міським акушером-гінекологом. Наприкінці 1984 р. почали формувати колектив майбутнього Другого міського пологового будинку.
Свою роботу Міський клінічний пологовий будинок (МКПБ) № 2 розпочав 1 квітня 1986 р. Того ж дня тут прийняли перші пологи, які були передчасними. Їх прийняла завідувач пологовим відділенням Джульєта Олександрівна Булатовська. У перші роки роботи МКПБ № 2 тут працювали Людмила Вікторівна Крижанівська (начмед); Калина Романівна Морозович (зав. Відділенням обсервації); Роман Теодорович Вільшанецький (зав. відділенням патології вагітності); Людмила Григорівна Пономарьова (зав. відділенням новонароджених); Василь Миколайович Перцович (зав. відділенням реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії) та Орест Іванович Гера, який став завідувачем відділення гінекології. Головним лікарем після відкриття МКПБ № 2 було призначено лікаря акушер-гінеколога Володимира Федоровича Дорошенка, який на той час закінчив клінічну ординатуру на базі Львівського обласного онкологічного диспансеру. Першою старшою медсестрою закладу стала Віра Іванівна Самбір. Колектив МКПБ № 2 переважно складався із молоді віком 25 – 28 років.
У 1987 р. МКПБ № 2 м. Львова став клінічною базою кафедри акушерства та гінекології ФПДО Львівського державного медичного інституту (нині ЛНМУ ім. Данила Галицького). На той час цю кафедру очолював проф. Олександр Мирославович Созанський. Також у 1987 р. на базі МКПБ № 2 почав діяльність філіал Львівського НДІ педіатрії, акушерства, гінекології та спадкової патології, професор Созанський став завідувачем цього філіалу. Перші лапароскопічні операції в МКПБ № 2 було проведено саме співробітниками цього НДІ, які передали досвід лікарям Центру. Гінекологічні відділення стали потужними центрами лапароскопічної хірургії.
У 1986 – 2000-х рр. у структурі МКПБ № 2, а потім Львівського регіонального перинатального центру працювали жіночі консультації 2-ої, 4-ої та 5-ої міських поліклінік, а також консультаційний центр «Шлюб та сім’я». Така організація дозволяла на високому рівні надавати допомогу вагітним і породіллям, де первинною ланкою була жіноча консультація, а вторинною – стаціонар та сприяла професійному росту лікарів за рахунок системи ротації лікарів між відділеннями стаціонару та жіночими консультаціями.
У 1992 р. Міський клінічний пологовий будинок № 2 на вул. Дж. Вашингтона був реорганізований – він став Львівським регіональним перинатальним центром, тобто лікувальним закладом обласного підпорядкування. Відповідно до наказу Львівського Облздороввідділу, перинатальний центр мав надавати медичну допомогу вагітним, породіллям з передчасними пологами та недоношеним новонародженим дітям. Для цього в жовтні 1993 р. в складі Центру було введено в експлуатацію перше на Заході України відділення реанімації новонароджених, завідувачкою якого стала Лариса Михайлівна Куновська.
У 1992 р. починається міжнародна співпраця Львівського регіонального перинатального центру – було підписано угоду співпрацю та обмін досвідом між перинатальним центром та Університетською клінікою «Мілард Філмор ґоспіталс» (м. Баффоло, штат Нью-Йорк). Ця угода була підписана в рамках міждержавної програми медичної співпраці Державного департаменту США та Міністерства охорони здоров’я України, терміном на десять років, до 2002 року.
Також у 1992 р. керівництво та медичний персонал Львівського регіонального перинатального центру ініціювали створення в клініці палат спільного перебування матері та дитини. Хоча ця ідея отримала підтримку з боку Облздороввідділу, зокрем головного акушер-гінеколога Львівщини Івана Івановича Попіля, проте через опір санепідемслужби створення таких палат було на певний час заблоковане.
