Два дні тому наша ми перейшли психологічний бар’єр – 100 днів війни. Весь цей час кожен українець не перестає боротися, кожен на своєму фронті, наближати День Перемоги!
Цей день наближають всі і все. Волонтери, які “через не можу” продовжують збирати гроші, броніки, автівки, харчі та інше і передавати все це на фронт чи біженцям. Наші найкращі в світі воїни, котрі ціною нелюдських зусиль відбивають атаки і відвойовують кілометр за кілометром нашу українську землю. Бізнесмени та підтримці, котрі віддають останню зароблену копійку для потреб ЗСУ. Світові партнери, котрі продовжують підтримувати нас і зброєю, і грошима і гуманітаркою.
Вся країні перетворилася на одну суцільну Машину Перемоги. І це правильно! Так має бути! Але волонтери теж люди. І часом, щоб отримати друге дихання, треба зовсім мало. Випити філіжанку кави, почути гарну пісню чи прочитати допис на фейсбуці. Одним з таких дописів хочу з вами поділитися.
Катя Прудка-Потебенько з Києва написала на своїй сторінці:”
Люди, обожнюю вас!
#волонтери_теж_люди
Від цієї посилочку в мене аж защеміло…
Уже наче все. Більше не має сил дихати, а тут ще машину збирати і посилки розпакувати і знову напакувати.
І тут відкриваю а там записочка і кава на вранішню ритуальну чашку.
А тоді смс що авто зробили і що щось купили. А ще щось запакували і передали. І ще на щось гроші знайшли. А тут ще хлопці подзвонили за щось подякували і ще щось попросили. І поки я говорила каву зробили і звуть перепочити…
Ну і все!
Життя заграло веселковими фарбами!
Разом до ПЕРЕМОГИ!
Це не редбул, але теж надає крила!
Дякую Світу що поруч саме ви!”
І одразу розпирає гордість за Каву Старого Львова, за Львів, за львів’ян і не тільки. За всіх українців, які так гарно і легко можуть підтримати, надихнути і допомогти пережити всі наступні дні до Нашої Перемоги! Скільки б її не довелося чекати. Адже все буде, Україна!
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
