На початку 1930-х рр., завдяки зусиллям світливців-ентузіастів, український фотоаматорський рух у Галичині набув небувалого розмаху. Стало модно не лише фотографуватися, а й робити світлини власноруч. Галицькі панянки теж почали активно цікавитися новаторським мистецтвом – багато із них ходили на шпацер із фотокамерою. Фотосправою захопилися настільки, що із започаткуванням у Львові Українського фотографічного товариства чимало фотоаматорок стали його членкинями, брали активну участь у діяльності організації та фотовиставках. Світливством займалися й відомі у той час галицькі громадсько-культурні діячки. Найбільше українських аматорок фотографії приваблювали пейзажі, мертва природа, портрети, а найсміливіші пробували себе у новому стилі – «новій речевості».
Імена більшості галицьких фотоаматорок залишаються маловідомими сьогодні. Одними із перших до фотоаматорського руху долучилися професорка Мечислава Ганицька та вчителька Ярослава Проців. Мечислава Ганицька 1930 р. обіймала посаду заступника голови Українського фотографічного товариства (УФОТО), входила до складу виставкових комітетів, публікувала власні фото на шпальтах фахового журналу «Світло й Тінь». Відомо, що після війни вона жила в Баффало (США), брала активну участь у діяльності Українського конгресового комітету Америки. Вчителька із Перемишля Ярослава (Ярка) Проців була скарбником у товаристві, а згодом стала дружиною фотографа та музеєзнавця Данила Фіґоля.
У першій виставці української аматорської фотографії, організованої УФОТО у грудні 1930 р., брали участь відома львівська громадська діячка та журналістка Олена Федак-Шепарович (репрезентувала чотири роботи із мандрівки на острів Раб у Хорватії) та О. Заплатинська із Турки (представила дві світлини – «Дитина» і «Придорожній хрест»).
А до участі у 5-й виставці УФОТО, яка відбулася у травні 1934 р., зголосилося вже шість українських аматорок фотографії. Анна (Нуна) Говикович-Рожанківська була дружиною інженера й фотоаматора Володимира Рожанківського, брала активну участь у спортивних заходах Карпатського лещатарського клубу, виступала на змаганнях. На виставці репрезентувала дві роботи – «Із Заліщик», «Капличка в Черчі». Марія Городиська експонувала чотири світлини – «На полонині», «Повінь», «Зруйноване житло», «Дід «Курочка». Ще одна учасниця виставки, львів’янка Ірина Русин, про яку практично нічого невідомо, представила дві фотографії – «У пристані» і «На хвилях».
Спробувала себе у фотомистецтві й піаністка Дарія Колесса (Залеська), донька композитора і музикознавця Філарета Колесси. На виставці можна було оглянути її роботи – «Вид на Дощини», «Гуцул», «Вид на гору Ґрегіт».
Ще одну грань свого яскравого таланту розкрила віртуозна львівська піаністка Галя Левицька, дружина Івана Крушельницького. Будучи новаторкою за покликанням (була першою, яка зважилася влаштувати сольний речиталь на теренах Галичини і намагалася не йти за смаками публіки, а навпаки, виконувала просвітницьку місію), не змогла обійти своєю увагою модерного різновиду мистецтва – художньої фотографії. На виставці вона репрезентувала дві оригінальні світлини – «Дорога у вільну даль…» і «На Маріївці», а також опублікувала свої фотографії на шпальтах «Світла й Тіні».
Шостою учасницею згаданої виставки УФОТО стала знана на той час письменниця, мистецтвознавець і есеїст Кароліна Федорович-Малицька, відома також під псевдонімом Дарія Віконська, яка мешкала у Шляхтинцях на Тернопільщині. Вона представила увазі відвідувачів аж сім робіт – «Зимовий пейзаж», «Жнива», «Діти І», «Діти ІІ», «Зимовий пейзаж ІІ», «Венеція», «Портрет». Як видно із назв, К. Федорович-Малицька спробувала себе у різних жанрах. Цікавий той факт, що українську мову вона вивчила лише у 24-річному віці і володіла нею досконало.
Чимало світлин галицьких фотоаматорок публікувалося на сторінках журналу «Світло й Тінь», зокрема роботи Антоніни Кулик та співробітниці часопису «Нова Хата» Анни Тарасевич-Ортинської.
Світлини етнографічної тематики у виданні репрезентувала Лідія Оробець.
Високу оцінку від критиків та журі 7-ї виставки української мистецької фотографії отримали роботи студентки державної фотошколи у Варшаві Оксани Світлик (зокрема «Цитрини»), в яких авторка вдало послуговувалася штучним світлом і об’єктивом.
На аматорському рівні фотографією займалися також мистецтвознавець й публіцист Ірина Ґурґула та піаністка й музична діячка Галя Лагодинська (Залеська), щоправда у виставках УФОТО жодна із них участі не брала. Обидві публікували власні краєзнавчі фотографії у журналі «Наша Батьківщина».
Така активність українського жіноцтва у розвитку фотоаматорського руху Галичини лише вкотре підтверджує його високу культуру і вміння реалізувати власні творчі й інтелектуальні амбіції навіть у несприятливих політико-економічних умовах бездержавності.
Дзвінка ВОРОБКАЛО
Джерела:
- Катальоґ І. виставки української аматорської фотоґрафіки. – Львів, 1930.
- Сьома вистава української мистецької фотоґрафії. – Львів, 1937.