У 1994 р. Львівський регіональний перинатальний центр став клінічною базою кафедри педіатрії та неонатології, яку очолював Юрій Степанович Коржинський. Це дало вагомий внесок в розвиток Центру за рахунок впровадження новітніх методик лікування та виходжування недоношених дітей.
У листопаді-грудні 1994 р. лікарі Львівського регіонального перинатального центру із ініціативи Агенції США із міжнародного розвитку проходили стажування в одній із клінік м. Сан-Дієго в штаті Каліфорнія. Це були Ольга Любомирівна Шлемкевич (лікар-неонатолог) та Тамара Анатоліївна Лехновська (лікар акушер-гінеколог). Після стажування ці лікарі передали отриманий в США досвід колегам із Центру та інших лікувальних закладів Львова та області.
У 1996 – 2000 рр. головним лікарем Львівського регіонального перинатального центру був Іван Іванович Попіль. У 1990-ті рр. Львівський регіональний перинатальний центр першим в Україні започаткував практику раннього прикладання до грудей – грудному вигодовуванню почала надаватися особлива увага.
У липні 2000 – червні 2001 р. у Львівському регіональному перинатальному центрі було проведено першу реконструкцію. Після цього тут було запроваджено практику проведення партнерських пологів. У той час головним лікарем Центру була Лариса Богданівна Янів.
У жовтні 2013 р. Львівський регіональний перинатальний центр припинив свою роботу – тут розпочали другу реконструкцію в рамках державної програми створення нових та реконструкції вже існуючих перинатальних центрів в Україні. Через брак фінансування реконструкція Центру затягнулася і була призупинена через брак коштів. 20 квітня 2018 р. відбулося урочисте відкриття Львівського обласного клінічного перинатального центру за участю 5-го Президента України Петра Порошенка.
Треба зазначити, що Міський клінічний пологовий будинок № 2 м. Львова, а потім регіональний перинатальний центр у різні роки відвідувало багато високих чиновників, зокрема міністр охорони здоров’я СРСР Євген Чазов, Міністри охорони здоров’я України Юрій Спіженко, Раїса Богатирьова та Олександр Квіташвілі, Прем’єр-міністр України у 2016 – 2019 рр. Володимир Гройсман та 5-й Президент України Петро Порошенко.
Після відкриття Центру посаду в.о. директора обіймав головний акушер-гінеколог Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ігор Андрійович Потапов, а в квітні 2019 – лютому 2020 рр. на цій посаді перебувала Олександра Григорівна Бойчук. У лютому 2020 р. на конкурсних засадах на посаду директора Центру було призначено Марію Йосипівну Малачинську.
4 червня 2020 р. Львівська обласна рада прийняла рішення про приєднання до Львівського обласного перинатального центру Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення, який знаходився на вул. Короленка (нині – Т. Бобанича), 9. В складі центру репродуктивного здоров’я населення працювало 45 фахівців-медиків, в т.ч. акушер-гінеколог, репродуктолог, гінекологи дитячого і підліткового віку, уролог, сексопатолог, дерматовенеролог, ендокринолог, терапевт, лікар УЗД та ін. У складі центру працювала сучасна операційна, палата денного перебування пацієнтів, дитячий куточок. Щорічно центр проводив біля 60 тис. медичних консультацій та 1500 гістероскопій та лапароскопій. Зараз у будинку на вул. Т. Бобанича, 9 працює Регіональний центр неонатального скринінгу, що входить до складу Львівського обласного клінічного перинатального центру. Метою неонатального скринінгу є пошук випадків хвороби на доклінічній стадії, тобто до моменту прояву і скерування в центри орфанних хвороб із клінічним супроводом. Потужності центру – до 6000 досліджень зразків на місяць. Розширений скрінінг проводиться на 21 генетичну патологію у трьох секторах. Зразки для досліджень – капілярна кров із п’яточки новонародженого, взята в період 48 – 72 години від народження. Розширений масовий скринінг новонароджених в Центрі виконується для 7 областей Заходу України: Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Волинської, Хмельницької, Чернівецької та Тернопільської.
