Член Громадської ініціативи “Центр порятунку культурної спадщини”, начальник Управління охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, вчений секретар УНК ІКОМОС Василь Петрик розповів як зберегти церкви в умовах війни.
Шановні друзі! В час московсько-української війни ми не тільки повинні зберігати життя людей, не тільки боронити державу від агресора, а й зберігати те, заради чого воюють наші воїни на сході, заради чого мобілізуємося ми тут в тилу – заради нашої культурної спадщини, того коріння , яке тримає нашу українську державу.
Уявіть собі, що за останню сотню років Україна вже втретє потрапляє у вир страшної війни. Перша світова війна, Друга світова війна, тепер ця війна, котра маємо надію не стане початком Третьої світової війни, але Україна є епіцентром найстрашніших воєн цілого століття.
За ці часи ми втратили величезну кількість наших пам’яток, музейних цінностей і кожного разу знаходилися люди, котрі віддавали всю свою силу і енергію задля того, щоб їх зберегти і передати наступним поколінням.
Найважливіше для нас – розуміти, що той, хто зараз не стоїть на передовій, не стоїть на блокпостах може зробити все від нього залежне щоб порятувати у разі безпосередньо артилерійських обстрілів чи авіаційних нальотів , чи, не дай Боже, роботи диверсійних груп в нашому тилу, об’єкти культурної спадщини.
Що є об’єктами культурної спадщини для нас в першу чергу? Це дерев’яні церкви, муровані храми, палаци, будинки, де розташовані музеї, навчальні заклади. Ті пам’ятки, які є національною цінністю не тільки для нас, не тільки для Європи, але і для цілого світу. В першу чергу – це наша українська дерев’яна архітектура.
Майже в кожному селі є дерев’яна чи мурована церква. Кожна з церков є домінантою у вашому селі і може бути орієнтиром для авіації противника, артилерії, диверсійних груп. Може бути об’єктом першочергових обстрілів, для коригування стрільби при обстрілі населених пунктів. Треба розуміти, що війська московського агресора вже не розбирають куди їм стріляти. Вони масовано обстрілюють житлові квартали, нищать об’єкти культурної спадщини. Ви бачили Харків, Київ, Чернігів – це давні історичні міста, які зараз потрапили під масовані артилерійські і бомбові удари агресора.
Що ми можемо зробити? В першу чергу це: в рамках територіальної оборони виділити групи, підрозділи, які будуть охороняти не тільки дороги, під’їзди чи адміністративні будівлі, а і об’єкти культурної спадщини – церкви, музеї. Не допускати підпалів диверсійними групами. Найважливіше приховати активні домінантні елементи храмів від візуального спостереження оптичних приладів ворога.
Ви знаєте, що в кожному селі останні роки громада старалася позолотити якнайбільше покриття своєї церкви від хрестів аж до всіх можливих дашків. Зараз такі об’єкти, що блистять на сонці видно здалеку. Вони є небезпечними орієнтирами для противника. Тому в першу чергу я закликаю вас, оскільки в кожному селі плетуться сітки для нашої армії, частину цих сіток задіяти для того щоб накрити всі активні блискучі елементи на ваших храмах. Так ви порятуєте ваші церкви від можливих артилерійських ударів чи бомбових нальотів.
Наступне це протипожежна безпека. Диверсійні групи можуть підпалювати в першу чергу ті об’єкти, які краще горять. Це дерев’яні церкви. Має бути пожежний щит, охорона, має бути забезпечена вода для того, щоб порятувати храм від пожежі. Але в перу чергу організовувати групи самооборони і не допускати роботи диверсантів на території ваших населених пунктів.
Будьмо готовими в тих місцях де є музеї дуже швидко і оперативно забезпечити вивезення всіх музейних цінностей в укриття. Згадаймо, що в кожному з історичних населених пунктів є старі будівлі з просторими підвалами. Вони є переважно під адміністративним будинками, підвали Ратуші, які не використовуються як бомбосховище потрібно обладнати під укриття тих найцінніших елементів музейних цінностей, що можна сховати від авіаційних ударів.
Маємо негативні приклади, коли у Львові пивниці наших музеїв, зокрема Історичного музею, використовуються як бари, ресторани, так звані реберні. Я закликаю орендарів чи власників таких приміщень забезпечити ці приміщення саме таким чином , щоб там можна було тимчасово переховувати музейні культурні цінності від можливих ударів авіації ворога чи артилерійських обстрілів.
Не дай Боже війна прийде на наші землі, ми повинні бути готовими не тільки відбити і знищити ворога, а й порятувати нашу культурну спадщину.
Слава Україні! Смерть ворогам!
Нагадаємо, сьогодні у у Львові створили Громадську ініціативу “Центр порятунку культурної спадщини”, яка має допомоги державним структурам у питаннях захисту і збереження історико-культурних пам’яток, сакральних споруд, колекцій установ культури.
Василь ПЕТРИК
