Останніми роками у Львові склалась тенденція, що багато давніх будівель після так званих реконструкцій та перебудов втрачають свій унікальний архітектурний вигляд, а часом набувають взагалі відверто огидних рис. Та, на щастя, трапляються й протилежні ситуації, коли перебудова знову повертає, зруйнованій часом та попередніми горе архітекторами, чи такими ж власниками первинний вигляд споруди, надаючи їй оновленої архітектурної цінності. Зокрема, це стосується й будинку під номер №4 на площі А.Міцкевича.
Первинну історію будівлі під номером 4 на площі Міцкевича слід пов’язувати з виникненням у 1804 році готелю «Європейський» (“Hotel d’Europe”), який вважається одним із найдавніших у нашому місті. Щоправда, достеменно невідомо, чи саму будівлю споруджено в цьому ж році, чи готель було відкрито у вже існуючій до того споруді. Більш ймовірним видається перший варіант, оскільки сусідні будинки було збудовано теж на початку XIX ст. Початкова будівля готелю у перші роки після його заснування мала всього лиш один поверх.
У 1826 готель змінює своїх власників. Новий володар «Європейського» Кароль Мате ініціює його перебудову, після якої будівля уже мала два поверхи (партер і перший поверх). Також готель мав аж три брами та незвично високий дах. До 1870-х рр. інші перебудови не згадуються, однак на літографіях 1847 року помітно уже 4-поверхову будівлю, томж або в 1826 році було зведено не 2, а 4 поверхи, або ж до 1847 року відбулась ще одна, не згадана у відомих джерелах перебудова.
У 1870-х рр., коли відбувається наступна перебудова готелю, у нього були уже нові власники – родина Альзнерів. Саме тоді будівля стає виконаною в неоренесансному стилі, тобто набуває вигляду схожого до того, що ми маємо шанс спостерігати сьогодні. У цей період окрім готелю в будівлі діяла ще книгарня й друкарня Францішека Ріхтера, в якій друкувалися популярні львівські газети «Кур’єр Львівський» та «Стріха». У 1883 році книгарня змінила свого власника – ним став Герман Альтенберг. А на даху будинку в 1877-1887 рр. містилося фотоательє Едварда Тшемеського, а пізніше – Кароля Рошкевича, Людвіка Вележинського.
В 1895 році готель придбав ресторатор Альберт Сковрон (Шковрон), на замовлення котрого архітектор З.Сулковський прибудував у дворі готелю ресторан.
У 1920 році готель уже вкотре змінює свого власника. На цей раз ним стає Антоній Увєра. В тридцятих роках виникла потреба в реконструкції будівлі, що знаходилась не в найкращому стані. Спочатку кілька проектів перебудови споруди виконав архітектор Зигмунт Шмукер. Однак вони були відкинуті магістратом. Нарешті в 1935 році архітектор Фердинанд Касслер розробив черговий проект реконструкції, який і було прийнято до реалізації.
Перебудований готель значно спотворився в свому зовнішньому вигляді. Замість неоренесансного головний фасад перероблено у стилі функціоналізму. Сама будівля стала вищою ще на поверх. Оновлений готель мав 65 номерів, вартість яких коливалась від 4 до 9 злотих на добу. За класифікацією готель вважався першорядним, тобто вищого класу, і одним із кращих у місті. В 1939 році на першому поверсі готелю відкрилась кав’ярня “Штука” з інтер’єрами роботи Зигмунта Федорського.
З приходом радянської влади будівля і далі виконувала функції готелю. Однак, у 1949 році назву «Європейський» було змінено на «Україна». В результаті неналежного догляду за спорудою на час здобуття Україною незалежності будинок готелю перебував в аварійному стані.
На початку 2000 років колишній будинок готелю в буквальному сенсі почав обвалюватися. Після проведення усіх експертиз було прийняте рішення повністю розібрати споруду разом з фундаментами і зводити новий будинок заново. Однак це був той рідкісний випадок коли перебудова здійснювалася з дотриманням усіх процедур, що вимагають пам’ятки архітектури. Були проведені обміри та описи старої будівлі, зафіксовані усі її будівельні періоди. Зводити ж новий будинок вирішили у стилі третього будівельного періоду, тобто у стилі неоренесансу. Головний фасад своїм виглядом фактично ідентичний з тим, що ми можемо бачити на давніх фото. Однак нова будівля розбудована значно більше вглиб ділянки і має вихід на вулицю Вороного. До експлуатації будинок було здано у 2006 році. На сьогодні тут розміщено «Укресімбанк».
Володимир Прокопів
Джерела:
- Вікіпедія
- www.wikimapia.org
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 459
- Харчук Х. «Європейський», готель // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 268