Будинок на вул. Т. Бобанича, 9, де знаходяться підрозділи Львівського обласного клінічного перинатального центру збудований у 1886 р. за проєктом майстерні І. Левинського. Початково – житловий. У 1911 р. перебудований за проєктом Едмунда Жихорвича для потреб приватної гімназії ім. Ернеста Адама. Друга реконструкція із надбудовою третього поверху відбулася біля 1926 року за проєктом Вавжинця Дайчака. За радянських часів в будинку розмістили медичний заклад.
В складі Львівського обласного клінічного перинатального центру працюють такі відділення: медичної реабілітації передчасно народжених та малих дітей; відділення постінтенсивного догляду та виходжування недоношених дітей; гінекологічне; патології вагітності; анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених; пологове; сумісного перебування матері та дитини та анестазіології й інтенсивної терапії. Також в структуру Центру входять лабораторно-діагностичний блок та спеціалізоване консультативно-діагностичне відділення із жіночою консультацією.
Спеціалізовані лікувальні заклади та відділення гематологічного профілю. Першим у Львові та Львівській області спеціалізованим стаціонарним гематологічним (лікування хвороб крові) відділенням було гематологічне відділення 5-ої міської клінічної лікарні м. Львова, яка нині увійшла до складу Львівського територіального медичного об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (Друге територіальне медичне об’єднання). Це гематологічне відділення надає стаціонарну допомогу дорослим пацієнтам, розраховано на 60 ліжок (із ліжками інтенсивної терапії) та розташоване на вул. Генерала Чупринки, 43. Традиційно 5-та міська клінічна лікарня м. Львова співпрацює із ДУ «Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України», який знаходиться на вул. Генерала Чупринки, 45 – в одному і тому ж будинку із лікарняними відділеннями. Гематологічне відділення 5-ої МКЛ м. Львова несе навантаження як обласне відділення і надає допомогу мешканцям не тільки м. Львова та області, але із інших областей України. Станом на 2017 р. у гематологічному відділенні 5-ої МКЛ м. Львова працювало 8 лікарів (в т.ч. один кандидат медичних наук), 31 медична сестра та 18 чоловік молодшого медичного персоналу.
Гематологічне відділення для дітей працює із 1990-х рр. в Західноукраїнському спеціалізованому дитячого медичному центрі, воно розраховане на 30 ліжок, тут працює 7 лікарів-гематологів. Щороку у гематологічному відділенні ЗУСДМЦ проходить лікування біля 250 дітей із усієї України. Основними напрямками діяльності гематологічного відділення ЗУСДМЦ є злоякісні захворювання системи крові (лейкемії, лімфоми, апластичні анемії та ін.); усі види анемій; захворювання системи гемостазу (гемофілія, хвороба Віллебранда, тромбоцитопенії та ін.).
В січні 2022 р. гематологічне відділення було відкрито на базі Львівського територіального медичного об’єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» (Першого територіального медичного об’єднання), на момент відкриття воно розраховане на 8 ліжок. У Першому ТМО повідомили, що відкриття гематологічного відділення – це перший крок до створення відділення трансплантації кісткового мозку.
Підрозділи практичної медицини працюють на базі ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН». Цей інститут було засновано постановою Ради Народних Комісарів (РНК) Української РСР від 5 травня 1940 р. № 596 в статусі філії Київського інституту переливання крові та невідкладної хірургії. Фактично діяльність інституту розпочалася у 1944 р., після того як РНК УРСР повторно видав розпорядження № 786 від 31 липня 1944 р. За інститутом було закріплене приміщення у м. Львові, устаткування та інше майно та виділене фінансування. У 1946 р. в інституту вже була відповідна матеріальна база для розгортання науково-дослідної і практичної роботи в галузі переливання крові та невідкладної хірургії. У 1964 р. інститут було реорганізовано і перейменовано у Львівський науково-дослідний інститут гематології та переливання крові, а із 1989 р. інститут був філією Київського НДІ гематології та переливання крові. У 1998 р. інститут набув статусу самостійної науково-дослідницької установи і отримав назву «Львівський науково-дослідний інститут патології крові та трансфузійної медицини Міністерства охорони здоров’я України. У 2000 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України інститут був переданий до Академії медичних наук України і отримав назву «Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України». Із 5 березня 2007 р. інститут отримав теперішню назву. У 2008 р. було відкрито клініку на 30 ліжок.
Першим очільником Інституту патології крові та трансфузійної медицини був к.м.н. Й.М. Сіомаш; у 1946 – 1950 рр. установу очолював к.м.н., доцент С.С. Лаврик; у 1950 – 1968 рр. директором інституту був к.м.н., доцент Д.Г. Петров; у 1968 – 1995 р. установою керував д.м.н. професор Б.В. Качоровський. Від 1995 року і до сьогодні інститут очолює д.м.н., професор В.Л. Новак.
Консультативну поліклініку при Львівському НДІ гематології та переливання крові засновано 18 жовтня 1969 р., як практичний підрозділ, який є зв’язуючою і координаційною ланкою в гематологічній службі і об’єднує науково-методичні розробки в діагностиці і лікуванні гематологічних хворих з практичною гематологічною службою поліклінік і стаціонарів. У поліклініці проводиться диспансерне спостереження і діагностичне обстеження хворих із гематологічною патологією із м. Львова, Львівської області та сусідніх регіонів. Також тут проводиться кваліфікована підготовка позаштатних гематологів.
Першим завідувачем консультативної поліклініки Львівського НДІ гематології та переливання крові у 1969 – 1980 рр. був Василь Захарович Шедей. У 1980 р. завідувачем консультативною поліклінікою був призначений Юрій Володимирович Войціцький, який того ж року захистив кандидатську дисертацію із гематології. Значний внесок у виховання колективу поліклініки зробив гематолог, професор Дмитро Павлович Луцик.
Зараз у консультативній поліклініці працюють високоспеціалізовані лікарі-гематологи вищої та І категорії, які для підвищення своєї кваліфікації лікарі консультативної поліклініки беруть участь в науково-дослідних роботах інституту. У поліклініку скеровують пацієнтів із різними патологіями крові, неясними діагнозами та ін. Важливим є детальне обстеження пацієнтів із проведенням сучасних досліджень: загальноклінічних, коагулологічних (дослідження згортання крові), біохімічних, цитохімічних, імунологічних та ін. Загальна кількість таких досліджень 75 – 90 тис. на рік.
Дошпитальне обстеження пацієнтів і встановлення діагнозу скорочує час перебування в стаціонарі, вирішує питання про лікування в денному стаціонарі чи амбулаторно, а також своєчасно вирішує питання лікарсько-трудової експертизи.
Щороку консультативну поліклініку при Інституті патології крові і трансфузійної медицини відвідує 22 – 24 тис. пацієнтів, лікарі поліклініки приймають щорічно 7 – 10 тисю пацієнтів, із них дорослих 5 – 7 тис. У консультативній поліклініці Інституту отримують консультації із інших лікувальних закладів Львова та інших областей України.
Із 1985 р. при Львівському НДІ гематології та переливання крові працює Регіональний центр гемаферезу, який очолює к.м.н. Роман Михайлович Лотоцький. У центрі отримують високоспеціалізованоу медичну допомогу пацієнти Львівщини та інших регіонів України, які потребують еферентних методів лікування (тобто таких, які допомагають очистити організм від токсинів та дозволяють нормалізувати якісний склад крові). Тут виконуються процедури лікувального плазмафарезу, донорського плазмафарезу, цитафарезу (в т.ч. донорського тромбоцитофарезу); гемо- та плазмособція; фотоферез та гемоквантова терапія (ультрафіолетове та лазерне опромінення крові). Еферентні методи лікування є ефективними при лікуванні пацієнтів із захворюваннями крові та кровотворних органів; аутоімунних та алергічними захворюваннями; хворобами легень і серця; неврологічними та ендокринними захворюваннями та токсикоманіями. Центр укомплектований сучасною апаратурою, щорічно проводиться понад 500 операцій. Планується впровадження методу автотрансплантації стовбурових гемопоетичних клітин.
Із 1988 р. при Львівському НДІ гематології та переливання крові працює лікувально-диспансерне відділення гемофілії та інших коагулопатій у якому отримують високоспеціалізовану медичну допомогу хворі на гемофілію та хворобу Віллебранда. Це відділення очолила к.м.н. Надія Федорівна Бужерак. Основним завданням цього відділення є діагностика та диференціація коагулопатій, надання консультативної допомоги хворим із порушеннями системи зсідання крові. В амбулаторному режимі призначається лікування хворим на гемофілію, імунні тромбоцитопенії, спадкові і набуті тромбоцитопатії.
Консультативна поліклініка та лікувально-диспансерне відділення гемофілії та інших коагулопатій ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» розміщені у двоповерховому будинку на вул. І. Левинського, 12. Цей будинок споруджено у 1904 – 1905 рр. за проєктом будівничого Якуба Рисяка. Початково це був житловий будинок, він виділяється сецесійним декором фасаду, зокрема рельєфами в опорядженні вікон. Будинок внесений до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2210-м.
Із 2008 р. в ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» працює спеціалізована клініко-діагностична лабораторія, яку очолює лікар лаборант вищої категорії Юлія Олександрівна Моргун. Лабораторія атестована на виконання 124 видів досліджень, серед яких клінічні, біохімічні, імуно-серологічні, цитологічні, цитохімічні, коагулогічні та ін.
Центр спортивної медицини і реабілітації. Історія Центру, який довгий час мав назву Львівський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер починається у 1948 р., коли він був створений на поліклінічній базі. Назву лікарсько-фізкультурного диспансеру він отримав у 1950 р. На той момент в штаті диспансеру було 20 осіб. Згодом лікарсько-фізкультурний диспансер отримав приміщення у будинку поліклініки 4-ої міської лікарні по вул. Фредра, 2. Тут лікарсько-фізкультурний диспансер займав 13 кімнат, в його штаті було вже 36 працівників.
У 1977 р. для покращення якості і ефективності медичного контролю, а також надання висококваліфікованої допомоги спортсменам і хворим за рішенням виконкому Львівської міської ради Львівському обласному лікувально-фізкультурному диспансеру було надано будинок на вул. Енгельса (нині – Є. Коновальця), 47.
Будинок по вул. Коновальця, 47 – це вілла, збудована за проєктом архітектора Яна Перося для власниці фабрики гіпсу Юзефи Франц. Будинок рясно декоровано необароковими елементами. Акцентом композиції є вежа, що завершується куполом. Після смерті Юзефи Франц у 1907 році новим власником палацу став львівський інженер Карл Ріхтманн, а у 1930-х рр. власниками вілли були граф Мечислав Ходакевич із дружиною. Після 1944 р. в цій будівлі містилися різні медичні заклади. Зокрема у 1950-х рр. в цьому будинку було дитяче відділення туберкульозного диспансеру, а із 1977 р. тут містився Львівський обласний лікувально-фізкультурний диспансер. Вілла Юзефи Франц має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
У Центрі спортивної медицини на реабілітації застосовуються наступні методи лікування: лікувальна фізкультура, сауна, гідромасаж, лазерний душ, аплікації озекериту та ін. Їх метою є відновлення фізичного та психічного здоров’я, повне або часткове відновлення працездатності, підготовка до соціально-трудової та соціально-побутової реабілітації. У складі Центру працюють відділення спортивної медицини; відділення діагностики і тестування; відділення медико – спортивної реабілітації та відділення медичного забезпечення масових форм фізичного виховання із лікарськими кабінетами на кафедрах фізичної культури ВНЗ м. Львова та Львівського училища фізичної культури. На обліку в Центрі біля дев’яти тисяч фізкультурників та спортсменів. Тут вони отримують допуски до змагань, а у разі травм – і реабілітацію.
У липні 2018 р. у львівських ЗМІ з’явилися повідомлення, що обласна влада хоче «переселити» Львівський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер в інше приміщення, оскільки будівля по вул. Коновальця, 47 ніби то не пристосована для цього закладу. Як потенційне місце розміщення диспансеру розглядалися приміщення на вул. Б. Лепкого, 8, які вивільнилися після переїзду дитячої поліклініки 3-ої МКЛ м. Львова у приміщення на вул. Раппопорта, 6. Проте плани «переселення» лікарсько-фізкультурного диспансеру реалізовані не були, він і далі перебуває у будинку по вул. Коновальця, 47.
8 червня 2020 р. диспансер отримав нову назву – Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради (КНП ЛОР) «Центр спортивної медицини та реабілітації».
Спеціалізований медичний заклад для осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Для надання кваліфікованої амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у березні 1998 р. було створено Львівський державний обласний диспансер радіаційного захисту населення. Його першим головним лікарем був Петро Петрович Яковлєв, який обіймав цю посаду майже 10 років із 17 лютого 1998 р. до 16 січня 2008 р. і був одним із ініціаторів створення диспансеру. Нині лікувальний заклад носить назву КНП ЛОР «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення». Він знаходиться у Сихівському районі м. Львова на вул. Морозній, 31а. Центр є лікувально-профілактичним, консультативним та організаційно-методичним закладом по наданню кваліфікованої амбулаторно-поліклінічної допомоги особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Окрім цього амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога таким особам надається у Львівському обласному діагностичному центрі, обласному ендокринологічному центрі, обласному онкоцентрі та інших лікувально-профілактичних закладах. В Центрі також ведеться прийом мешканців міста Львова та області, які уклали декларації з сімейними лікарями Центру.
У Львівському обласному спеціалізованому центрі радіаційного захисту населення працює поліклінічне відділення, у якому є наступні кабінети: сімейного лікаря, УЗД, ендоскопічний, функціональної діагностики, маніпуляційний, гінекологічний, стоматологічний, офтальмологічний, терапевтиичний, урологічний, кардіологічний; хірурга, невропатолога, ендокринолога, онколога, дерматовенеролога, ЛОРа, гастроентеролога та фізичної реабілітації та масажу. В закладі також працює клініко-біохімічна лабораторія і відділення медичної статистики та ведення Національного реєстру. Амбулаторний прийом ведеться за 16-ма лікарськими спеціальностями. У кабінеті функціональної діагностики проводяться такі обстеження: ехокардіограма, ультразвукове обстеження судин шиї та судин нижніх кінцівок, Рео-ЕГ та спірометричне обстеження. Клініко-біохімічна лабораторія проводить клінічні та біохімічні дослідження, обстеження на маркери гепатиту В і С, на кардіомаркери та онкомаркери PSA; LFP та аналіз крові на Helicobacter pylori.
Відповідно до рішення Львівського обласної ради від 20 вересня 2022 р. Львівський обласний центр радіаційного захисту населення було приєднано до Львівського обласного клінічного діагностичного центру.
Антон ЛЯГУШКІН
Перелік використаних джерел інформації
- Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – Київ: Наукова думка, 1986. – 424 с.;
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 528 с.;
- Мельник І.В. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008. – 384 с.
- Матеріали із офіційних сайтів лікувальних закладів: Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру; Львівської обласної клінічної лікарні, Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охмадит», Львівського обласного клінічного перинатального центру, Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення; Львівського національно медичного університету ім. Данила Галицького; Львівської обласної державної адміністрації та ін.
